ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 року Справа № 910/9035/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі)за участю представників: від позивача:Буклешова Т.М. дов. від 6.01.2015 № 01-21/22/08від відповідача:Приходько А.О. дов. від 30.09.2015 № 13-11-26095розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Теребовлянської районної виконавчої дирекціїна рішенняГосподарського суду міста Києва від 02.06.2015та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.07.2015у справі№ 910/9035/15 Господарського суду міста Києваза позовомТернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Теребовлянської районної виконавчої дирекціїдоПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"прозобов'язання виконати платіжні доручення та здійснити договірне списання коштів

ВСТАНОВИВ:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Теребовлянської районної виконавчої дирекції звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про зобов'язання виконати платіжні доручення на суму 14 020,03 грн. та здійснити договірне списання коштів в розмірі 53,36 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 (суддя Ващенко Т.М.) позов задоволено повністю. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" виконати наступні платіжні доручення: № 23 від 28.01.15. на суму 1 006,85 грн., № 25 від 28.01.15. на суму 892,71 грн., № 26 від 28.01.15. на суму 332,40 грн., № 28 від 28.01.15. на суму 1 650,32 грн., № 30 від 28.01.15. на суму 276,53 грн., № 32 від 28.01.15. на суму 1 392,08 грн., № 34 від 28.01.15. на суму 1 496,00 грн., № 35 від 28.01.15. на суму 2 234,42 грн. з рахунку № 25603050959002, № 25 від 29.01.15. на суму 18,52 грн., № 34 від 03.02.15. на суму 4 720,20 грн. з рахунку № 25604050959001, та здійснити договірне списання залишку коштів в розмірі 53,36 грн. з рахунку № 25602050959003 Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до п. 2.1.10 Договору № 141 від 26.11.2011.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано приписами статей 1066, 1068 1074 Цивільного кодексу України, статей 8, 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та ч. 2 статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", з огляду на неналежне виконання відповідачем - банком зобов'язання за договором банківського рахунку № 141 від 26.10.2011 з виконання платіжних доручень позивача - клієнта банку та здійснення договірного списання залишку коштів. Також, в обґрунтування прийнятого рішення суд вказав, що запровадження тимчасової адміністрації у банку не може перешкоджати здійсненню у ньому розрахунково-касових операцій.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 (судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 скасовано та прийнято нове рішення. В позові відмовлено повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована приписами п. 1 ч. 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з огляду на які апеляційний суд вказав, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка № 141 від 26.10.2011, які носять майново-грошовий характер, в яких позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, а відповідач - боржником, а тому на вимоги позивача про зобов'язання виконати платіжні доручення та здійснити договірне списання коштів діють обмеження, встановлені вказаною вище нормою Закону.

Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015, Тернопільське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Теребовлянської районної виконавчої дирекції звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 залишити в силі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції не в з'ясував повній мірі всі обставини справи, що мають значення для вирішення даного спору, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Скаржник наголошує на тому, що його організація здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, а в силу п. 4 ч. 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на такі види виплат не поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 статті 36 вказаного Закону.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.10.2011 між Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Теребовлянської районної виконавчої дирекції (далі - Клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (далі - Банк) укладено Договір банківського рахунку № 141 (далі - Договір), відповідно до умов якого Банк відкрив Клієнту поточні рахунки № 25607004141001 у гривні, № 25606004141002 у гривні, № 25605004141003 у гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору та законодавства України, та зобов'язався приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України.

Підпунктом 2.2.1 Договору передбачено, що Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження прав розпорядження коштами на рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно з п. 2.3.3 Договору Банк зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування Клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

Відповідно до п. 8.1 Договору він укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками .

Додатковим договором від 26.10.2011 до Договору сторони погодили наступне: Клієнт доручає Банку, а Банк бере на себе зобов'язання щоденно здійснювати Договірне списання залишку грошових коштів станом на 17 год. 30 хв. з поточного рахунку Клієнта в Банку шляхом оформлення меморіального ордеру. Договірне списання здійснюється за наступними реквізитами: поточний рахунок у гривні № 25605004141003; списанню підлягає 100% суми, наявної на рахунку, щоденно не пізніше 17:30 год. за київським часом поточного операційного дня. Для здійснення договірного списання надання до Банку будь-яких документів не передбачається. Договірне списання здійснюється Банком в межах залишку власних коштів Клієнта на Поточному рахунку. Банк не здійснює Договірне списання за рахунок коштів кредитного ліміту (овердрафту), а також у випадку арешту або іншого припинення (обмеження) здійснення видаткових операцій за Поточним рахунком. Грошові кошти, списані з поточного рахунку(ів) о 17-30 години за київським часом поточного операційного дня перераховуються Банком на рахунок отримувача того ж операційного дня. Інші умови договору залишаються без змін і сторони підтверджують по них свої зобов'язання. Договірне списання, передбачене цією угодою, здійснюється Банком додатково до договірного списання, передбаченого умовами Договору.

У зв'язку з проведенням реорганізації МФО 338705 з 23.01.2012 змінились номер реквізитів рахунків позивача, що були відкриті у відповідача: замість рахунку № 25607004141001 рахунок № 25604050959001, замість рахунку № 25606004141002 рахунок № 25603050959002, замість рахунку № 25605004141003 рахунок № 25602050959003.

28.01.2015, 29.01.2015 та 03.02.2015 позивач подав до Банку для виконання наступні платіжні доручення: № 23 від 28.01.2015 на суму 1 006,85 грн., № 25 від 28.01.2015 на суму 892,71 грн., № 26 від 28.01.2015 на суму 332,40 грн., № 28 від 28.01.2015 на суму 1 650,32 грн., № 30 від 28.01.2015 на суму 276,53 грн., № 32 від 28.01.2015 на суму 1 392,08 грн., № 34 від 28.01.2015 на суму 1 496,00 грн., № 25 від 29.01.2015 на суму 18,52 грн., № 34 від 03.02.2015 на суму 4 720,20 грн., № 35 від 28.01.2015 на суму 2 234,42 грн., а загалом на суму 14 020,03 грн.

Також 03.02.2015 відповідно до банківської виписки від 04.02.2015 проведено списання залишку коштів позивача в сумі 56,36 грн. відповідно до п. 2.1.10 Договору з рахунку № 25602050959003, проте, 06.02.2015 вказані кошти повернуто назад.

Відповідно до ч. 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 1 статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Частиною 2 статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Судами встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України № 83 від 05.02.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 26 від 05.02.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра", згідно з яким у Банку з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації. Рішенням від 23.04.2015 № 85 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у Банку до 05.06.2015.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Згідно з ч. 1 статті 36 зазначеного Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до п. 1 ч. 5 статті 36 даного Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, а також нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку (п. 3 ч. 5 ст. 36 вказаного Закону).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості висновків суду першої інстанції про безпідставне невиконання платіжних доручень, переданих позивачем відповідачу до введення тимчасової адміністрації, та невиконання договірного списання коштів, оскільки вони не узгоджуються із вимогами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо порядку задоволення вимог кредиторів при запровадженні в ньому тимчасової адміністрації (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 01.04.2015 у справі №910/5560/14).

Проте суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не врахував, що позивачем у даній справі є відділення фонду соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент запровадження у відповідача тимчасової адміністрації та прийняття місцевим господарським) обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю, тощо.

Аналогічні положення містяться і в п. 1.16. Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №12.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

В статті 1 вказаного Закону зазначено, що одним із видів соціального страхування є страхування у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, а одним із страхових випадків за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг.

При прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції не врахував положення п. 4 ч. 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та не встановив цільову природу виплат, для здійснення яких позивачем було подано платіжні доручення, а тому дійшов передчасних висновків про застосування до даних вимог позивача обмежень, передбачених п. 1 ч. 5 статті 36 даного Закону.

Наведене унеможливлює для касаційної інстанції погодитись з висновком апеляційного суду щодо наявності правових підстав для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 1117 цього Кодексу не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи приписи ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Теребовлянської районної виконавчої дирекції задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 у справі № 910/9035/15 скасувати.

Справу № 910/9035/15 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова