ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року Справа № 914/4516/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Іванової Л.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 14.07.2016та на ухвалугосподарського суду Львівської області від 30.05.2016 (про відмову у прийнятті позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4)у справі№914/4516/14 господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Форум"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Галтрансрембуд"; 2. Корпорації "Галтрансрембуд";простягнення 553 062,88 грн.та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Галтрансрембуд"доПублічного акціонерного товариства "Банк Форум"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом Корпорації "Галтрансрембуд"провизнання недійсними договорівта за зустрічним позовомКорпорації "Галтрансрембуд"до 1. Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Галтрансрембуд";провизнання недійсним договору поруки в судовому засіданні взяли участь представники:

- ПАТ "Банк Форум" Соботник Р.В.,

- ТОВ ВП "Галтрансрембуд" повідомлений, але не з'явився;

- Корпорації "Галтрансрембуд" повідомлений, але не з'явився;

- ОСОБА_4 повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.05.2016 у справі №914/4516/14 (суддя Мазовіта А.Б., Петрашка М.М., Кітаєва С.Б.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 (судді: Орищин Г.В., Галушко Н.А., Данко Л.С.), відмовлено ОСОБА_4 у прийнятті позовної заяви як третьої особи у справі із самостійними вимогами на предмет спору.

ОСОБА_4, не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу та постанову скасувати і справу направити на розгляд до господарського суду Львівської області.

Усіх учасників судового процесу належним чином було повідомлено про час та місце розгляду даної справи.

Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ "Банк Форум" звернулося до господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Галтрансрембуд" та Корпорації "Галтрансрембуд" про стягнення 553 062,88 грн. заборгованості за кредитним договором. Під час розгляду даної справи Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Галтрансрембуд" звернулося із зустрічним позовом до ПАТ "Банк Форум" про визнання недійсним кредитного договору та договорів про внесення змін до нього.

Крім того, до господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Галтрансрембуд" та ПАТ "Форум Банк" про визнання недійсним кредитного договору звернувся ОСОБА_4 як третя особа у справі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Відмовляючи у прийнятті вказаного позову ОСОБА_4, суди попередніх інстанцій послалися на те, що вказаний спір не є корпоративним, що унеможливлює розгляд позовних вимог фізичної особи. При цьому послалися на ст.ст. 1, 12, 21 ГПК України та на постанову пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10 "Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам", з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

На підставі наведеної норми суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу або заява взагалі не підлягає розглядові в судовому порядку.

Вичерпний перелік спорів, підвідомчих господарським судам, визначено у ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, враховуючи вимоги статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: - участь у спорі суб'єкта господарювання; - наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; - відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

Таким чином, з системного аналізу наведених норм слідує, що при вирішенні питання щодо підвідомчості позовної заяви господарському суду необхідно приймати до уваги у сукупності обставини як щодо суб'єктного складу сторін, так і предмета та підстав позову, а також характеру правовідносин сторін цього спору.

В той же час, як встановили суди, ОСОБА_4 не має статусу фізичної особи-підприємця у спірних правовідносинах, даний спір не є корпоративним, ОСОБА_4 не вказано жодної норми законодавства, яка б надавала б йому право як фізичній особі звертатися до господарського суду із позовом про визнання недійсним кредитного договору, укладеного між двома юридичними особами, позаяк висновок судів попередніх інстанцій про відмову у прийнятті позовної заяви ОСОБА_4 є обґрунтованим.

Стосовно доводів касаційної скарги про обмеження ОСОБА_4 доступу до правосуддя, колегія суддів зазначає.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Таким чином, доводи скаржника щодо обмеження судами доступу ОСОБА_4 до правосуддя не знайшли підтвердження, з огляду на що відхиляються судом касаційної інстанції як безпідставні.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий та апеляційний господарські суди в порядку ст.ст. 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій, що покладені в основу прийнятих у даній справі судових актів, а тому не є підставою для їх скасування. При цьому, в частині встановлення нових обставин та переоцінки доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 908/4804/14).

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 та ухвалу господарського суду Львівської області від 30.05.2016 у справі №914/4516/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

Л.Б. Іванова