ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 року Справа № 911/3324/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І., Мачульського Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 31.05.2017 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 911/3324/16Господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства Данилівської сільської радипростягнення 18868,66грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Остапенко В.М. (довіреність від 14.04.2017) Позняков О.В. (директор, наказ від 29.07.2016)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Подоляк Ю.В.) від 18.04.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді: Жук Г.А., Агрикова О.В.) від 31.05.2017, у справі №911/3324/16 позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства Данилівської сільської ради (далі КП Данилівської сільської ради) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі ПАТ "НАК "Нафтогаз України") 5219,60грн інфляційних втрат, 725,73грн 3% річних, 5237,98грн пені та 1199,27грн витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти в частині зменшення розміру пені на 5237,98грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.525, 549-552 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.233 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.4, 42, 43, п.3 ст.83, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга належить до часткового задоволення з огляду на таке.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до КП Данилівської сільської ради про стягнення 18868,66грн, з яких: 7666,97грн інфляційних втрат, 725,73грн 3% річних, 10475,96грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014 №2278/15-ТЕ-17 щодо здійснення розрахунку за переданий природний газ у строк, визначений договором.

Судами встановлено таке.

19.12.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та КП Данилівської сільської ради укладено Договір купівлі-продажу природного газу від №2278/15-ТЕ-17 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідачу (покупцю) у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі газ), на умовах цього договору (т.1, а.с.15-21).

Згідно з п.2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 123 тис.куб.м.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1. Договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу газу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.3. Договору).

Позивач на виконання умов Договору у період з січня 2015 року по березень 2015 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 74533,38грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2015 на суму 29906,06грн, від 28.02.2015 на суму 25352,66грн, від 31.03.2014 на суму 16274,66грн (а.с.24-26).

У відповідності до п.5.2. Договору ціна за 1000куб.м природного газу становить 1091грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за врегульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000куб.м. природного газу - 1091грн, крім того ПДВ - 20% - 218,20грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Відповідно до п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач, всупереч умов укладеного між сторонами договору, належним чином взятих на себе зобов'язань щодо здійснення вчасного розрахунку не виконав, оплату поставленого газу здійснив з простроченням (а.с.28), з огляду на що позивач звернувся з цим позовом та просив стягнути з відповідача інфляційні втрати, 3% річних та пеню з простроченої суми грошового зобов'язання.

Частково задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань зі своєчасного розрахунку за поставлений газ, перевіривши правильність нарахування заявлених до стягнення сум, зазначили про обґрунтованість вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 5219,60грн, 3% річних у сумі 725,73грн та пені в сумі 10475,96грн. Разом з тим, реалізуючи право, надане нормами ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50% та стягнув з відповідача 5237,98грн. При цьому, попередні судові інстанції, зазначивши про ненадання відповідачем доказів включення його до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, зазначили про відсутність підстав для застосування у спірних правовідносинах приписів Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Суд касаційної інстанції вважає, що попередні судові інстанції дійшли безпідставного висновку про часткове задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч.1 ст.216 ГК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 ЦК України).

Матеріали свідчать, що відповідач, всупереч умов укладеного між сторонами договору, належним чином взятих на себе зобов'язання щодо здійснення вчасного розрахунку не виконав, оплату поставленого газу здійснив з простроченням (а.с.28), втім зазначене не є підставою для стягнення з останнього заявлених сум виходячи з такого.

Так, 30.11.2016 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 (далі Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст.1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст.2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 3 ст.7 Закону, яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, даною нормою законодавець передбачив можливість уникнення божником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

Крім того, вказаною нормою не ставиться право ненарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Судами встановлено, що вартість природного газу, поставленого за Договором у період з січня 2015 року по березень 2015 року, була повністю оплачена відповідачем до набрання чинності Законом (а.с.28), у зв'язку з чим, нараховані на вказану заборгованість суми пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають списанню в силу прямої дії норми Закону.

Висновки судів про те, що списання неустойки, відсотків річних та інфляційних втрат відповідно до приписів Закону може бути реалізовано лише шляхом включення відповідача до реєстру, є безпідставними, оскільки таке включення мало б відбуватися з метою списання штрафних санкцій поза межами судового провадження, шляхом вчинення сторонами даних правовідносин відповідних правочинів. В той же час право відповідача на списання нарахованої неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних, за наявності імперативної норми, яка юридично обмежує позивача в праві притягнути відповідача до відповідальності, та задоволення позову в даній справі, що породжує обов'язкове виконання в примусовому порядку судового рішення, заборгованість за яким підлягає списанню в силу Закону, суперечить принципам розумності, справедливості та доброго урядування.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів враховує, що суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі (аналогічна правова позиція викладена в ч.3 п.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №1 "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України").

Згідно ч.ч.1, 2 ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, судові акти попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, п.2 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2017 у справі №911/3324/16 скасувати.

В позові відмовити.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді О.Поляк

Г.Мачульський