ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Справа № 913/1422/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 19.08.15у справі№913/1422/14господарського судуХарківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз"простягнення сумиза участю представників від:позивачаДороніна О.М. (дов. від 18.09.15),відповідачане з'явилися, були належно повідомлені,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог, про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" заборгованості у розмірі 5 098 927,94 грн., з яких: основний борг у розмірі 2 244 550,52 грн., інфляційні втрати - 1 030,754,01 грн., пеня - 690 446,63 грн., 3% річних - 253 150,21 грн. та 7% штраф - 880 025,57 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.05.15 (суддя Жигалкін І.П.), позов задоволений повністю, з підстав його обгрунтованості та відсутності доказів вчасного погашення боргу.

За результатом апеляційного перегляду, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.08.15 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Колядко Т.М., судді: Ломовцева Н.В., Скакун О.А.), рішення місцевого суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені частково: стягнуто інфляційні втрати у розмірі 1 004 347,74 грн., пеню у сумі 69 044,66 грн., 3% річних у розмірі 253 150,21 грн. В іншій частині позову відмовлено. При цьому судами на 90% зменшено пеню та взагалі відмовлено у стягненні 7%-го штрафу, з посиланням на те, що позивачем не доведені збитки (їх розмір) від несвоєчасної оплати поставленого за спірним договором товару, а також тим, що має місце проведення антитерористичної операції на території Луганської області, де ПАТ "Луганськгаз" провадить свою господарську діяльність.

Не погоджуючись із судовими актами частині відмови у стягненні пені на суму 621 401,97 грн. та 7%-го штрафу на суму 880 025,57 грн., позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову в оскаржуваній частині, в іншій частині просить постанову залишити без змін. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.ст.193, 231, 233 ГК України, ст.526, 551, 629 ЦК України) та процесуального права (ст.ст.42, 43 ГПК України). У решті судові акти не оскаржуються, суми 3% річних, та інфляційних не заперечуються, визнаються такими, що визначені вірно, а тому у частині задоволення позову судові акти Вищим господарським судом України не перевіряються та підлягають залишенню без змін.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив постанову залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 27.09.11 між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", переіменованого у Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011060/Н28, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався надати послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу від пунктів приймання-передачі газу у магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а відповідач зобов'язався сплатити за транспортування газу плату у розмірі, строки та порядку, передбаченому умовами цього договору (п.1.1 договору).

На виконання умов спірного договору позивач протягом січня-грудня 2013 року транспортував відповідачу природний газ на загальну суму 22 450 618,01 грн., що підтверджується відповідними актами наданих послуг (а.с.44-55 т.1). Проте, ПАТ "Луганськгаз" свого обов'язку з оплати природного газу своєчасно не виконало, на час ухвалення рішення суду першої інстанції оплатило лише 20 206 066,49 грн., решта боргу залишилася несплаченою, через що позивач просив стягнути з відповідача борг у розмірі 2 244 550,52 грн.

Зважаючи на залишок непогашеного боргу, місцевим судом задоволено позов повністю, враховуючи обов'язок по сплаті штрафних фінансових санкцій.

На час розгляду справи у суді апеляційної інстанції основний борг за спірним договором був погашений в повному обсязі, що підтверджується Спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків за природний газ від 18.06.15 №1425/у за рахунок коштів загального фонду державного бюджету відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.05 №20 та не спростовується позивачем. У зв'язку із чим, апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення місцевого суд у частині задоволення основного боргу.

Що стосуються стягнення 7%-го штрафу, апеляційний суд відмовив у стягненні позовних вимог у цій частині, на суму 880 025,57 грн. Свій висновок суд мотивував тим, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз.3 ч.2 ст.231 ГК України, можливо, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (Постанова ВСУ від 04.02.14 №3-1гс14). Однак, у даній справі має місце порушення зобов'язання з оплати транспортованого за договором природного газу, яке за своєю правовою природою є грошовим зобов'язанням, а отже застосування зазначеної норми щодо 7% штрафу є безпідставним.

Що стосується зменшення пені на 90%, то суд апеляційної інстанції, зменшуючи заявлену спочатку суму до 69 044,66 грн., виходив по-перше, з обставин погашення суми основного боргу, по-друге, недоведеністю позивачем збитків (їх розміру) від несвоєчасної оплати поставленого за спірним договором товару і по-третє, в виключних обставин непереборної сили, проведення антитерористичної операції на території Луганської області, де ПАТ "Луганськгаз" провадить свою господарську діяльність, що підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 26.09.14 № 663.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.2 ст.551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 Кодексу).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Статтею 233 ГК України надано суду можливість пом'якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов'язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто по суті, направлений на реалізацію вимог ч.2 ст.13 ЦК України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утриматися від дій, які могли б могли порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).

Таким чином, діюче законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов'язань й міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом'якшення неустойки наділений суд за для усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов'язань.

Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов'язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.

При цьому відповідач має надати докази явної неспіврозмірності неустойки наслідкам порушення зобов'язання, зокрема, що покладений розмір збитків кредитора, які могли виникнути у наслідок порушення зобов'язань, значно вище основного невиконаного зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про зменшення неустойки, суд повинен встановити презумпцію співрозмірності неустойки невиконаному зобов'язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін. У даному випадку судом апеляційної інстанції правомірно врахований факт повної оплати товару відповідачем самостійно під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, що підтверджується Спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків за природний газ від 18.06.15 №1425/у за рахунок коштів загального фонду державного бюджету відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.05р. №20 та не спростовується позивачем. При цьому, взято до уваги, що позивачем не доведено збитки (їх розмір) від несвоєчасної оплати поставленого за спірним договором товару. Окрім того, враховано характер виключних обставин непереборної сили, а саме: проведення антитерористичної операції на території Луганської області, де ПАТ "Луганськгаз" провадить свою господарську діяльність, що підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 26.09.14 № 663.

Колегія суддів також погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, щодо стягнення 7%-го штрафу, оскільки порушення зобов'язання з оплати транспортованого за договором природного газу, яке за своєю правовою природою є грошовим зобов'язанням, суперечить вимогам абз.3 ч.2 ст.231 ГК України, відповідно до якого стягнення штрафних санкцій можливе, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу, що узгоджується з позицією Верховного Суду України (Постанова ВСУ від 04.02.14 №3-1гс14).

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування судового акту другої інстанції у справі, а тому постанову слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.08.15 у справі №913/1422/14 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

Д.С. Кривда