ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року Справа № 914/457/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач) суддівІванової Л.Б., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"на рішення та на постановуГосподарського суду Львівської області від 11.04.2016 Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2016у справі№ 914/457/16Господарського судуЛьвівської областіза позовомЛьвівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"доПублічного акціонерного товариства "Львівобленерго"провизнання договору про постачання електричної енергії №90035 від 14.11.2016, укладеним за виключенням пунктів 4.2.1 договору, ч.2 п.6 додатку №2, п.8 додатку №2, п.10 додатку №2 договору, а п.4 додатку №2 до договору укладеним в редакції ЛМКП "Львівводоканал"за участю представників:

позивача: Локатир Ю.В., дов. від 08.10.2015;

відповідача: Борис В.Ю., дов. від 22.12.2014;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.04.2016 у справі №914/457/16 (суддя - Сухович Ю.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Давид Л.Л., судді - Гриців В.М., Зварич О.В.) рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2016 у справі №914/457/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ВАТ "Львівобленерго" (Постачальник) та ЛМКП "Львівводоканал" (Споживач) 14.11.2006 укладений договір про постачання електричної енергії №90035, за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку №9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно цього договору. Точка продажу електричної енергії зазначена в додатку №6 "Однолінійна схема".

Умовами п.4.2.1 договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Пунктом 4 додатку №2 до договору передбачено, що Споживач протягом розрахункового періоду здійснює 3 планових платежі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях: до 07 числа розрахункового періоду 30% вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання; до 07 числа розрахункового періоду 30% вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання; до 24 числа розрахункового періоду 30% вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання. Споживач самостійно та/або Постачальник електричної енергії розраховує суму планового платежу шляхом множення чинного у розрахунковому періоді рівня тарифу на обсяг електричної енергії, заявленої на поточний розрахунковий період (додаток №1 "Обсяг споживання електричної енергії") із врахуванням відсотка планового платежу.

Як визначено ч. 2 п.6 додатку №2 до договору, плата за перетікання електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання Споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, сума пені, сума боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних сплачується на поточний рахунок Постачальника електричної енергії, який зазначається у договорі.

У разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від прострочення суми (п. 8 додатку №2 до договору).

Згідно з п. 10 додатку №2 до договору, Споживач, який має погоджену у встановленому порядку екологічну та/або аварійну броню електропостачання, здійснює протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу.

Обсяг та вартість електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні на розрахунковий період визначається відповідно до даних складеного акта екологічної, аварійної та технологічної електропостачання Споживача, тривалості розрахункового періоду та тарифу, який діяв на день здійснення платежу.

Плата за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні проводяться Споживачем на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії.

У разі виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію, сума платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні зараховується як оплата спожитої електричної енергії в поточному розрахунковому періоді.

У разі використання Споживачем зарезервованого обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні, Постачальником електричної енергії здійснюється перерахунок його вартості відповідно до тарифів, які діяли в період використання зарезервованого обсягу електричної енергії.

Споживач, рівень споживання електричної енергії якого за заборгованість з оплати за електричну енергію обмежено до рівня аварійної броні електропостачанння та який не здійснює поточну оплату обсягу електричної енергії на рівні аварійної броні, зобов'язаний протягом терміну, передбаченого актом екологічної, аварійної та технологічної броні, обмежити споживання електричної енергії на власні потреби до рівня екологічної броні або повністю припинити споживання електричної енергії у разі відсутності в акті визначеного у встановленому порядку рівня екологічної броні.

Суди попередніх інстанцій встановили, що розглянувши договір з додатками, позивач підписав його із врахуванням протоколу розбіжностей, який направив 14.11.2006 на адресу відповідача. Даний договір (з додатками) та протокол розбіжностей до нього були підписані директором ЛМКП "Львівводоканал", підписи якого на цих документах скріплені печаткою позивача.

В протоколі розбіжностей позивач зазначив про зауваження до п.4 додатку №2 договору щодо порядку розрахунків та він просив викласти цей пункт в наступній редакції: "Споживач зобов'язаний проводити оплату за електроенергію шляхом перерахування коштів платіжними дорученнями в кінці місяця".

Крім того, позивач просив виключити п.4.2.1 договору, ч.2 п.6, п.8, п.10 додатку №2 до договору.

Як зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, позивач наполягає на тому, що отримавши протокол розбіжностей, відповідач, відповідно до ч.5 ст. 181 ГК України, не вжив заходів для врегулювання певних розбіжностей шляхом часткового погодження деяких умов проекту договору, про що свідчить протокол погодження до договору, підписаний 04.01.2007.

Проте, сторони не дійшли згоди по наступних пунктах договору, вказаних у протоколах (погодження та розбіжностей): п. 4.2.1 договору №90035 від 14.11.2006, п.4, ч.2 п.6, п.8, п.10 додатку№2 до договору №90035 від 14.11.2006.

В обґрунтування позовних вимог, позивач послався на те, що відповідач не виконав свій обов'язок і не звернувся до суду з метою врегулювання спірних пунктів договору. В протоколі погодження, підписаному сторонами 04.01.2007, відсутній узгоджений варіант і кожна сторона залишилась при своїй думці стосовно спірних пунктів, та крім цього, збіг 20-денний термін, передбачений законом для врегулювання суперечностей в судовому порядку. З огляду на наведене, відповідно до ст. 626, 638 ЦК України, ч.4 ст. 179, ст. 181 ГК України, ст. 26 Закону України "Про електроенергію", п.5.1, п.9.1 Правил користування електричною енергією, позивач просив визнати договір про постачання електричної енергії від 14.11.2006 №90035 укладеним, за виключення пунктів 4.2.1 договору, ч.2 п.6 додатку №2, п.8 додатку №2, п.10 додатку №2 договору, а п.4 додатку №2 до договору визнати укладеним в редакції ЛМКП "Львівводоканал".

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, ГК України, Закону України "Про електроенергію" та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

При цьому, місцевий господарський суд врахував подану відповідачем заяву про застосування строків позовної давності, проте відмовив в задоволенні позову через безпідставність позовних вимог, а не з підстав пропущення позивачем строку позовної давності.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Статтею 174 ГК України визначено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом , але такі, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" обумовлено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ст.275 ГК України).

Загальний порядок укладання господарських договорів викладений в ст. 181 ГК України.

Здійснюючи розгляд справи суди попередніх інстанції дослідили, що колонка "Редакція ЛМКП "Львівводоканал" в протоколі-погодження від 04.01.2007 із редакцією спірних пунктів 4.2.1 договору, п.4 додатку №2 до договору, ч.2 п.6 додатку №2 до договору, п.8 додатку №2 до договору, п.10 додатку №2 договору, заповнена відповідачем, а не позивачем та містила попередню редакцію позивача щодо цих пунктів згідно протоколу розбіжностей ЛМКП "Львівводоканал".

Листом від 04.01.2007 №142-0053 відповідач направив позивачу протокол-погодження від 04.01.2007 і пропонував позивачу підписати даний протокол-погодження, а у випадку не підписання даного протоколу - повідомити про це письмово. Водночас, як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, в даному листі відповідач не пропонував позивачу зазначити в цьому протоколі - погодження свою редакцію спірних пунктів.

Господарські суди дослідили, що з протоколу погодження від 04.01.2007 вбачається пропозиція відповідача щодо колонки "редакція ВАТ "Львівобленерго" залишити п.4.2.1. договору, ч.2 п.6 додатку №2, п.8 додатку №2 в редакції ВАТ "Львівобленерго", а п.4 додатку №2 та п.10 додатку №2 до цього договору викласти у іншій редакції, яка зазначена вище. З огляду на зазначене, суди дійшли висновку, що викладення самим відповідачем в цій графі протоколу-погодження від 04.01.2007 пунктів 4.2.1 договору, п.4 додатку №2 до договору, ч.2 п.6 додатку №2 до договору, п.8 додатку №2 до договору, п.10 додатку №2 до договору в редакції згідно протоколу розбіжностей позивача, не може вважатися вираженням позивачем незгоди із пропозицією відповідача щодо умов договору, яка викладена відповідачем у протоколі - погодження в графі "редакція ВАТ "Львівобленерго".

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок попередніх судів, що позивач підписав даний протокол-погодження відповідача від 04.01.2007 без зауважень на пропозицію відповідача залишити п.4.2.1 договору, ч.2 п.6 додатку №2, п.8 додатку №2 в редакції ВАТ "Львівобленерго", а п.4 додатку №2 та п.10 додатку №2 до цього договору викласти в іншій, запропонованій у цьому протоколі, редакції, а тому доводи позивача, що підписавши протокол-погодження сторони не дійшли згоди щодо спірних пунктів договору і кожна сторона залишилася при своїй думці, є необгрунтованими.

Здійснюючи розгляд справи, суди першої та апеляційної інстанції врахували обставини, встановлені в рішенні Господарського суду Львівської області у справі №914/1966/15 за позовом ПАТ "Львівобленерго" та ЛМКП "Львівводоканал" про стягнення боргу, в тому числі і пені на підставі договору про постачання електричної енергії від 14.11.2006 №90035. В даній справі суд визнав необгрунтованими твердження ЛМКП "Львівводоканал" про недосягнення згоди між ПАТ "Львівобленерго" та ЛМКП "Львівводоканал" щодо п.4.2.1 та п.8 додатку №2 до договору у протоколі - погодження від 04.01.2007, оскільки зазначений протокол-погодження підписаний ЛМКП "Львівводоканал" без жодних зауважень.

Отже, суди вірно зазначили, що в протоколі-погодження сторони дійшли згоди щодо викладення пунктів 4.2.1 договору, п.4 додатку №2 до договору, ч.2 п.6 додатку №2 до договору, п.8 додатку №2 до договору, п.10 додатку №2 до договору в редакції відповідача згідно цього протоколу.

Крім того, як дослідили попередні судові інстанції, відповідач отримав протокол 26.12.2006, а розбіжності між сторонами щодо зазначених вище пунктів договору про постачання електричної енергії №90035 врегульовані 04.01.2007 шляхом підписання сторонами протоколу-погодження від 04.01.2007, тобто, в межах 20-денного строку з дня отримання відповідачем протоколу розбіжностей позивача.

Відтак, договір про постачання електричної енергії №90035 укладений сторонами з п.4.2.1 договору, ч.2 п.6 додатку №2 до договору, п.8 додатку №2 до договору, п.4 додатку №2 та п.10 додатку №2 до договору в редакції відповідача згідно протоколу погодження від 04.01.2007, що досліджено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції при перегляді рішення в порядку ст. 99, 101 ГПК України.

Також, судами з'ясовано, що в п.2 додатку №2 до договору сторони передбачили, що розрахунковим періодом вважається період з 27 числа попереднього місяця до 26 числа поточного місяця та прирівнюється до календарного, а матеріалами справи встановлено, що з моменту підписання сторонами протоколу-погодження 04.01.2007, позивач щомісячно проводив оплату за електроенергію плановими платежами з характерною періодичністю, яка передбачена в протоколі погодження позивача від 04.01.2007, а саме до 7, 17 та 24 числа розрахункового періоду.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України обумовлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості позовних вимог.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 1115, 1117 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 у справі №914/457/16 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

Т.П. КОЗИР