ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Справа № 908/1139/15-г Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівДанилової Т.Б., Костенко Т.Ф.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"на постанову від 22.07.2015 Донецького апеляційного господарського судуу справі№908/1139/15-г господарського суду Запорізької областіза позовом третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаПублічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" Приватне акціонерне товариство "Укренерготранс"доДержавного підприємства "Донецька залізниця"простягнення 523 525,08 грн. За участю представників сторін:

Від позивача - Лагода С.О. (дов. від 06.02.15)

Від відповідача - Репело Д.М. (дов. від 11.06.15)

Від 3-ї особи - Клівасов А.О. (дов. від 12.01.15)

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 05.11.2015 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення 523 525,08 грн. неправомірно списаних грошових коштів.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.05.2015 (судді: Смірнов О.Г., Давиденко І.В., Носівець В.В.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 523525,08 грн. та судовий збір в розмірі 10 470,50 грн.

Постановою колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду від 22.07.2015 у складі: Татенко В.М., Ломовцева Н.В., Марченка О.А. рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 929, 1166 Цивільного кодексу України, ст.316 Господарського кодексу України, ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

ДП "Донецька залізниця" у відзиві просить постанову апеляційної інстанції залишити в силі.

ПАТ "Укренерготранс" у відзиві просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до умов Договору № 01.10.2/23-062/1300 від 01.12.2010, укладеного між позивачем та третьою особою, за заявкою позивача № 062/7а-540 від 09.07.2014, 25.07.2014 року, було організовано перевезення вантажу з концентратом залізорудним за залізничними накладними № 45519774 та № 45519766 від 25.07.2014 зі ст. Грекувата ДП "Придніпровська залізниця" (відправник - ПАТ "Центральний ГЗК") з призначенням на ст. Комунарськ, що знаходиться у віданні Донецької залізниці на адресу позивача. Перевезення вантажу здійснювалось у 56 вагонах: 56647514, 53597787, 56655327, 52735180, 56843469, 53575742, 53517538, 52735149, 56857831,52878410, 53597654, 52734928, 53548913, 53517033,52734746, 56672017, 52728151, 56672785, 56647738, 56813801, 53454138, 56826605, 52931276, 56682370, 56843683, 52737608, 56826787, 56681836, 53583191, 53576591, 56813181, 56647837, 53549168, 52749538, 52725918, 52725124, 53777561, 56675762, 52876877, 56660038, 52984531, 52725801, 52738119, 53777702, 53572111, 52735578, 56690605, 56671258, 52734470, 56674609, 52728086, 56813066, 56647902, 53597662 станція відправлення Грекувата, дата відправлення 25.07.2014, № накладної 45519774; номери вагонів 56822083, 56822133, станція відправлення Грекувата, дата відправлення 25.07.2014, № накладної 45519766.

Платником за здійснення вищезазначеного перевезення була третя особа.

У зв'язку з проведенням активної фази антитерористичної операції ("АТО") на території Донецької і Луганської областей України та пошкодженням залізничної інфраструктури, з 28.07.2014 і до відміни Укрзалізницею було введено конвенційну заборону (розпорядження № ЦЗМ-14/1263 від 28.07.2014) на навантаження всіх вантажів та відправлення зі станцій залізниць України, країн СНД і Балтії на станції Дебальцеве, Дебальцеве-Сортувальна, Комунарськ та інших станцій Донецької залізниці.

Зазначені обставини призвели до того, що прийняті залізницею 56 завантажених вагонів були зупинені залізницею на шляху слідування по ст.Желанна Донецької залізниці.

З метою виключення невиробничих простоїв вагонів, та уникнення розкрадання вантажу, розобладнання вагонів у зв'язку з тривалим простоєм вагонів у покинутих потягах, позивач був змушений здійснити переадресування вищезазначених вагонів на нову станцію призначення - ст. Дніпродзержинськ ДП "Придніпровська залізниця" на адресу нового одержувача - ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського".

16.08.2014 відповідачем був виданий наказ № 1739, за яким відбулась заявлена переадресація вказаних вагонів на ст. Дніпродзержинськ ДП "Придніпровська залізниця". Третя особа у своєму листі № 3.6-768 від 15.08.2014 гарантувала залізниці оплату збору за оформлення переадресування вагонів та збору за маневрову роботу (при наявності).

Разом з тим, 21.08.2014 по станції Желанна відповідачем, крім збору за оформлення переадресування вагонів, в особовому рахунку третьої особи № 9100478 по накопичувальній картці № 21080024 були обліковані як використані кошти:

збір за зберігання вагонів на коліях загального користування в розмірі 318 743,04 грн. (з ПДВ-20%);

плата за користування вагонами в розмірі 204 399,12 грн. (з ПДВ-20 %);

телеграфний збір за повідомлення залізниці на прохання вантажовідправника в розмірі 382,92 грн. (з ПДВ-20%).

Всього 523 525,08 грн. (з ПДВ-20%).

Ця сума була облікована як використана незважаючи на те, що третя особа - платник згадану накопичувальну картки не підписав.

Як встановлено апеляційним судом, особовий рахунок та код платника - експедитора вантажовласників № 9100478 був відкритий відповідачем третій особі на підставі договору № Е-0500447, укладеного між третьою особою та відповідачем.

Саме умовами цього договору й регулювалися взаємовідношення між третьою особою та відповідачем. Цієї обставини місцевий господарський суд не дослідив, на відміну від суду апеляційної інстанції, при цьому саме на цей договір зроблено посилання на рахунках-переліках, згідно яких відбувся спірний облік використаних коштів.

За умовами п. 1.1 договору Е-0500447 його предметом є проведення експедитором (третьою особою) розрахунків з залізницею (відповідачем) за надані нею послуги. За п. 1.3. договору Е-0500447 передбачаються умови оплати саме третьою особою вартості послуг відповідача, наданих вантажовласникам, при здійсненні міжнародних та внутрішніх перевезень. При цьому, у цьому договорі не зазначено, що оплата здійснюється третьою особою за рахунок коштів його клієнтів.

Пунктом 2.2.5 договору Е-0500447 визначений обов'язок третьої особи щодо зарахування на відповідний рахунок відповідача певних сум попередньої оплати, розмір та періодичність внесення якої визначається власне третьою особою, виходячи з очікуваного обсягу перевезень вантажів та інших послуг (п.3.1.). Одержані кошти відповідач зараховує на особовий рахунок третьої особи та у міру виконання перевезень і надання послуг - відповідно відображає у цьому особовому рахунку.

Пунктом 4.1. договору Е-0500447 передбачено, що у разі виявлення неправильного відображення в особовому рахунку третьої особи використання коштів відповідач вносить відповідні зміні у ньому. За п. 6.1. договору усі спірні питання з виконання умов цього договору вирішуються його сторонами у претензійно-позовному порядку.

Виходячи з п. 2.1. "Правил розрахунків за перевезення вантажів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085 розрахункові підрозділи залізниць здійснюють безготівкові розрахунки з відправниками, одержувачами та експедиторами через установи банків за перевезення вантажів, вантажобагажу та за надання додаткових послуг. Пунктом 2.3. Правил розрахунків встановлено, що розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і відправником (одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору. Згідно з договором залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

За п. 2.5. Правил розрахунків платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг (ч. 1 п. 2.6 Правил розрахунків).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наслідки неправильного (помилкового) відображення відповідачем руху коштів на відкритому ним особовому рахунку третьої особи та - порядок відновлення відповідно порушених її прав у такому випадку, чітко визначено п. 4.1 договору Е-0500447. Ним, зокрема не передбачений обов'язок відповідача у разі неправильного (помилкового) відображення даних у особовому рахунку третьої особи - повертати йому попередньо перераховані кошти. Не встановлено такого обов'язку й іншими діючими нормативними актами.

Пунктом 4.1 договору Е-0500447 чітко обумовлений обов'язок відповідача у такому разі внести відповідні зміни у цей особовий рахунок.

Таким чином, виявивши необґрунтоване відображення у своєму особовому рахунку суми 523 525,08 грн., як використаної, - третя особа мала звернутися до відповідача з відповідною вимогою про відновлення цієї суми на своєму особовому рахунку.

Натомість, третя особа 31.08.2014 виставила на адресу позивача рахунок № АМК.100282 та акт № 00282 про надання транспортно-експедиторських послуг від 31.08.2014, про надання транспортно-експедиторських послуг від 31.08.2014, де була відображена вищезазначена спірна сума як вартість послуг, наданих позивачу третьою особою. Акт підписаний позивачем без будь-яких зауважень.

Відповідно до п. 3.8. Договору експедирування (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 23.02.2011) остаточні розрахунки здійснюються сторонами на підставі Акта, наданого Експедитором до 04 числа місяця, наступного за звітним. Протягом 5-ти робочих днів Клієнт зобов'язаний розглянути Акт та підписати. За наявності зауважень до Акту, Клієнт зобов'язаний надати їх Експедитору у письмовому вигляді протягом строку розгляду. В іншому випадку, Акт вважається прийнятим Клієнтом без зауважень.

Апеляційний господарський суд обґрунтовано виходив з того, що позивач, підписавши згаданий акт без будь-яких зауважень, підтвердив факт отримання відповідної послуги з боку третьої особи на умовах укладеного з нею договору експедирування.

В подальшому платіжним дорученням № 16262 від 05.09.2014 позивач добровільно оплатив спірну суму третій особі.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що відображення відповідачем спірної суми з особового рахунку третьої особи, як використаної, відбулось в межах правовідносин, що регулюються умовами договору Е-0500447.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 Цивільного кодексу України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової шкоди (матеріальної) - збитків.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи статті 610 Цивільного кодексу України встановлюють, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із наслідків порушення зобов'язання є відшкодування збитків.

Частина перша статті 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Виходячи з приписів частини статті 623 Цивільного кодексу України відшкодувати збитки має лише та особа, яка порушила зобов'язання. За частиною другою цієї статті розмір завданих збитків доказується кредитором (у даному випадку - позивачем).

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що у даному випадку, перерахування позивачем спірної суми третій особі відбулось за надані нею послуги, що не пов'язано із певним обліком такої самої суми відповідачем в особовому рахунку третьої особи.

Визнавши встановленими зазначені обставини на підставі сукупності поданих доказів, апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення місцевого господарського суду, як таке, що прийняте при неповно з'ясованих обставинах справи з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову від 22.07.2015 Донецького апеляційного господарського суду у справі №908/1139/15-г господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Т. Данилова

Т.Костенко