ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2015 року Справа № 909/137/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 23.07.2015у справі№ 909/137/15 Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Теплосервіс" Калуської районної ради Івано-Франківської областіпростягнення коштів в сумі 800 551,39 грн.
за участю представників сторін від:
позивача: Демчук О.В. (дов. від 18.04.2014),
відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Комунального підприємства "Теплосервіс" Калуської районної ради про стягнення 459 759,44 грн. інфляційних втрат, 217 534,30 грн. пені та 123 257,64 грн. 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем строків оплати вартості природного газу, поставленого упродовж з січня по грудень 2013 року за договором купівлі-продажу від 21.12.2012 №13/2311-БО-15. При цьому, позивач посилався на приписи статей 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 231 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22.04.2015, ухваленим суддею Грица Ю.І., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 285 327,61 грн. інфляційних втрат, 91 337,91 грн. 3% річних, 108 766,85 грн. пені. В решті позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд першої інстанції виходив з обставин порушення відповідачем зобов'язань зі своєчасної сплати вартості отриманого природного газу. Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, то суд виявив, що розрахунок цих вимог здійснений позивачем з помилками, відтак після перерахунку вказав на обґрунтованість інфляційних втрат у розмірі 285 327,61 грн. та 3 % річних у розмірі 91 337,91 грн. Окрім цього, врахувавши наявність підстав для задоволення клопотання відповідача, суд зменшив розмір пені, стягнувши пеню в сумі 108 766,85 грн. При цьому, суд керувався приписами статей 526, 530, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статті 83 Господарського процесуального кодексу України.
Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Кравчук Н.М. - головуючий, Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л., постановою від 23.07.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі в частині відмови у стягненні 108 767,45 грн. пені скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на те, що господарські суди зменшивши розмір пені, не з'ясували усі обставин, котрі є умовою для застосування судом цього права та виходили лише з інтересів відповідача не врахувавши, при цьому, негативні наслідки які були спричинені позивачеві зменшенням розміру цієї пені. Окрім цього, на думку скаржника відсутність вини відповідача у виникненні боргу та його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення розміру пені в розумінні пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України. При цьому, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 549, 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статей 42, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства "Теплосервіс" Калуської районної ради 459 759,44 грн. інфляційних втрат, 217 534,30 грн. пені та 123 257,64 грн. 3% річних. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, визнав доведеним факт порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості отриманого газу у визначені договором купівлі-продажу від 21.12.2012 №13/2311-БО-15 строки, у зв'язку з чим стягнув з відповідача на користь позивача 285 327,61 грн. інфляційних втрат, 91 337,91 грн. 3% річних та зменшив заявлену до стягнення суму пені до 108 766,85 грн., відмовивши у решті позовних вимог. Як убачається зі змісту касаційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується з судовими рішеннями у справі в частині зменшення судом розміру пені на суму 108 767,45 грн., відтак рішення і постанова переглядаються судом касаційної інстанції в оскаржуваній частині. Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання через застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Згідно зі статтею 549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. За приписами статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи. Як убачається зі змісту судових рішень у справі, суд першої інстанції, з чим погодився і апеляційний суд, зменшуючи розмір заявленої позивачем до стягнення пені до 108 766,85 грн., на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру пені. Зокрема, судами установлено, що відповідач є комунальним підприємством, створеним з метою забезпечення постачання теплової енергії, що виробляється цим підприємством, бюджетним установам та організаціям, та фактично не є споживачем газу; невиконання відповідачем зобов'язань за договором виникло з об'єктивних причин, зокрема через не проведення з ним розрахунків вказаними споживачами. Також, судами попередніх інстанцій взято до уваги збитковість діяльності підприємства, внаслідок чого відповідач не мав змоги своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за отриманий газ. Враховано судами і повну сплату відповідачем заборгованості за поставлений природний газ. Щодо доводу скаржника про те, що зменшення судом розміру пені завдає йому збитків, і при зменшенні пені суди не дослідили негативні наслідки спричинені позивачеві, то відповідно до приписів статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, між тим, під час вирішення даного спору, позивачем не надано, а відтак матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих наявність у позивача збитків, які б були спричинені простроченням саме відповідача. Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру пені, так і визначення розміру, до якого вона підлягає зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, враховуючи установлені судами обставини, висновок судів обох інстанцій про наявність правових підстав для зменшення розміру пені до 108 766,85 грн. та відмову у стягненні її решти, визнається правомірним. Посилання скаржника, як на судову практику, на інші постанови Вищого господарського суду України, не можуть бути підставою для скасування судових рішень у даній справі, оскільки вони ухвалені за різних установлених судами попередніх інстанцій обставин справи. Доводи касаційної скарги щодо порушення судами приписів статей 549, 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статей 42, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. Інші доводи скаржника також визнаються неспроможними, оскільки не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2015 у справі № 909/137/15 Господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Судді: Т. Гоголь
В. Швець