ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 року Справа № 910/2368/15-г

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 (головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді Шевченко Е.О., Зеленін В.О.)на рішенняГосподарського суду міста Києва від 02.04.2015 (суддя Смирнова Ю.М.)у справі№ 910/2368/15-г Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-Україна"доПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"простягнення 2 060 493,10 грн.,

за участю представників:позивачане з'явилисьвідповідачаВовна О.М.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 у справі № 910/2368/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015, позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти (вклад) у розмірі 2 000 000,00 грн., 122 794,52 грн. відсотків за вкладом, 3 % річних за користування коштами основної заборгованості у розмірі 8 383,56 грн., 62 000,00 грн. втрат з урахуванням індексу інфляції та 43 863,56 грн. витрат з оплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідача звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати в частині стягнення з банку відсотків за період з 28.01.2015 по 18.03.2015 у розмірі 76 931,51 грн., 3% річних за користування коштами основної заборгованості у розмірі 8 383,56 грн., 62 000,00 грн. втрат з урахуванням індексу інфляції.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема не застосовано положення ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" щодо визначення строковості нарахування відсотків відповідно до умов договору та ст. 629, ч. 1 ст. 1058 ЦК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами не було враховано, що проценти за користування коштами вкладу нараховуються у повному обсязі лише протягом певного, визначеного заздалегідь строку (з 26.12.2014 по 27.01.2015) та, відповідно, обов'язок банку з нарахування та виплати вкладнику передбаченого договором розміру процентів за вкладом припинився в обумовлені договором строки, незалежно від факту виконання банком зобов'язання в частині повернення самого вкладу.

Стосовно стягнення з відповідача 3 % річних та стягнення суми інфляційних втрат заявник зазначає, що положення ст. 625 ЦК України регулюють цивільно-правові відносини, а між сторонами виникли господарсько-правові відносини, що повинні регулюватися положеннями ГК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників позивача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-Україна" (далі - позивач, клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - відповідач, банк) 12.10.2012 укладено договір банківського вкладу "Класичний" № 1490 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору клієнт надає банку грошові кошти у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк виплачує клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї.

Умовами п. 1.4 Договору визначено, що він діє до 10.10.2013, внесення коштів на вкладний рахунок відбувається протягом строку дії цього договору.

Сторони в п. 2.1 Договору узгодили, що на суму вкладу в розрізі вкладних траншів банк нараховує проценти, розмір яких обумовлюється сторонами в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору у разі закінчення строку розміщення вкладного траншу повернення вкладного траншу здійснюється банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта, що вказаний в розділі 7 Договору. Повернення вкладного траншу може бути здійснено також на інший поточний рахунок клієнта, що вказаний в листі клієнта про повернення коштів.

Умовами п. 4.2 Договору визначено, що після закінчення строків надання вкладних траншів, що обумовлюються сторонами в додатках та є невід'ємною частиною цього Договору, банк зобов'язаний повернути суму вкладних траншів на умовах, зазначених у цьому Договорі та у додатках до нього.

Згідно з Додатком № 1490-6 від 26.12.2014 до Договору сторони погодили, що для розміщення вкладного траншу у банку,клієнт не пізніше 26.12.2014 здійснює перерахування грошових коштів зі свого рахунку на вкладний рахунок у банку у розмірі 2 000 000,00 грн. (п. 1); строк надання грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, клієнтом банку - до 27.01.2015 (п. 2); розмір нарахованих банком процентів на суму грошових коштів, вказаних в п. 1 цього додатку, - виходячи із процентної ставки у розмірі 27% річних (п. 3); - дату виплати клієнту нарахованих процентів банком - в дату, що вказана в п. 2, нараховані банком проценти не збільшують суму вкладу (п. 4). У п. 5 вказаного додатку сторони дійшли згоди, що цей договір діє до 31.12.2015, внесення коштів на вкладний рахунок відбувається протягом строку дії цього договору.

Судами встановлено, що станом на 26.12.2014 на вкладному рахунку позивача у Філії "Центральне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" знаходились кошти у розмірі 2 000 000,00 грн., що підтверджується випискою банку по особовому рахунку позивача.

Після закінчення строку надання грошових коштів листом від 27.01.2015 та листом-вимогою від 28.01.2015 позивач просив відповідача повернути суму вкладу та нараховані проценти на вказаний в цих листах рахунок.

Звертаючись з позовом до суду, позивач посилався на те, що відповідач суму вкладу та нарахованих відсотків на вказаний у листах від 27.01.2015 та від 28.01.2015 рахунок вчасно не перерахував, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, 2 198 273,97 грн., з яких: 2 000 000,00 грн. заборгованості по вкладу, 122 794,52 грн. заборгованості зі сплати процентів, 62 000,00 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 3 % річних у розмірі 13 479,45 грн.

Як зазначено судами, доказів перерахування вкладу та процентів за ним на рахунок позивача відповідач судам не надав, в той же час останнім днем строку повернення вкладу та строку оплати процентів, відповідно до Договору та п. 2 додатку до Договору, є 27.01.2015.

Також судами встановлено, що згідно з виписками з особового рахунку позивача від 26.12.2014 та 30.03.2015, а також довідками відповідача за вих. № 33 та 34 від 27.03.2015 на вкладному рахунку позивача в Філії "Центральне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" знаходяться кошти у розмірі 2 000 000,00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Оскільки між сторонами у справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 193 ГК України, ст. ст. 11, 525, 526, 629 ЦК України договір є підставою для виникнення зобов'язань, є обов'язковим для виконання сторонами, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення глави 72 Цивільного Кодексу України, якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частина 1 ст. 1058 ЦК України визначає, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Як передбачено ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Пунктом 3.3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Національного банку України № 516 від 03.12.2003, визначено, що банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Відтак, у зв'язку з неповернення відповідачем позивачу вкладу зі спливом встановленого договором строку судами правомірно стягнено з відповідача суму основної заборгованості та 122 794,52 грн. процентів за вкладом.

Стосовно часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних за користування коштами основної заборгованості у розмірі 8 383,56 грн. та інфляційних втрат у розмірі 62 000,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому нарахування процентів здійснюється до фактичного повернення вкладу навіть якщо строк дії договору вкладу закінчився, а за прострочення повернення такого вкладу можуть бути нараховані 3 % річних та інфляційні втрати (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 29.05.2013 у справі № 6-39цс13).

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів про те, що проценти на вклад нараховуються до дня фактичного повернення вкладу позивачу, а не до 27.01.2015, що є датою повернення вкладу, яка зазначена в п. 2 додатку до Договору, і на яку посилається відповідач, а тому, оскільки відповідачем не надано судам попередніх інстанцій доказів повернення суми банківського вкладу, обґрунтованим є висновок про стягнення з відповідача сум 3% річних за користування коштами основної заборгованості та інфляційних втрат.

Враховуючи те, що судами встановлено прострочення відповідачем виконання основного зобов'язання, суди правомірно на підставі ст. 625 ЦК України, визначивши вірну кількість днів прострочення та здійснивши арифметичний перерахунок, стягнули з відповідача 3% річних за користування коштами та інфляційні втрати.

Крім того нарахування 3 % річних та інфляційних втрат не суперечить приписам Закону України "Про банки та банківську діяльність", оскільки ст. 2 цього Закону не містить заборони щодо нарахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних за невиконання банком грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 у справі № 910/2368/15-г - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова