ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 року Справа № 902/486/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької областіна рішеннягосподарського суду Вінницької області від 18.05.2015 р. (суддя Мельник П.А.) та на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2015 р. (судді: Грязнов В.В., Розізнана І.В., Мельник О.В.) у справі№902/486/15 господарського суду Вінницької області за позовомСтрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області доПриватного підприємства "Б.В.В.-Буд" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаДержавна фінансова інспекція у Вінницькій областіпростягнення 43 556 грн. 59 коп. завищеної вартості виконаних робіт за участю представників: від позивачане з'явився від відповідача Кривонос С.П., довіреність №14/5-15 від 14.05.2015 р.; Ходьков І.С., довіреність №14/5-15 від 14.05.2015 р. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачане з'явився

В С Т А Н О В И В:

Стрижавська селищна ради Вінницького району Вінницької області звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Б.В.В.-Буд", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державна фінансова інспекція у Вінницькій області про стягнення 43 556 грн. 59 коп. завищеної вартості виконаних робіт (збитків).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.05.2015 р. у справі №902/486/15 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2015 р. судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Вказані судові акти мотивовано відсутністю правових підстав для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності, оскільки останній належним чином виконав для позивача підрядні роботи за договорами підряду, а позивач прийняв та оплатив ці роботи.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, позивач посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.09.2015 р. касаційну скаргу Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 05.10.2015 р.

В судове засідання 05.10.2015 р. з'явились представники відповідача.

В судове засідання представники позивача та третьої особи не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників позивача та третьої особи.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників відповідача, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем укладено ряд договорів підряду та додаткових угод до них, а саме:

1. договір підряду №01/03/1 від 02.03.2012 р. на виконання робіт з капітального ремонту приміщень ДНЗ "Казка" на суму 285 046 грн. 80 коп. та додаткову угоду від 06.08.2012 р. до даного договору підряду, якою зменшено суму вартості робіт до 103 260 грн. 00 коп.;

2. договір підряду №01/06/3 від 01.06.2012 р. на виконання робіт з капітального ремонту фасаду будівлі Стрижавської селищної ради на суму 184 242 грн. 00 коп.;

3. договір підряду №01/06/1 від 01.06.2012 р. на виконання робіт з капітального ремонту приміщення методичного кабінету ДНЗ "Казка" на суму 61 224 грн. 00 коп.;

4. договір підряду №01/06/2 від 01.06.2012 р. на виконання робіт з капітального, ремонту приміщень коридору ДНЗ "Казка" на суму 239 562 грн. 00 коп.;

5. договір підряду №01/06/4 від 01.06.2012 р. на виконання робіт з капітального ремонту приміщення харчоблоку ДНЗ "Казка" на суму 267 372 грн. 00 коп. та додаткову угоду від 01.11. 2012 р. до даного договору підряду, якою зменшено суму вартості робіт до 9 192 грн. 00 коп.

Вказані договори підряду містять аналогічні за своїм змістом умови щодо предмету договорів, розрахунків та платежів за договорами, відповідальності сторін тощо.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищевказаних договорів підрядник здійснив роботи з капітального ремонту на загальну суму 1 149 898 грн. 80 коп.

В свою чергу, замовник прийняв дані роботи та оплатив їх у повному обсязі без будь-яких зауважень або заперечень щодо якості чи вартості.

Вказане підтверджується дослідженими господарськими судами попередніх інстанцій актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3, кошторисною документацією, рішенням про погодження кошторисів, платіжними доручення та виписками з банку по рахунку.

Надалі, інспекторами Вінницької об'єднаної державної фінансової інспекції проведено ревізію селищного бюджету фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Стрижавської селищної ради за період з 01.01.2012 р. по 01.06.2014 р.

За результатом перевірки складено Акт ревізії №0215/208 від 12.09.2014 р., в якому зазначено, що позивачем зайво витрачені кошти на оплату робіт з будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонтів приміщень установ селищної ради внаслідок завищення підрядником вартості виконаних робіт на 43 556 грн. 59 коп.

На підставі вищевказаного акту позивач звернувся до відповідача з претензією №1461 від 21.11.2014 р. про відшкодування заподіяної шкоди (збитків) шляхом повернення завищеної вартості виконаних робіт в сумі 43 556 грн. 59 коп. Однак, дана вимога відхилена відповідачем.

Вказане стало підставою для звернення Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області з позовом до суду.

Як правильно визначено місцевим та апеляційним господарськими судами, позовні вимоги в даній судовій справі ґрунтуються на завищенні вартості виконаних підрядних робіт, що встановлені під час проведеної перевірки відповідним контролюючим органом та зафіксовані в акті ревізії.

При цьому, позивач кваліфікував заявлену суму як збитки, хоча одночасно послався і на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що позивачем не доведено факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами підряду, а, отже, у відповідача відсутній обов'язок повертати перераховані позивачем кошти, як у вигляді відповідальності останнього за неналежне виконання умов підрядних договорів, так і у вигляді відповідальності за безпідставне користування чужими грошовими коштами.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Аналогічні приписи закріплено в ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ст.ст. 837, 843 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи.

Статтею 632 Цивільного кодексу України закріплено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Таким чином, господарськими судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що між сторонами справи виникли зобов'язальні правовідносини на підставі договорів підряду.

Твердження позивача про неукладеність відповідних договорів підряду, у зв'язку з непогодженням сторонами всіх істотних умов цих договорів, є безпідставними, оскільки позивачем та відповідачем виконувались зобов'язання за даними підрядними договорами.

В свою чергу, як закріплено в ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Враховуючи вищевикладене, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини та ступеня вини у розумінні ст. 1193 Цивільного кодексу України.

Отже, позивачем у справі має бути доведено наявність складу правопорушення у діях відповідача.

Із встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що у даному випадку правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору, в якому сторони вільно на власний розсуд визначили об'єм робіт, що підлягають виконанню, та їх вартість, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства ці умови є обов'язковими для сторін.

Судами надано належну правову оцінку тим обставинам, що зобов'язання за договором сторонами виконані повністю: прийнято виконану роботу без зауважень та повністю оплачено.

Місцевим та апеляційним господарськими судами обґрунтовано відхилено твердження позивача про те, що підставою для повернення заявлених грошових коштів є обставини викладені в акт ревізії №0215/208 від 12.09.2014 р., оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

Зважаючи на це, вказаний акт не доводить протиправності поведінки відповідача (не виконання чи неналежне виконання ним своїх обов'язків за договорами підряду), що унеможливлює застосування до нього такого виду відповідальності, як відшкодування завданих збитків.

Враховуючи встановлений господарськими судами попередніх інстанцій факт існування між сторонами договірних правовідносин, неправомірним є і заявлення позивачем вимог про стягнення з відповідача визначеної суми грошових коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок відшкодування позадоговірної шкоди.

За таких обставин, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у справі №902/486/15.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає даний висновок господарських судів попередніх інстанцій таким, що відповідає наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки місцевий та апеляційний господарські суди в порядку ст. ст. 33, 34, 35, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, вірно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що оскаржувані судові акти у даній справі прийняті судами попередніх інстанцій при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається. Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2015 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 18.05.2015 р. у справі №902/486/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді: А.С. Ємельянов

Л.В. Ковтонюк