ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Справа № 910/15298/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Давиденка О.Л. дов.№32 від 02.06.2015

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015

у справі №910/15298/15 Господарського суду міста Києва

за позовом Приватного акціонерного товариства "Інгосстрах"

до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"

про стягнення 15 054,19 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 (судді: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г., Чорна Л.В.), позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" суму страхового відшкодування в розмірі 15 054 грн. 19 коп., 1 827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідальність особи, з вини якої сталося ДТП, внаслідок чого пошкоджений застрахований позивачем автомобіль, застрахована відповідачем, тому на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до позивача перейшло в межах виплаченої страхової суми право зворотної вимоги до відповідача.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти, нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що позивач мав би повідомити відповідача у встановлений законом термін про ДТП, що сталася за участю застрахованої у відповідача особи, що не було зроблено, тому позивач не має права на отримання вказаної суми.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

Автомобіль Daewoo Matiz, державний номер НОМЕР_1 застрахований у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (страховик) на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №DNH0CPS-129A0MI від 10.10.2012.

11.02.2014 о 08:15 год. на просп. Червонозоряному, 2 у м. Києві автомобіль Ford Sierra (державний номер НОМЕР_2), яким керував ОСОБА_2, зіткнувся з автомобілем Daewoo Matiz, державний номер НОМЕР_1. Після удару автомобіль Daewoo Matiz відкинуло вперед, в результаті чого відбулось зіткнення з автомобілем Chevrolet Lachetti, державний номер НОМЕР_3.

Автомобіль Daewoo Matiz, державний номер НОМЕР_1 отримав пошкодження.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києві від 26.03.2014 у справі №760/3215/14-п винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_2, який своїми діями порушив пункти 12.1, 13.1. Правил дорожнього руху. Вказану особу притягнуто до адміністративної відповідальності.

Про страховий випадок позивачем був складений страховий акт від 27.02.2014 №И-578.

Відповідно до звіту №36/02/14 від 17.02.2014, який складений у відповідності до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", матеріальний збиток завданий власникові автомобіля Daewoo Matiz, державний номер НОМЕР_1, в результаті пошкодження при ДТП складає 16 054,19 грн. Ця сума була зменшена позивачем на розмір франшизи (1000грн.) та виплачена відповідно до платіжного доручення №65 від 04.03.2014.

Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України, та статтею 27 Закону України "Про страхування", яка містить подібні положення, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З приписів наведених норм не вбачається, що позивач мав безпосередньо звертатись до відповідача з вимогою щодо отримання від останнього суми виплаченого страхового відшкодування, однак передбачено перехід до нього права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Оскільки із встановлених судами обставин справи вбачається, що позивач здійснив страхування потерпілої особи та здійснив виплату їй страхового відшкодування та, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення Правил дорожнього руху України особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність у відповідача, при цьому у скаржника відсутні заперечення щодо розміру вищезазначеної суми, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно зі ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, тому доводи касаційної скарги, які потребують переоцінки доказів у справі та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи не входять до кола повноважень суду касаційної інстанції.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених судових рішеннях, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 у справі №910/15298/15 - без змін.

Головуючий суддя Коробенко Г.П. Судді Мачульський Г.М. Шаргало В.І.