ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2016 року Справа № 904/3814/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівПопікової О.В. Євсікова О.О., Кролевець О.А.за участю представників: позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2015та на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2016у справі№ 904/3814/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 69 055,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі за текстом - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом ФОП ОСОБА_4, підприємець) про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 11.03.2011 б/н у розмірі 69 055,60 грн., з яких: 45 466,49 грн. заборгованість за кредитом, 16 516,51 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 7 072,60 грн. пені за несвоєчасне виконання умов договору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2015 (суддя Рудовська І.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 (головуючий суддя Чус О.В., судді Березкіна О.В., Дармін М.О.) позов задоволено повністю, стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" 45 466,49 грн. заборгованості за кредитом, 16 516,51 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 7 072,60 грн. пені.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду мотивовані приписами статей 525, 526, 530, 1054 Цивільного кодексу України з огляду на встановлені судами обставини неналежного виконання ФОП ОСОБА_4 договору банківського обслуговування від 11.03.2011 б/н щодо своєчасного повернення кредитних коштів, наданих підприємцю в межах послуги "Гарантований платіж".

Не погодившись із прийнятими у справі рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_4 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2015, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 та прийняти нове рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 207 Цивільного кодексу України, статей 32-34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України та наголошує на тому, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності факту використання ним послуги "Гарантований платіж" не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах. Неправомірним, на думку заявника, є застосування до спірних правовідносин "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, положення яких безпідставно визначені судами як умови укладеного між сторонами договору на відкриття та обслуговування банківського рахунку від 08.10.2007 б/н.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 08.10.2007 між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційного банку "ПРИВАТБАНК", та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір банківського рахунку №DDN32P.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26003050219153.

01.03.2011 між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ФОП ОСОБА_4 підписано та скріплено печатками заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки, згідно із якою відповідач як клієнт банку, якому відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua.

15.01.2014 відповідач вперше скористався послугою "Гарантований платіж", яку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" надає для виконання за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами, а також між Клієнтом і ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". Послуга надається у вигляді виконання ПАТ КБ"ПРИВАТБАНК" заявок на договірне списання коштів (далі - "гарантований платіж" або "заявка"), згідно якої клієнт-платник доручає ПАТ КБ ПРИВАТБАНК зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (п. 3.1.1.73 Умов).

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, відповідачем було подано заявки позивачу на здійснення гарантійного платежу (доручення на договірне списання) №115 від 15.01.2014, №129 від 20.02.2014, №147 від 14.04.2014.

Факт подачі заявок №115 від 15.01.2014, №129 від 20.02.2014, №147 від 14.04.2014, їх підпису та здійснення платежів за вказаними заявками відповідач не заперечував.

На виконання заявок ФОП ОСОБА_4 позивач здійснив Гарантовані платежі ініційовані клієнтом, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами-підтвердженнями банку та виписками по рахунках, відкритих для обслуговування рахунку відповідача.

Також судами з'ясовано, що кожна з ініційованих відповідачем заявок виконувалася за рахунок кредитних коштів, у зв'язку з відсутністю на поточному рахунку відповідача необхідного обсягу власних коштів. Відповідач вчасно та у визначені Умовами строки повертав отримані ним за заявками №115 від 15.01.2014 та №129 від 20.02.2014 кредитні кошти. Натомість, отримавши за заявкою №147 від 14.04.2014 кредитні кошти у розмірі 55000,00 грн. відповідач із порушенням визначених Умовами строків повернення кредиту, сплатив лише частину згаданої суми, у зв'язку з чим у останнього перед позивачем утворився борг.

Судами також було встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 40115DNZS0SZ від 14.01.2015, відповідно до якої вимагав від відповідача негайно погасити кредитну заборгованість у розмірі 69 055,60 грн. (в т.ч. 45 466,49 грн. заборгованість за кредитом, 16 516,51 грн. заборгованість за відсотками та 7 072,60 грн. пені), яка утворилася в зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань. Направлення зазначеної претензії відповідачу підтверджується наявним у матеріалах справи описом вкладення у цінний лист.

Обставини стосовно неотриманням від відповідача відповіді на згадану вимогу, неповернення кредиту та відсотків - слугували підставою для звернення із даним позовом, на підтвердження вимог якого залучено розрахунки суми боргу станом на 30.01.2015 та виписки про рух коштів з рахунку позичальника.

Предмет спору у справі становить вимога про стягнення з відповідача 69 055,60 грн. заборгованості, з яких: 45 466,49 грн. становить заборгованість за кредитом, 16516,51 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом 7072,60 грн. пені.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За приписами статей 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За приписами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, відповідач користувався послугами банку в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення чи інших), на умовах та у порядку визначених Умовами, зокрема системою Internet Banking "Приват - 24", яка, як встановлено судами є офіційним каналом зв'язку між Банком та клієнтом (п. 1.1.1.91. Умов).

Одним із видів банківських продуктів, які пропонує ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" своїм клієнтам, є послуга "Гарантований платіж", порядок та умови надання якою регламентовано Розділом 3.2.2 Умов та Правил надання банківських послуг.

Розглядаючи справу суди з'ясували, що послуга надається у вигляді виконання ПАТ КБ"ПРИВАТБАНК" заявок на договірне списання коштів (далі - "гарантований платіж" або "заявка"), згідно якої клієнт-платник доручає ПАТ КБ ПРИВАТБАНК зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (п. 3.1.1.73 Умов).

Обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарському договорі, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта / кредитних / змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу (п. 3.1.1.74 Умов).

Після отримання позивачем за допомогою системи дистанційного обслуговування заявки (система Internet Banking Приват - 24 - офіційний канал зв'язку між Банком та клієнтом відповідно до п. 1.1.1.91. Умов) він розглядає її на предмет надання або відмови у наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.1.1.75. Умов).

Відповідно до п.3.2.2.2. Умов Клієнт сплачує заборгованість за кредитом в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, у строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки.

У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 Клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів включно, на 31-й день - заборгованість за кредитом стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості (п. 3.1.2.2. Умов).

Як встановлено судами та не заперечується відповідачем, ФОП ОСОБА_4 було подано заявки позивачу на здійснення гарантованого платежу №115 від 15.01.2014, №129 від 20.02.2014, №147 від 14.04.2014.

При цьому судами з'ясовано, що безпосередньо у тексті згаданих заявок вказано, що операція за заявками здійснюється відповідно з "Умовами та правилами надання банківських послуг" - розділ 3.1.1, розділ 3.2.2 або окремо заключних з клієнтом договорів, які окремо регулюють надання послуг "Гарантійні платежі". У випадку, якщо виконання даної заявки здійснюється з використанням наданих банком кредитних коштів, тоді дана заявка, разом з Умовами та правилами надання банківських послуг Тарифами ПРИВАТБАНКУ складають кредитний договір (п.3.2.2.4 Умов).

Судами також встановлено, що заявки містять електронно-цифровий підпис відповідача, що свідчить про те, що відповідач приєднався та погодився з умовами послуги "Гарантований платіж", викладеними в "Умовах та правилах надання банківських послуг", тарифах Банку, що розміщені на офіційному сайті банка www.privatbank.ua та були чинними на момент підписання заявки №147, за якою у відповідача виник борг, тобто станом на 14.04.2014.

Згідно з пунктом 3.18.1.16. Умов при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

У статті 13 Закону України "Про електронний цифровий підпис" під електронним підписом розуміються дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписанта цих даних. Водночас електронним цифровим підписом є вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписанта. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" встановлено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

За встановлених судами обставин щодо наявності у ФОП ОСОБА_4 відкритого у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" поточного рахунку НОМЕР_1, а також розміщення ним в системі Інтернет клієнт-банк заявки №147 від 14.04.2014 на проведення банком платежу в розмірі 55000,00 грн. на умовах послуги "Гарантований платіж" за рахунок кредитних коштів, підписання цієї заявки електронним цифровим підписом, з огляду на відсутність доказів повернення згаданої суми, колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність фактичних, та відповідно, правових підстав для задоволення позовних вимог банку про стягнення 45466,49 грн. заборгованості за кредитом та 16516,51 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Колегія суддів також враховує, що протягом розгляду справи як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанцій, ФОП ОСОБА_4 не надав жодних доказів на спростування доводів Банку про розміщення ним заявки №147 від 14.04.2014, надання кредитних коштів у розмірі 55 000,00 грн., внесення відповідачем коштів на рахунок НОМЕР_1, які були списані у якості часткового погашення кредиту.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За приписами статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 7 072,60 грн. пені суди дійшли обґрунтованого висновку про відповідність заявленого розміру пені вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а відтак, беручи до уваги наведені обставини щодо порушення відповідачем своїх зобов'язань, колегія суддів погоджується із висновками судів про задоволення позову і в частині заявленої до стягнення пені.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів про наявність правових підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних рішення і постанови та прийняття нового рішення у справі відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 у справі №904/3814/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

О.А. Кролевець