ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Справа № 25/229

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Грека Б.М.- головуючого, Бондар С.В., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),відповідачаТарасенко Т.П., представник, третьої особи-1не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),третьої особи-2не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),органу виконання судових рішеньне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Макс Фріз"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 21.07.2015за заявоюРегіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській областіпропоновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказуу справі№ 25/229 Господарського суду Львівської областіза позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Макс Фріз",третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,Закрите акціонерне товариство "Львівський виноробний завод",третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,Шевченківський Відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, орган виконання судових рішень,Личаківський Відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції,простягнення неустойки,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.05.2015 (суддя - Манюк П.Т.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 (судді Юрченко Я.О. - головуючий, Зварич О.В., Галушко Н.А.), заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області задоволено; відновлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській області пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Львівської області від 23.11.2009 у справі №25/229; ухвалено видати дублікат наказу від 23.11.2009 у справі №25/229 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галка Макс" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області 122249,11 грн боргу.

Не погоджуючись з ухвалою та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову скасувати, а у задоволенні заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області відмовити. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Львівської області від 11.11.2009 позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галка Макс" про стягнення неустойки в сумі 122249,11 грн задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 122249,11 грн боргу, 12224,90 грн державного мита та 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення господарським судом було видано наказ від 23.11.2009. Наказ дійсний для пред'явлення до виконання до 23.11.2012.

В Личаківському ВДВС Львівського МУЮ перебувало виконавче провадження №18133101 з примусового виконання наказу у справі №25/229, що виданий 23.11.2009 Господарським судом Львівської області.

30.12.2010 державним виконавцем Личаківського ВДВС Львівського МУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та оригінал виконавчого документу скеровано за належністю до Шевченківського ВДВС ЛМУЮ за місцезнаходженням головного офісу ТОВ "Галка Макс" за адресою: м. Львів вул. Заповітна, 1.

У зв'язку з поштовою пересилкою виконавчого документа з Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції його було втрачено.

02.10.2014 Личаківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції звернувся до Господарського суду Львівської області з заявою про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу від 23.11.2009 у даній справі, яку було задоволено ухвалою від 24.10.2014.

Однак, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 в задоволенні заяви Личаківського ДВС Львівського МУЮ відмовлено, з огляду на те, що закон не передбачає права державного виконавця звертатися із заявою про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, а також те, що подання про видачу дубліката наказу у справі №25/229 Господарського суду Львівської області подано після закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання (30.12.2013), а підстави для поновлення строку для його пред'явлення за заявою Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відсутні.

За таких обставин Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області звернулося до Господарського суду Львівської області з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу господарського суду у даній справі.

Задовольняючи заяву позивача, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що втрата наказу про примусове виконання рішення відбулася не з вини стягувача, а у зв'язку з його пересилкою за належністю до Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ, під час якої наказ був втрачений. А про вказані обставини стягувачу стало відомо лише з відповіді Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ на поданий позивачем запит з проханням скерувати копію постанови про відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає передчасними такі висновки суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.124 Конституції України та ст.115 Господарського процесуального Кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ст.116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій.

Відповідно до ч.1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Разом з тим, відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинні містити роз'яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Як вбачається з матеріалів справи, з заявою про видачу дубліката наказу позивач звернувся до суду 22.04.2015, тобто більше, ніж через 4 роки після винесення постанови від 30.12.2010 про закінчення виконавчого провадження та надіслання виконавчого документа до Шевченківського ВДВС ЛМУЮ, та більше, ніж через 2 роки після закінчення строку встановленого для пред'явлення наказу до виконання (23.11.2012).

З встановлених у даній справі обставин не вбачається, на підставі яких належних та допустимих доказів суд першої інстанції дійшов висновку щодо поважності причин та обставин, які унеможливлювали звернення заявника до органів ДВС з приводу примусового виконання наказу протягом зазначеного терміну.

Задовольняючи заяву, суд посилався на те, що Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській області не було відомо про втрату наказу і про зазначені обставини стягувачу стало відомо лише з відповіді Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ від 26.05.2014 на поданий позивачем запит від 16.05.2014 з проханням скерувати копію постанови про відкриття виконавчого провадження.

Однак, при розгляді заяви стягувача суди належним чином не досліджували обставини обізнаності останнього щодо здійснення виконавчого провадження за наказом, виданим у даній справі, зокрема, щодо відкриття, закінчення виконавчого провадження та надіслання виконавчого документа до Шевченківського ВДВС ЛМУЮ.

Так, за змістом ч.3 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України № 43/5 від 20.05.2003, встановлено, що дані стосовно виконавчих документів, які надійшли до відділу державної виконавчої служби, та подальшого виконання відкритих виконавчих проваджень підлягають обов'язковому занесенню до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень відповідно до вимог Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень.

В постанові про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2010 з метою забезпечення доступу до інформації Єдиного реєстру сторонам виконавчого провадження вказано відповідний веб-сайт в мережі Інтернет, а також ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження.

Крім того, відповідно до ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Отже, законодавством надано можливість сторонам у виконавчому провадженні знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, що не було реалізовано самим заявником.

Також судами не встановлено обставин направлення позивачем до відділу виконавчої служби будь-яких запитів щодо здійснення виконавчого провадження (до травня 2014 року), оскарження певних дій або бездіяльності органів виконання судових рішень при виконанні наказу суду від 23.11.2009 по справі №25/229 протягом зазначеного вище терміну.

Таким чином, суди не встановили, що скаржником було використано усі права сторони виконавчого провадження, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", та не встановили наявність обставин, що реально перешкоджали позивачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу для примусового виконання рішення господарського суду у даній справі протягом встановленого законом строку.

Крім того, посилаючись на часткове виконання рішення суду у вказаний період, суди не зазначили, якими доказами підтверджуються такі обставини.

Зазначені обставини, дослідження яких є суттєвим для висновку щодо наявності або відсутності поважних причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання і мають істотне значення для правильного вирішення даного спору, не були в повному обсязі перевірені судами під час розгляду справи.

Відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а тому, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вищевикладене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс Фріз" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.05.2015 у справі №25/229 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Б. Грек

Судді С. Бондар

Д. Кривда