ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Справа № 914/3895/14 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівДанилової Т.Б., Костенко Т.Ф.розглянувши касаційну скаргуДержавного підприємства "Донецька залізниця"на постанову від 19.05.2015 Львівського апеляційного господарського судуу справі№914/3895/14 господарського суду Львівської областіза позовомДержавного підприємства "Донецька залізниця"доПриватного підприємства "Магніт"простягнення 121 830,00 грн.штрафу За участю представників сторін:

Від позивача - Репело Д.М. (дов. від 11.06.15)

Від відповідача - Зубик І.В. (дов. від 01.06.15)

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 05.11.2015 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства "Магніт" про стягнення штрафу в розмірі 121 830, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.01.2015 (суддя Кітаєва С.Б.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у складі: Юрченка Я.О., Давид Л.Л., Хабіб М.І. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ДП "Донецька залізниця" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.263 Цивільного кодексу України.

ПП "Магніт" у запереченні на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 8.03.2014 на станцію Сартана Донецької залізниці прибув вагон № 60542131, вантаж - пакети з легковагових стальних відходів та лому за відправкою Колчино Львівської залізниці - Сартана Донецької залізниці, перевізний документ № 36323103 від 28.02.2014, відправник - ПП "Магніт", вага брутто - не вказано, нетто - 63450 кг, тара - 23750 кг.

Відповідно до п. 28 накладної № 36323103 від 28.02.2014 вантаж завантажено у вагон вантажовідправником.

У пункті 26 накладної № 36323103 вказано спосіб визначення маси, а саме - на вагонних вагах (150 т).

Залізницею було проведено контрольне переважування вантажу, за результатами якого виявлено невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній - фактично вага брутто склала 87 900 кг, нетто - 65 150 кг, тара -23 750 кг, що більше даних, вказаних у накладній на 1 700 кг.

У зв'язку з неправильним зазначенням відправником - ПП "Магніт" даних про масу вантажу у перевізних документах - накладній №36323103 від 28.02.2014, складено комерційний акт БМ 733959/53 від 09.03.2014.

Судами встановлено, що акт відповідає вимогам Правил складання актів і є належним доказом факту неправильного зазначення маси вантажу у залізничній накладній №36323103 від 28.02.2014. Доказів оскарження вищевказаного акту матеріали справи не містять.

В зв'язку з невірним визначенням відповідачем маси вантажу у накладній, позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши при цьому, розмір провізної плати за всю відстань перевезення становить 24 366, 00 грн., у зв'язку з чим, розмір нарахованого штрафу становить 121 830, 00 грн. (24 366, 00 х 5 (п'ятикратний розмір)).

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу, що є підставою для притягнення відповідача до відповідальності з урахуванням ст.ст.6, 23, 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, ст.908 Цивільного кодексу України, ст.230 господарського кодексу України, однак у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності та відсутності підстав для визнання поважними таких причин, в позові відмовлено. З чим погодився апеляційний господарський суд.

Касатор вважає, що судами прийнято рішення про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності без врахування приписів ст.263 Цивільного кодексу України та сертифікату (висновку) № 1361 торгово-промислової палати України від 10.10.2014, яким ДП "Донецька залізниця" засвідчено факт настання обставин непереборної сили з 1 серпня 2014 року.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України та частиною 1 статті 137 Статуту залізниць України встановлено шестимісячний строк для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення.

Згідно з ч. 2 ст. 137 Статуту залізниць України зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Судами встановлено, що підставою стягнення штрафу є факт невірного зазначення відповідачем маси вантажу у накладній, що було зафіксовано в комерційному акті №733959/53 від 09.03.2014. Тому шестимісячний термін для пред'явлення даного позову сплив 10.09.2014. При цьому судами встановлено, що позов було подано 22.10.2014, тобто з пропуском встановленого строку для його подання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Стаття 53 ГПК України пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини ( чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначати відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу У ГПК України.

Позивач в суді першої інстанції просив відновити строк для подання позову, посилаючись на форс-мажорні обставини (бойові дії в регіоні, не працювала пошта, телефон, телеграф, банківські установи і т.п.), які перешкодили йому своєчасно звернутись з позовом.

Судами встановлено, що позивачем не додані докази на підтвердження обставин, зазначених у клопотанні в якості форм-с-мажорних.

На території Донецької та Луганської областей відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23.07.2014 за №436 починаючи з 24.07.2014 запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи, з метою запобігання загрози життю і здоров'ю працівників та клієнтів банків, забезпечення стабільності банківської системи, керуючись статтями 3,27,99 Конституції України, статтями 7,15 Закону України "Про Національний банк України", статтею 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Законом України "Про боротьбу з тероризмом", розділом 1 Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затв. постановою Правління Національного банку України від 22.07.2014 за №435, Указом Президента України від 14.04.2014 за №405/2014 "Про рішення національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", Правління Національного банку України у Постанові від 06.08.2014 за № 466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій" постановило: банкам України призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою; небанківським установам та національному оператору поштового зв'язку, які є платіжними організаціями внутрішньодержавних/міжнародних платіжних систем та/або їх учасниками, призупинити операції з приймання/виплати переказу коштів з/на території, які не контролюються українською владою тощо.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, лише з 27.11.2014 державне підприємство "Укрпошта" зупинило приймання і доставку поштових відправлень на територіях Донецької та Луганської областей, які не контролюються українською владою.

Рішення прийнято на виконання розпорядження Указу Президента від 14.11.2014 за №875/2014 про введення в дію рішення РНБО "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях", а також Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 за №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження".

Таким чином, суди обгрунтовано зазначили, що можливість позивача пред'явити позов не була об'єктивно обмежена протягом шестимісячного строку, встановленого для звернення з даним позовом до господарського суду Львівської області.

Доказів надсилання позовної заяви до суду та/або відповідачу, доказів неприйняття цього позову до відправлення поштовою установою або повернення його судом позивачем не надано, тобто позивач не довів, що ним вживались фактичні дії, спрямовані на подання позову в межах строку позовної давності.

З огляду на викладене, суди дійшли висновку про недоведення позивачем наявності поважних причин строку позовної давності.

Що стосується сертифікату (висновку) торгово-промислової палати № 1361 від 14.10.2014 про настання обставин непереборної сили, апеляційна інстанція зазнач наступне.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Поданий скаржником висновок торгово-промислової палати існував на момент подання позивачем позову до господарського суду Львівської області, однак не був долучений до матеріалів справи в процесі її розгляду. Жодних причин, які б унеможливлювали подання вищевказаного висновку до суду першої інстанції, позивачем не зазначено. Крім того, як встановлено апеляційною інстанцією, даний висновок засвідчує настання обставин непереборної сили ДП "Донецька залізниця" з 01.08.2014 при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд згаданий висновок до уваги не взяв.

Що стосується посилання касатора на те, що судами попередніх інстанцій не враховано приписи ст. 263 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦК України, перебіг позовної давності зупиняється, якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює відповідні відносини; якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

Вищевказаний перелік обставин є вичерпним.

Обставини, з яким законодавець пов'язує зупинення перебігу позовної давності, повинні бути підтверджені в порядку та розумінні ст. 34 ГПК України. Однак, судами встановлено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами існування обставин, вказаних в п.1 ч.1 ст. 263 ЦК України.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про відмову в позові, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" залишити без задоволення.

Постанову від 19.05.2015 Львівського апеляційного господарського суду у справі №914/3895/14 господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Т. Данилова

Т.Костенко