ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 року Справа № 904/12312/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів: Поляк О.І., Корсака В.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі ПАТ КБ "ПриватБанк")на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2017у справі№ 904/12312/16Господарського судуДніпропетровської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі ФОП ОСОБА_4.)доПАТ КБ "ПриватБанк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаКолективна фірма "Юксел" (далі КФ "Юксел")простягнення 19780,20грн

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:не з'явились не з'явилисьвід третьої особи:не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Суховаров А.В.) від 13.03.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Кузнецова І.Л., судді: Джихур О.В., Сизько І.А.) від 25.04.2017, у справі №904/12312/16 позов задоволено; стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ФОП ОСОБА_4 19780,20грн заборгованості по орендній платі та 1378,00грн витрат по сплаті судового збору.

В касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати прийняті по справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.651, 652, ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.188 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.43, 82 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

У поданій 04.09.2017 заяві б/н позивач просить залишити судові рішення першої та апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Сторони та третя особа не скористались правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга не належить до задоволення з огляду на таке.

ФОП ОСОБА_4 звернулась до господарського суду з позовом, у якому просила стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" 19780,20грн заборгованості за договором суборенди приміщення №4/15 від 01.09.2010, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов вказаного договору щодо сплати орендних платежів.

Судами встановлено таке.

01.09.2010 ФОП ОСОБА_4 (орендарем) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (суборендарем) укладено договір суборенди приміщення, на підставі якого орендар зобов'язався передати суборендареві приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк, а суборендар - прийняти у тимчасове використання це приміщення.

Відповідно до п.1.2. договору приміщення, яке передається, знаходиться по АДРЕСА_1. Площа приміщення складає 89,1кв.м. Приміщення належить орендареві на підставі тимчасового користування (оренди) в порядку і на умовах, передбачених договором оренди приміщення №3 від 01.09.2010.

Згідно з п.1.4. договору приміщення надається суборендареві для використання його у банківській діяльності.

В п.2.2. договору сторонами узгоджено, що орендна плата за поточний місяць підлягає сплаті до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, із розрахунку 37,00грн за 1кв.м, всього 3296,70грн в місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним 1 (одиниці).

Відповідно до п.5.1. договору повернення приміщення орендарю здійснюється за актом здачі-приймання. Обов'язок по складенню акта здачі-приймання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору.

В п.5.3. договору встановлено, що оплата оренди суборендарем здійснюється по день фактичного звільнення приміщення.

Згідно з п.7.1. договір укладається на строк з 01.08.2013 по 30.06.2016. У разі якщо не пізніше одного місяця до закінчення дії договору жодна з сторін не повідомить про припинення його дії іншу сторону, він вважається продовженим на тих самих умовах на строк, встановлений при укладенні договору.

Позивач передав відповідачу приміщення, яке є об'єктом суборенди згідно з актом приймання-передачі від 01.08.2013 (а.с.15).

Відповідач, в порушення умов договору, плату за суборенду приміщення за період з січня по червень 2016 року не вніс, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість за вказаний період у сумі 19780,20грн.

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції правомірно виходили з такого.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Частиною 1 ст.283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.759 ЦК України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Враховуючи зазначені вище приписи законодавства, встановлені судами обставини неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо внесення орендної плати за період з січня по червень 2016 року, ненадання останнім доказів сплати заборгованості за вказаний період у сумі 19780,20грн, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про задоволення позову.

Щодо доводів касаційної скарги суд виходить із такого.

Відповідно до ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Статтею 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.3 ст.653 у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Враховуючи, що в попередніх судових інстанціях відповідачем не надано доказів дострокового розірвання договору №4/15 від 01.09.2010 ні за згодою сторін, ні за рішенням суду, зазначений правочин у спірний період діяв та створював для відповідача зобов'язання, зокрема, з оплати орендних платежів, яке відповідно, має виконуватися згідно вимог договору та закону. Також відповідач в касаційній скарзі не посилається на недосліджені судами умови договору, які б надавали йому право відмовитись від зобов'язання в односторонньому порядку.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, на виконання зазначених процесуальних норм, скаржником в попередніх судових інстанціях не надано будь-яких доказів в підтвердження обставин дійсної неможливості використання спірного приміщення з січня 2016 року через обставини, за які він не відповідає (зміна економічної ситуації, світова економічна криза), судом відхиляються посилання відповідача в касаційній скарзі на приписи ч.6 ст.762 ЦК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст.ст.1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі №904/12312/16 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді О.Поляк

В.Корсак