ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року Справа № 909/224/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Іванової Л.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 11.07.2016та на рішеннягосподарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2016у справі№909/224/16 господарського суду Івано-Франківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Тисменицягаз"простягнення коштів в сумі 77804,27 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- ПАТ "НАК "Нафтогаз України" Громніцький Ю.П.,

- ПАТ "Тисменицягаз" Замкова М.О.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2016 у справі №909/224/16 (суддя Грица Ю.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 (судді: Костів Т.С., Малех І.Б., Марко Р.І.), відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі позивач/скаржник/ПАТ "НАК "Нафтогаз України") до Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз" (надалі відповідач/ПАТ "Тисменицягаз") про стягнення 77 804, 27 грн.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є позовна вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 19 096,67 грн., інфляційних втрат у розмірі 58 707,60 грн.

В обґрунтування підстав позову, позивач посилається на порушення виконання відповідачем укладеного між позивачем та відповідачем договору №13-403-ПР від 31.01.2013 на купівлю-продаж природного газу.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у позові, виходили з того, що порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором виникло внаслідок прострочення кредитора (позивача), оскільки останнім не вчинено дій, визначених договором - не повернуто в передбачені договором строки підписані та скріплені печатками акти приймання-передачі, які є підставою для розрахунків. При цьому послалися, зокрема, на ст.ст. 612, 613 ЦК України.

Вищий господарський суд України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Як встановили суди, та вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі 31.01.2013 був укладений договір на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язаний поставити відповідачу (покупцю) природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п.1.1.).

Відповідно до п.3.1 договору право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Згідно з п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 3.4. договору сторони узгодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Поряд з цим, договір містить п. 6.1. договору (з урахуванням змін до нього), який відноситься до розділу 6 договору "Порядок та умови проведення розрахунків" та має наступну редакцію: "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі".

Вказаний пункт договору узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 692 ЦК України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, пунктом 6.1 договору встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Вказана умова договору, яка відповідає приписам ч. 1 ст. 530 ЦК України, не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу протягом певного терміну після повернення одного примірника оригінала акта покупцю.

Пункт 3.4 договору визначає акти приймання-передачі газу як підставу для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п. 6.1 цього договору, який містить конкретну дату здійснення остаточних розрахунків за отриманий у попередньому місяці газ (20 число місяця), несвоєчасне підписання продавцем актів приймання-передачі за минулий місяць, або ж неповернення позивачем відповідачу відповідного акту приймання-передачі жодним чином не змінює встановлений сторонами строк оплати поставленого газу.

Таким чином, пункт 6.1 договору та його інші положення не ставлять обов'язок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, в залежність від дати оформлення відповідного акта приймання-передачі природного газу та повернення його примірника відповідачем позивачу. Тобто, настання грошового зобов'язання відповідача за договором не пов'язане з моментом повернення йому позивачем відповідного акта.

Суди попередніх інстанцій, роблячи протилежний висновок та пов'язуючи момент настання оплати відповідачем за отриманий газ з моментом отримання ним від позивача акту приймання-передачі, не вказали, які умови договору містять відповідне застереження, пов'язуючи обов'язок відповідача з оплати за отриманий газ не з настанням 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, а з моментом повернення відповідачу відповідного акта приймання-передачі газу.

Крім того, суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки наявним в матеріалах справи підписаним обома сторонами актам приймання-передачі газу, та не дослідили чи було порушено виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за цими актами, що мало наслідком звернення позивача до суду із відповідним позовом про стягнення з відповідача в порядку ст. 625 ЦК України річних та інфляційних втрат за порушення виконання відповідачем грошових зобов'язань за укладеним між сторонами у справі договором на купівлю-продаж газу.

Враховуючи викладене та те, що суди попередніх інстанцій, з огляду на наведені ними мотиви відмови у позові, не дослідили обґрунтованість та арифметичну правильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, рішення та постанова підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2016 у справі №909/224/16 скасувати і справу направити на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

Л.Б. Іванова