ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2016 року Справа № 908/6317/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А., суддів:Євсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуКомунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської радина постановуДонецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015та рішенняГосподарського суду Запорізької області від 02.06.2015у справі№908/6317/14 Господарського суду Запорізької областіза позовомЗаступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі: 1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, 2. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської радипростягнення 5 990 054,45 грн.за участю представників сторінвід ГПУ:Онуфрієнко М.В., від позивача-1:не з'явився,від позивача-2:Громніцький Ю.П. (дов. № 14-132 від 13.05.2014)від відповідача:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради про стягнення 5 990 054,45 грн. заборгованості за поставлений природний газ (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.05.2015).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.06.2015 у справі № 908/6317/14 (колегія суддів у складі: Корсун В.Л., Смірнов О.Г., Шевченко Т.М.) позов задоволено частково, вирішено стягнути із Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 684 373,46 грн. пені, 149 130,93 грн. 3% річних та 1 406 083,70 грн. індексу інфляції. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 3 559 685,48 грн. основного боргу припинено. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015 (колегія суддів у складі: Татенко В.М., Ломовцева Н.В., Чернота Л.Ф.) рішення місцевого господарського суду від 02.06.2015 у даній справі залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення у справі.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач-1 та відповідач не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

05.09.2016 до початку судового засідання від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України надійшли письмові пояснення, в яких воно зазначало про те, що судове рішення у даній справі не впливає на його законні права та інтереси. Крім того, від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, яке було відхилено судовою колегією за необгрунтованістю.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача-2, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 17.12.2013 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець) та Комунальним виробничим підприємством "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради, (далі - покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 777/14-ТЕ-6 (далі - договір купівлі-продажу), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець - прийняти та оплатити цей газ на визначених договором умовах (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору купівлі-продажу газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу продавець зобов'язувався передати покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ в обсязі до 13 700,0 тис. куб.м.

За змістом п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору купівлі-продажу обсяги газу, що планується передати, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку; допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +/- 5% від узгодженого сторонами згідно з п. 2.1 цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

Пунктом 3.3 цього договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

У пункті п. 5.2 договору купівлі-продажу (у редакції додаткової угоди №1 від 28.01.2014 в частині змін з 01.01.2014) сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості у разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 11.1 договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін їх підписів і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Судами встановлено, що протягом 2014 року позивач-2 поставив відповідачу природний газ на загальну суму 6 940 426,60 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи двосторонньо підписаними копіями актів приймання-передачі від 31.01.2014, від 28.02.2014, від 31.03.2014, від 30.04.2014.

Відповідач частково сплатив вартість переданого йому позивачем-2 природного газу, перерахувавши на рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України" грошові кошти на загальну суму 3 380 741,12 грн., у зв'язку з чим розмір заборгованості за договором купівлі-продажу становив 3 559 685,48 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого йому природного газу, заступник прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення із відповідача 3 559 685,48 грн. основного боргу, 685 370,86 грн. пені, 1 595 867,17 грн. інфляційних та 149 130,94 грн. 3% річних (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 12.05.2015).

Під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 3 559 685,48 грн., що стало підставою для припинення провадження у цій частині вимог на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі на підставі договорів та інших правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Вказана норма кореспондується з ч. 1 ст. 265 ГК України.

При цьому до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, зокрема, щодо правових наслідків порушення умов договору щодо кількості товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У силу ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши, що сума основного боргу у розмірі 3 559 685,48 грн. була сплачена відповідачем після порушення провадження у даній справі, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про припинення провадження у цій частині позовних вимог на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Разом з тим, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду в частині стягнення із відповідача 684 373,46 грн. пені, 149 130,93 грн. 3% річних та 1 406 083,70 грн. індексу інфляції за прострочення оплати вартості поставленого йому позивачем-2 природного газу, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та не надав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи договорам № 913/30 від 24.10.2014 та № 1548/30 від 19.12.2014 про організацію взаєморозрахунків, укладеним за участю сторін на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30, якою затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Пунктом 4 вказаної постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

З наведеного вбачається, що договори про організацію взаєморозрахунків передбачають зміну порядку і строків проведення розрахунків за природний газ у відповідному періоді.

Отже, для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2 договору купівлі-продажу та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи, тобто рішення і постанова не відповідають нормам матеріального і процесуального права, тому підлягають скасуванню.

Оскільки касаційна інстанція не наділена правом встановлення обставин та оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015 та рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2015 в частині припинення провадження у справі про стягнення 3 559 685,48 грн. основного боргу залишити без змін.

В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015 та рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2015 у справі №908/6317/14 скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді О.Євсіков

О.Попікова