Постанова ВГСУ від 05.11.2015 року у справі №904/6980/14

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Справа № 904/6980/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідача),суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.,розглянувши матеріали касаційної скарги Дніпропетровської міської радина постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.15у справі№904/6980/14 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПрокурора Жовтневого району міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "НВКФ Інбудтех"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1.Виконавчий комітет Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради 2.Управління Держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області 3.Дніпропетровська обласна державна адміністрація 4.Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській областіпро повернення тимчасово зайнятої земельної ділянкиРозпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 20.10.15 для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В., судді - Гоголь Т.Г., Швець В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України 06.10.15 розгляд касаційної скарги призначено на 22.10.15. В судовому засіданні 22.10.15 оголошувалась перерва до 05.11.15.

В судовому засіданні взяв участь представник від прокуратури - Клюге Л.М. прок. ГПУ посв. №014652.

Представники позивача, відповідача та третіх осіб у судове засідання не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Прокурором Жовтневого району міста Дніпропетровська у вересні 2014 року заявлений позов в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "НВКФ Інбудтех" повернути державі в особі Дніпропетровської міської ради за актом приймання - передачі тимчасово зайняту земельну ділянку за кадастровим №1210100000:03:178:0047, площею 1,3716 га. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач після закінчення терміну дії договору оренди землі від 24.07.07, укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВКФ Інбудтех", продовжує використовувати земельну ділянку. При цьому прокурор посилався на приписи статей 211, 212 Земельного кодексу України, статей 31, 34 Закону України "Про оренду землі", статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.14 про порушення провадження у справі, залучено до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.14, ухваленим суддею Бєлік В.Г., позов задоволено. Суд першої інстанції мотивуючи рішення виходив з того, що договір оренди землі від 24.07.07 був укладений на п'ять років та припинив свою дію, проте відповідач не повернув земельну ділянку державі в особі Дніпропетровської міської ради. Суд керувався приписами статей 116, 124-125, 212 Земельного кодексу України.

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.15, від 08.04.15, та від 15.04.15 залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Дніпропетровську обласну державну адміністрацію, управління Держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, та Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Іванова О.Г., Подобєд І.М., Величко Н.Л., постановою від 06.07.15, перевірене рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення про відмову у позові. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що Дніпропетровським окружним адміністративним судом постановою від 08.04.14, залишеною без змін ухвалою Адміністративного апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.09.14, установлено, що власником землі є Дніпропетровська державна адміністрація, а не Дніпропетровська міська рада. Суд дійшов висновку, що прокурор Жовтневого району міста Дніпропетровська помилково пред'явив даний позов в інтересах держави для захисту нібито порушених прав Дніпропетровської міської ради, яка не наділена повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою. При цьому суд керувався приписами статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, статей 116, 124-125, 212 Земельного кодексу України, статей 1, 4, 34 Закону України "Про оренду землі".

Дніпропетровська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду у справі скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує, що відповідач продовжує користуватись спірною земельною ділянкою, чим порушує умови договору та права Дніпропетровської міської ради. При цьому скаржник посилається на приписи статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 2, 80, 84, 123, 124, 127, 128, 211, 212 Земельного кодексу України, статей 316-318 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Від прокуратури, Товариства з обмеженою відповідальністю "НВКФ Інбудтех", Виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради, Управління Держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутнього у судовому засіданні представника прокуратури, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судом апеляційної інстанції установлено, що 23.05.07 Дніпропетровською міською радою було винесено рішення №116/15 „Про передачу земельної ділянки по проспекту Гагаріна в районі будинку №101 (Жовтневий район) в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "НВКФ ІНБУДТЕХ" для проектування та будівництва житлового комплексу". Між Дніпропетровською міською радою - орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВКФ ІНБУДТЕХ" - орендарем, було укладено договір оренди землі від 24.07.07, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: проспект Гагаріна в районі будинку №101 Жовтневого району у місті Дніпропетровськ, площею 1 3716 га, зареєстровану в Державному реєстрі за кадастровим №1210100000:03:178:0047. Відповідно до пункту 3.1. договору його укладено на п'ять років. Пунктами 3.2., 3.3. договору унормовано, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Згідно з пунктом 3.4. договору укладення його на новий строк здійснюється виключно на підставі рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду шляхом його переукладення та державної реєстрації в установленому порядку. Апеляційна інстанція також установила, що 01.08.14 Виконавчим комітетом Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради за результатами проведеної перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства України було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, яким підтверджено факт використання відповідачем спірної земельної ділянки без належним чином оформлених документів. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога прокурора Жовтневого району міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "НВКФ Інбудтех" повернути державі в особі Дніпропетровської міської ради за актом приймання - передачі тимчасово зайняту земельну ділянку за кадастровим №1210100000:03:178:0047, площею 1,3716 га. Підставою позову прокурором визначено те, що відповідач після закінчення терміну дії спірного договору продовжує використовувати земельну ділянку без правових підстав. Ухвалюючи постанову про скасування рішення місцевого господарського суду апеляційна інстанція виходила з того, що постановою від 08.04.14 зі справи №8094/1180/14, Дніпропетровський окружний адміністративний суд скасував як протиправні пункти 1, 3, 4, 10 рішення Дніпропетровської міської ради від 23.05.07 №116/15 „Про передачу земельної ділянки по проспекту Гагаріна в районі будинку №101 (Жовтневий район) в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "НВКФ ІНБУДТЕХ" для проектування та будівництва житлового комплексу". Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.14 мотивована тим, що Дніпропетровська міська рада не мала повноважень приймати рішення щодо передачі в оренду земельної ділянки по проспекту Гагаріна в районі будинку №101 (Жовтневий район) в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "НВКФ Інбудтех". Повноваженнями щодо розпорядження, зокрема, припинення права користування та вилучення земельних ділянок, землями державної власності у межах міст обласного значення, на яких розташовані державні підприємства станом на 23.05.07, тобто дату прийняття Дніпропетровською міською радою рішення від 23.05.07 №116/15, наділенні обласні державні адміністрації. Ухвалюючи оскаржувану постанову у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що охоронювані права та інтереси сторін по даній справі: Дніпропетровської міської ради та виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради не були порушені. З урахуванням рішень адміністративного суду, які набрали законної сили, апеляційний суд визнав, що місцевий господарський суд, порушив приписи частини 4 статті 4 Закону України "Про оренду землі" і дійшов помилкового висновку про повернення спірної земельної ділянки неналежному власнику - Дніпропетровській міській раді. Проте такі висновки апеляційного господарського суду визнаються судом передчасними. Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Преюдиціальність це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову. Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною 1 статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності. Так, апеляційна інстанція, приймаючи оскаржувану постанову установила, що правові підстави для зайняття орендарем спірної земельної ділянки відсутні, при цьому відмовила у позові з посиланням на установлене адміністративним судом у справі №№8094/1180/14. Проте суду не слід було обмежуватись установленим Дніпропетровським окружним адміністративним судом у постанові від 08.04.14, зокрема, щодо відсутності права розпорядження спірною ділянкою позивачем станом на травень 2007 року, а слід було установити хто на час звернення Прокурора Жовтневого району міста Дніпропетровська з даним позовом мав право вимоги до відповідача про повернення тимчасово зайнятої земельної ділянки за кадастровим №1210100000:03:178:0047, площею 1,3716 га. Отже доводи касаційної скарги частково підтвердженні матеріалами справи. Відповідно до приписів процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Проте, постанова у справі цим вимогам не відповідає, оскільки прийнята при неповному з'ясуванні усіх обставин справи, з якими законодавство пов'язує законне вирішення даного спору по суті. Відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За приписами статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги скасовує рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передає справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, постанова апеляційної інстанції у справі підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При новому розгляду апеляційному господарському суду слід також врахувати роз'яснення, що викладені в пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 12.03.12 №7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" згідно з якими господарський суд оцінює правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,