ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року Справа № 925/340/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Губенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемікал Елементс Юкрейн" на рішення від та на постанову від Господарського суду Черкаської області 19.04.2016 Київського апеляційного господарського суду 22.06.2016 у справі Господарського суду № 925/340/16 Черкаської області за позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкоплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Кемікал Елементс Юкрейн"

простягнення неустойки

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Шевченко І.О.;- відповідача Любіч В.П.;Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 30.09.2016, у зв'язку із звільненням ОСОБА_6 з посади судді Вищого господарського суду України відповідно до постанови Верховної Ради України від 22.09.2016, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 925/340/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.09.2016, у зв'язку із звільненням ОСОБА_6 з посади судді Вищого господарського суду України, для розгляду справи № 925/340/16 визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Губенко Н.М. (доповідач), судді Барицька Т.Л., Картере В.І.

ВСТАНОВИВ:

01.04.2016 Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкоплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемікал Елементс Юкрейн" про стягнення неустойки по договору поставки № 11-16-1-13-802 від 15.04.2013 у розмірі 50 904, 63 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.04.2016 у справі № 925/340/16 (суддя Васянович А.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 (колегія суддів у складі: Гончаров С.А. - головуючий суддя, судді Скрипка І.М., Яковлєв М.Л.), стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемікал Елементс Юкрейн" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкоплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" неустойку у розмірі 50 904, 63 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кемікал Елементс Юкрейн" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 19.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі № 925/340/16.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкоплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемікал Елементс Юкрейн" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 19.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі № 925/340/16 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 15.04.2013 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкоплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод хімічних реактивів "Донецьк-Реактив" (в подальшому найменування відповідача було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кемікал Елементс Юкрейн") було укладено договір поставки № 11-16-1-13-802.

Згідно із п. 1.1 договору поставки постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, виготовити і поставити кислоту борну (марка А) для потреб ВП "Запорізька АЕС", ВП "Южно-Українська АЕС", ВП "Рівненська АЕС" та ВП "Хмельницька АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом", а покупець - в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 договору поставки).

Згідно із п. 3.1 договору поставки сума договору складає 4 583 808, 00 грн., у тому числі ПДВ - 763 968, 00 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору поставки поставка продукції відповідно до специфікації здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDР - відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом" згідно із вимогами Міжнародних правил "Інкотермс 2000".

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки по договору поставки № 11-16-1-13-802 від 15.04.2013 у розмірі 50 904, 63 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено строк поставки продукції за договором поставки № 11-16-1-13-802 від 15.04.2013.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України та положень статті 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 7.2 договору поставки № 11-16-1-13-802 від 15.04.2013 передбачено, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Як місцевим так і апеляційним господарськими судами встановлено, що внаслідок порушення відповідачем строків поставки продукції позивач нарахував неустойку у розмірі 54 157, 59 грн.

11.06.2014 позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 5523/51 про неналежне виконання умов договору поставки та про стягнення неустойки в розмірі 54 157,59 грн. по договору поставки від 15.04.2013 № 11-16-1-13-802 у зв'язку з порушенням строку поставки.

18.09.2014 від відповідача надійшла відповідь на претензію № 514/1, в якій відповідачем було визнано прострочення поставки продукції, визнано розмір неустойки на суму 50 904, 63 грн. та запропоновано відстрочити сплату неустойки на 6 місяців.

16.02.2015 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкоплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод хімічних реактивів "Донецьк-Реактив" (в подальшому найменування відповідача було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кемікал Елементс Юкрейн") було укладено угоду про врегулювання претензійних вимог по договору поставки № 11-16-1-13-802 від 15.04.2013.

Відповідно до умов даної угоди, відповідач визнав частину вимог про сплату неустойки за порушення строків поставки товару в розмірі 50 904,63 грн.

Згідно із п. 6 угоди зобов'язання про сплату штрафних санкцій у сумі 50 904, 63 грн. було відстрочено на 6 місяців.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій встановивши, що відповідач визнав як порушення строків поставки так і розмір неустойки у відповіді на претензію № 514/1 та в угоді про врегулювання претензійних вимог по договору поставки № 11-16-1-13-802 від 15.04.2013, дійшли правомірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки по договору поставки № 11-16-1-13-802 від 15.04.2013 у розмірі 50 904, 63 грн.

Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно відхилено посилання відповідача на сплив позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки з огляду на таке.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Спеціальна позовна давність в один рік, відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведеного у статті 261 ЦК України, зокрема відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові.

Згідно із ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: - визнання пред'явленої претензії; - зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; - письмове прохання відстрочити сплату боргу; - підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; - письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; - часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено переривання позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки, оскільки відповідач визнав борг зі сплати неустойки як у відповіді на претензію, так і в угоді про врегулювання претензійних вимог від 16.02.2015 по договору поставки № 11-16-1-13-802 від 15.04.2013.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що строк виконання зобов'язання відповідача щодо сплати штрафних санкцій відповідно до умов угоди про врегулювання претензійних вимог від 16.02.2015 настав 16.08.2015.

Позивач звернувся із даним позовом про стягнення неустойки до суду 01.04.2016, тобто в межах спеціальної позовної давності в один рік, відтак суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки не спливла.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що угоду про врегулювання претензійних вимог по договору поставки від 15.04.2013 № 11-16-1-13-802 було укладено сторонами 16.02.2014 відхиляються колегією суддів суду касаційної інстанції, оскільки як правомірно зазначено судами попередніх інстанцій в угоді про врегулювання претензійних вимог міститься посилання на претензію № 5523/51 від 11.06.2014 та на відповідь на претензію № 514/1 від 18.09.2014, відтак сторони фізично не могли укласти дану угоду 16.02.2014. Водночас, суди попередніх інстанцій дослідивши обставини справи встановили, що сторонами було допущено технічну помилку у році укладання договору та фактично його було укладено сторонами 16.02.2015; касаційна ж інстанція, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, про те, що судами попередніх інстанцій не призначено експертизу угоди про врегулювання претензійних вимог, не приймаються колегією суддів касаційної інстанції до уваги з огляду на те, що у розумінні ст. 41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Всі інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у судових рішеннях, що оскаржуються. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемікал Елементс Юкрейн" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 19.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі № 925/340/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ