ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2016 року Справа № 910/9952/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Вовка І.В.,

Селіваненка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 21.01.2016 р. (суддя Селівон А.М.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 р. (судді: Агрикова О.В., Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г.)у справі№910/9952/15 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доЖитлово-будівельного кооперативу "Будівельник-4"простягнення 29 336 грн. 70 коп.за участю представників: від позивача: Касянчук Л.М., довіреність №770 від 03.08.2016 р.від відповідача: Гриценко Ю.А., керівник, довідка з ЄДРПОУ серія АБ №636280 від 04.01.2013 р.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПАТ "АК "Київводоканал") звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-4" (далі - ЖБК "Будівельник-4"), в якій просило стягнути з відповідача 23 270 грн. 62 коп. основного боргу за поставку питної води та прийняття стічних вод через приєднані мережі, 858 грн. 43 коп. пені, 1 163 грн. 53 коп. штрафу, 3 305 грн. 56 коп. інфляційних втрат та 738 грн. 55 коп. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2016 р. у справі №910/9952/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 р., вказаний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 7 836 грн. 61 коп. боргу, 483 грн. 53 коп. пені, 391 грн. 83 коп. штрафу, 343 грн. 03 коп. 3% річних, 1 218 грн. 36 коп. інфляційних нарахувань. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій мотивовані недоведеністю факту договірного врегулювання постачання позивачем відповідачу питної води для виготовлення гарячої води, внаслідок чого за зробленими судами перерахунками заборгованість відповідача за послуги з постачання питної води та стоків склала 7 836 грн. 61 коп.

Зважаючи на наведене, господарськими судами попередніх інстанцій також було відповідно перераховано розмір заявлених до стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "АК "Київводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2016 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 р. в частині відмови в задоволенні позову та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга позивача мотивована неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.08.2016 р. касаційну скаргу ПАТ "АК "Київводоканал" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 05.09.2016 р.

До початку судового розгляду представник відповідача подав до Вищого господарського суду України пояснення у справі.

В судове засідання 05.09.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом судового розгляду у справі №910/9952/15 є позовні вимоги, обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору на постачання питної води та прийняття стічних вод через приєднані мережі №06614/4-01 від 12.05.2006 р. ПАТ "АК "Київводоканал" (постачальник) забезпечує належне постачання ЖБК "Будівельник-4" (абонент) питної води та прийняття від абонента стічних вод у систему каналізації міста Києва, однак, останній, в порушення умов вказаного договору, не здійснив належної оплати наданих послуг.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 1.1 вказаного договору постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента стічні води, а абонент сплатити за вищезазначені послуги.

Пунктом 2.2.1 договору №06614/4-01 від 12.05.2006 р. передбачено, що постачальник щомісячно надсилає до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.

Згідно з п.п. 2.1, 2.1.1 даного договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента (п. 2.2.2 договору на постачання питної води та прийняття стічних вод через приєднані мережі).

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, враховуючи зміст вищенаведених правових норм та положень договору, господарськими судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що договір №06614/4-01 від 12.05.2006 р. за своєю правовою природою є оплатним договором з надання послуг, а саме, послуг з водопостачання та водовідведення питної води.

Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з:

- підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням;

- підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення;

- об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів;

- власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Частиною 2 статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" на споживачів покладений обов'язок своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

За надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ст. 32 вищевказаного закону).

Враховуючи положення наведених правових норм, а також те, що, на думку позивача, відповідач в повній мірі не виконав свої зобов'язання з оплати послуг, наданих за договором №06614/4-01 від 12.05.2006 р., ПАТ "АК "Київводоканал" заявлено позовні вимоги про стягнення з ЖБК "Будівельник-4" 23 270 грн. 62 коп. основного боргу, 858 грн. 43 коп. пені, 1 163 грн. 53 коп. штрафу, 3 305 грн. 56 коп. інфляційних втрат, 738 грн. 55 коп. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що закріплено в ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підтвердження своїх позовних вимог ПАТ "АК "Київводоканал" надано судам попередніх інстанцій відповідні акти про зняття показань з приладів обліку, виписки з рахунку, тощо. Вказані докази в їх сукупності досліджені місцевим та апеляційним господарськими судами.

В свою чергу, господарським судом першої інстанції, з яким в подальшому погодився апеляційний господарський суд, проведено аналіз положень договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №06614/4-01 від 12.05.2006 р., в результаті якого зроблено висновок, що вказаним договором не врегульовані відносини з постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення з неї гарячої води.

Враховуючи наведене, місцевий та апеляційний господарські суди дослідили в який період, за якими абоненськими кодами та із зазначенням якого призначенням платежу споживачем проводились оплати наданих йому послуг, внаслідок чого визначили, що заборгованість відповідача за надані послуги з постачання холодної води та водовідведення у заявленому періоді складає 7 836 грн. 61 коп.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з наведеними висновками господарських судів попередніх інстанцій та вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу саме у вказаному розмірі.

Стосовно позовних вимог про стягнення штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів Вищого господарського суду України вбачає за необхідне зазначити наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких, згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, віднесено неустойку, штраф та пеню.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Одночасно, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись наведеним правовими нормами та положеннями п.п. 4.2, 4.6 договору №06614/4-01 від 12.05.2006 р., а також з огляду на встановлений розмір заборгованості, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, прийшов до висновку, що з відповідача підлягають стягненню 858 грн. 43 коп. пені, 1 163 грн. 53 коп. штрафу, 3 305 грн. 56 коп. інфляційних втрат та 738 грн. 55 коп. 3% річних.

Судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з вказаною позицією місцевого та апеляційного господарських судів, вважає зроблені ними розрахунки обґрунтованими.

За таких обставин, оскаржувані у даній справі судові акти прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, через що підстав для їх зміни чи скасування не вбачається. Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі, є необгрунтованими, у зв'язку з чим відхиляються колегією суддів Вищого господарського суд України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Таким чином, оскільки місцевим та апеляційним господарськими судами у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для вирішення спору по суті та таким обставинам надана правильна юридична оцінка, господарський суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга ПАТ "АК "Київводоканал" не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2016 р. у справі №910/9952/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: І.В. Вовк

В.П. Селіваненко