ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року Справа № 910/19980/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівАлєєвої І.В., Бакуліної С.В., Мачульського Г.М., Поляк О.І., Рогач Л.І., Ходаківської І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет", смт. Ювілейне, Дніпропетровська обл.на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком Плюс", м. Дніпродо1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет", смт. Ювілейне, Дніпропетровська обл.; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Груп", м. Берегове, Закарпатська обл.за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009", м. Дніпропростягнення суми

за участю представників

позивача: Демидюк О.Б., Капран Р.В., Сумський С.М.,

відповідача-1: Вітович О.Я., Мацюк А.І., Пророк В.В., Дорогін С.А.,

відповідача-2: не з'явився,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком плюс" (далі за текстом - ТОВ "Інвестком плюс") до товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (далі за текстом - ТОВ "АТБ-маркет") та товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Груп" (далі за текстом - ТОВ "Юніон Груп") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" (далі за текстом - ТОВ "Продекспорт-2009") про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних за Договором поставки № 25007 від 15.05.2010 року позовні задоволено частково: присуджено до стягнення з ТОВ "АТБ-маркет" на користь ТОВ "Інвестком Плюс" заборгованість у розмірі 60 259 921, 66 грн., інфляційні втрати у розмірі 46 245 918, 39 грн., 3 % річних у розмірі 3 939 054, 62 грн.; припинено провадження у справі в частині стягнення з ТОВ "Юніон Груп" заборгованості у розмірі 50 000 грн.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що ТОВ "АТБ-маркет" в порушення умов Договору не виконало взяті на себе зобов'язання щодо повної і своєчасної оплати за поставлений ТОВ "Продекспорт-2009" товар по Договору поставки № 25007 від 15.05.2010 року і враховуючи умови Договору від 11.08.2015 року позивач отримав право вимоги до ТОВ "АТБ-маркет" щодо сплати заборгованості за поставлений товар по вказаному Договору поставки разом з нарахованими інфляційними втратами та 3 % річних; разом з тим, ТОВ "Юніон Груп" відповідно до Договору поруки № 17/06 від 17.06.2010 року поручилось за виконання зобов'язань ТОВ "АТБ-маркет" перед ТОВ "Продекспорт-2009", а тому беручи до уваги взяті на себе зобов'язання за вказаним Договором сплатило ТОВ "Продекспорт-2009" суму поруки, що стало підставою для припинення провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ "Юніон Груп".

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "АТБ-маркет" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 року і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

ТОВ "Інвестком плюс" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

ТОВ "АТБ-маркет" до Вищого господарського суду України було подано клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами, яке колегією суддів касаційної інстанції задоволено.

В судовому засіданні представники відповідача-1 просили касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а представники позивача проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідача-2 та третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим законом процесуальним правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.05.2010 року ТОВ "АТБ-маркет" (покупець) та ТОВ "Продекспорт-2009" (постачальник) укладено Договір поставки № 25007 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені Договором, виготовити і передати товар у власність покупця, в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а останній - прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому Договорі.

Згідно з п. 2.1 Договору товар поставляється партіями. Кількість, асортимент, ціна за одиницю товару, який поставляється, вказуються у товарно-транспортній накладній, складеної на підставі письмової заяви покупця, яка оформляється відповідно до Додатку № 3 до даного Договору і яка є його невід'ємною частиною.

Покупець після прийняття товару та необхідних документів зобов'язаний здійснити оплату товару у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з дня поставки (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору він вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом 12 місяців.

Додатковою угодою № 5 від 31.12.2012 року сторони погодили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2013 року.

Судами також встановлено, що на виконання умов Договору № 25007 від 15.05.2010 року постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму 134 397 315, 42 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних та видаткових накладних за період з 22.06.2010 року по 31.12.2013 року.

Покупцем здійснено повернення частини товару на суму 19 841, 06 грн. відповідно до накладних та ТОВ "Продекспорт-2009" і ТОВ "АТБ-маркет" проведено взаємозалік зустрічних вимог на суму 14 749, 06 грн.

Також покупцем здійснено часткову оплату отриманого товару у розмірі 74 002 803, 64 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями з урахуванням листів покупця про зміну призначення платежів № 351/1 від 30.06.2012 року, № 433/1 від 31.07.2012 року, № 479/1 від 30.08.2012 року та № б/н від 30.09.2012 року.

Враховуючи повернення частини товару, взаємозалік зустрічних однорідних вимог та часткову оплату поставленого товару у ТОВ "АТБ-маркет" виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 60 359 921, 66 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "АТБ-маркет" взятих на себе зобов'язань за Договором поставки № 25007 від 15.05.2010 року щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару ТОВ "Продекспорт-2009" було нараховано 46 245 918, 39 грн. інфляційних втрат та 3 939 054, 62 грн. 3 % річних за період прострочення з 06.09.2012 року по 27.07.2015 року.

При цьому, згідно Договору поруки № 17/06 від 17.06.2010 року ТОВ "Юніон Груп" (поручитель) зобов'язалось відповідати солідарно перед ТОВ "Продекспорт-2009" (кредитор) за виконання всіх зобов'язань ТОВ "АТБ-маркет" (боржник за Договором), що виникли з Договору № 25007 від 15.05.2010 року в розмірі 100 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Юніон Груп" на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором поруки № 17/06 від 17.06.2010 року сплатило ТОВ "Продекспорт-2009" суму поруки, що підтверджується банківською випискою про операції за 15.06.2015 року на суму 50 000 грн. та квитанцією № 11В63519АВ від 10.08.2015 року на суму 50 000 грн.

Вищевикладене стало підставою для припинення провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ "Юніон Груп" відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.08.2015 року ТОВ "Продекспорт-2009" (первісний кредитор/цедент) та ТОВ "Інвестком Плюс" (новий кредитор/цесіонарій) укладено Договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого цедент відступає цесіонарієві вимоги до ТОВ "АТБ - маркет" (боржник) щодо стягнення заборгованості за Договором № 25007 від 15.05.2010 року, укладеним між цедентом і боржником, з урахуванням нарахованих 3 % річних, збитків від інфляції та понесених цедентом витрат, пов'язаних із розглядом спору в господарському суді у справі № 910/19980/15, а цесіонарій набуває право вимоги грошових коштів у загальній сумі 110 519 801, 67 грн.

Згідно з п. 2 Договору відступлення права вимоги цесіонарій набуває право вимоги до боржника щодо стягнення грошової заборгованості за поставлений цедентом товар, що виникла у боржника перед цедентом на підставі Договору № 25007 від 15.05.2010 року в сумі 60 259 921, 66 грн. в т.ч. ПДВ 20 %; 3 % річних в розмірі 3 939 054, 62 грн.; збитків від інфляції в розмірі 46 245 918, 39 грн.; витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в сумі 73 080 грн.; витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1 827 грн.

За відступлення права вимоги за даним Договором цесіонарій зобов'язується сплатити цеденту 110 519 801, 67 грн. в наступному порядку: 1 % від загальної суми в розмірі 1 105 198, 02 грн. - протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами даного Договору; 99 % від загальної суми в розмірі 109 414 603, 65 грн. протягом 12 календарних місяців з моменту підписання сторонами даного Договору (п. 5 Договору).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до акту прийому-передачі документів цедент передав, а цесіонарій прийняв документи згідно переліку, які засвідчують право вимоги до боржника, що відступається цесіонарієві, в тому числі, з матеріалів справи вбачається здійснення позивачем оплати за Договором відступлення права вимоги (цесії) від 11.08.2015 року, що підтверджується копіями платіжних доручень: № 232 від 11.08.2015 року на суму 1 105 198, 02 грн., № 235 від 11.08.2015 року на суму 1 230 700 грн., № 234 від 12.08.2015 року на суму 41 300 грн., № 235 від 12.08.2015 року на суму 3 101 000 грн., а також копією простого векселя серії АА 2258989 від 13.08.2015 року на суму 105 041 603, 65 грн. та акту приймання-передачі цінних паперів від 13.08.2015 року.

При цьому, матеріалами справи підтверджено факт повідомлення відповідача-1 про укладення Договору про відступлення права вимоги, про що свідчать належним чином завірені копії повідомлення, опису вкладення та фіскального чеку від 25.08.2015 року.

Однак, ТОВ "АТБ-маркет" не сплатило постачальнику суму заборгованості у розмірі 60 259 921, 66 грн., а також 46 245 918, 39 грн. інфляційних втрат та 3 939 054, 62 грн. 3 % річних, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи колегій суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення боргу, інфляційних втрат та 3 % річних за невиконання умов договору поставки в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містяться і у ст. 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

В ч. 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "АТБ-маркет" заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних, господарські суди попередніх інстанцій відповідно до обставин справи, встановлених на підставі документів первинного бухгалтерського обліку (товарно-транспортних та видаткових накладних, платіжних документів), а також доказів взаємозаліку зустрічних вимог та часткового повернення товару (за спірним Договором) дійшли висновків про те, що постачальник належним чином виконав умови Договору поставки № 25007 від 15.05.2010 року, в той же час, ТОВ "АТБ-маркет" в порушення умов Договору не виконало взяті на себе зобов'язання щодо повної і своєчасної оплати поставленого ТОВ "Продекспорт-2009" товару по Договору поставки № 25007 від 15.05.2010 року. Відповідно, враховуючи умови Договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.08.2015 року, ТОВ "Інвестком плюс" отримало право вимоги до ТОВ "АТБ-маркет" щодо сплати заборгованості за поставлений товар по вказаному Договору поставки разом з інфляційними втратами та 3 % річних.

Також суди припинили провадження у справі в частині вимог до ТОВ "Юніон Груп", яке відповідно до Договору поруки № 17/06 від 17.06.2010 року поручилось за виконання зобов'язань ТОВ "АТБ-маркет" перед ТОВ "Продекспорт-2009", та беручи до уваги взяті на себе зобов'язання за вказаним Договором сплатило ТОВ "Продекспорт-2009" суму поруки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає про те, що здійснюючи правосуддя на засадах рівності усіх учасників процесу перед законом і судом та змагальності, господарські суди створюють сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства; господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, керуючись законом.

За змістом ст. 514 Цивільного кодексу України, відповідно до якої подано позов, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; за загальним правилом предметом уступки може бути лише дійсна вимога.

Відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

За приписами ч. 1 ст. 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

За змістом ст. 1, ч. ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначений у них первинний документ є документом, який містить відомості про господарську операцію, підтверджує її здійснення, фіксує факти здійснення господарських операцій, зміст та обсяг господарської операції.

Разом з тим, для правильного вирішення спору судам необхідно було на підставі належних та допустимих доказів встановити не тільки зміст та обсяг проведених протягом спірного періоду господарських операцій за Договором поставки № 25007 від 15.05.2010 року, але й розмір дійсного зобов'язання відповідача перед первісним кредитором на момент укладення правочину про відступлення права вимоги, з урахуванням глави 50 Цивільного кодексу України.

В матеріалах справи містяться документи, які подавалися відповідачем як до місцевого господарського суду, так і на стадії апеляційної інстанції на підтвердження відсутності його заборгованості перед первісним кредитором на момент укладення договору про відступлення права вимоги та одержання письмового повідомлення про заміну кредитора, а також на підтвердження прийняття первісним кредитором запропонованого відповідачем способу виконання зобов'язання: висновки експертних досліджень, висновки експертиз по кримінальному провадженню, які містять відомості та дані з питань бухгалтерського та податкового обліку первісного кредитора та боржника за наслідками виконання спірного договору поставки, акти звірки розрахунків первісного кредитора та боржника тощо.

Так, для правильного вирішення спору господарським судам попередніх інстанцій слід дослідити як обставини виникнення заборгованості ТОВ "АТБ-маркет" перед постачальником та настання строку такої оплати, так і з'ясувати чи підтверджується документально заявлена сума боргу належними та допустимими доказами.

Суди попередніх інстанцій всупереч наведеним вище приписам законодавства дійшли передчасного висновку, що обставини у даній справі можуть бути встановлені виключно за змістом документів первинного бухгалтерського обліку, без аналізу документів, які не відповідають ознакам первинних, натомість можуть містити відомості та фактичні дані про розмір заборгованості відповідача, вчинені на виконання зобов'язання правочини; також, вказавши про неможливість прийняття висновків експертиз по кримінальному провадженню як висновків судових експертиз по господарській справі, суди не навели доводів невідповідності цих висновків вимогам щодо належності та допустимості як письмових доказів за приписами ст. 32 ГПК України.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що судам при новому розгляді справи необхідно надати оцінку існуючим правовідносинам сторін з позиції розумності та справедливості і враховувати права та законні інтереси обох сторін договору.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки доказів та фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій.

Неповне дослідження фактичних обставин справи та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи на підставі доказів, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга ТОВ "АТБ-маркет" підлягає частковому задоволенню, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 року у справі № 910/19980/15 - скасувати.

3. Справу № 910/19980/15 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіІ.В. Алєєва С.В. Бакуліна Г.М. Мачульський О.І. Поляк Л.І. Рогач І.П. Ходаківська