ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року Справа № 916/557/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Владимиренко С.В. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Попікової О.В.

розглянувши

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна

акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 18.07.2016 року

та рішення господарського суду Одеської області від 16.05.2016 року

у справі № 916/557/16 господарського суду Одеської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна

акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Теплодаренерго"

про стягнення 551 092,50 грн.

за участю представників:

позивача - Громніцький Ю.П., дов. №14-132 від 13.05.2014р.

відповідача - Дмитрук А.В., дов. №07-06/123 від 23.12.2015р.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго" про стягнення 170 570,37 грн. пені, 359 141,13 грн. інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 21 384 грн. за прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати вартості природного газу, спожитого протягом січня - грудня 2014 року за договором № 2752/14-КП-23 від 31.01.2014 року з додатковими угодами до нього.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.05.2016 року (суддя Літвінов С.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року (головуючий суддя: Аленін О.Ю., судді: Богатир К.В., Жеков В.І.), позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 120 570,37 грн. пені, 359 141,13 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 21 384 грн. та 8266,43 грн. судового збору; в задоволенні решти позову відмовлено.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 50 000 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, залишивши без змін в іншій частині оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду. При цьому, скаржник послався на те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу і його важкий фінансовий стан не є винятковими випадками в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України і п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та підставами для зменшення неустойки.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні даного спору судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.01.2014 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго" укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2752/14-КП-23, згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ в обсязі 523 тис. куб. м. для виробництва останнім теплової енергії, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти й оплатити його вартість шляхом 100 % оплати протягом місяця поставки, а остаточний розрахунок здійснити до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Додатковими угодами за № № 1, 2, 3, 4, 5, 6 сторонами вносились зміни до п. 5.2. вищевказаного договору щодо збільшення ціни за 1000 куб. м. газу до 7661,64 грн. з ПДВ.

На виконання умов цього договору за період з січня по грудень 2014 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 1 611 157,23 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами приймання - передачі від 31.01.2014р., 28.02.2014р., 31.03.2014р., 31.10.2014р., 30.11.2014р. та 31.12.2014р..

В пункті 7.2 договору сторони домовились про сплату покупцем пені у разі невиконання ним пункту 6.1. умов договору.

Відповідач, в свою чергу, всупереч ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, своєчасно не виконував свої зобов'язання по сплаті вартості спожитого природного газу, внаслідок чого ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" нараховано споживачу пеню у розмірі 170 570,37 грн., а також за прострочення виконання грошового зобо'язання відповідно до ст. 625 ЦК України - інфляційні втрати в сумі 359 141,13 грн. та 3 % річних у розмірі 21 384 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обгрунтовано вказав на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати вартості газу і, як наслідок, можливість притягнення його до відповідальності, передбаченої пунктом 7.2. договору і статтею 625 Цивільного кодексу України, та стягнув 120 570,37 грн. пені, 359 141,13 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 21 384 грн. При цьому, стягнення пені у меншому розмірі, ніж заявлялось позивачем, суди попередніх інстанцій мотивували наявністю виняткових обставин, передбачених п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, за яких можливо зменшити заявлену до стягнення суму пені.

Таким чином, використовуючи право, передбачене пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суди першої й апеляційної інстанцій, погоджуючись з наявністю факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, наслідком чого є нарахування пені, інфляційних витрат та 3 % річних, зменшили належний до стягнення з відповідача розмір пені на 50 000 грн. При цьому, суди врахували, що сума основного боргу товариством погашена, а заборгованість виникла внаслідок несвоєчасного погашення населенням та бюджетними організаціями вартості теплової енергії, що виробляється Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго".

Враховуючи, що скаржником не оскаржуються судові акти попередніх інстанцій щодо 3 % річних та інфляційних витрат, а скарга стосується лише правомірності зменшення судами суми пені, в цих частинах вони не перевіряються судом касаційної інстанції.

Судова колегія вважає висновки місцевого й апеляційного господарських судів правильними з огляду на наступне.

В силу частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 233 цього ж Кодексу закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

У п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надано господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази й обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

В пункті 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені, господарські суди попередніх інстанцій прийняли до уваги ступінь виконання основного зобов'язання (сума основного боргу повністю погашена), важливість збереження господарської діяльності відповідача, як підприємства, обставини наявності заборгованості населення й інших споживачів газу перед відповідачем за вироблену теплову енергію, а також майнові інтереси обох сторін.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили всі істотні для справи обставини, правильно застосували ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України і дійшли вірного висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50 000 грн.

З огляду на викладене, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача заявленого розміру пені та безпідставного зменшення цієї суми не заслуговують на увагу, оскільки таке право надано суду п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржувані судові акти підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року у справі №916/557/16 залишити без змін.

Головуючий суддяС.В. Владимиренко СуддіТ.Л. Барицька О.В. Попікова