ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 927/98/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Воліка І.М.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія"Грандвіс"

на рішення господарського суду Чернігівської області

від 24.02.2015 року

та постанову Київського апеляційного господарського

суду від 26.05.2015 року

у справі № 927/98/15

господарського суду Чернігівської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Південкомбанк" Остапенко І.В.

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТ-Україна"

2) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Грандвіс"

про визнання договору про відступлення права вимоги № 1 від 25.04.2014 року недійсним

за участю представників:

позивача - Кривльова В.В.

відповідачів - 1) Матяш Н.В.

2) Косенка О.М.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Південкомбанк" Остапенко І.В. звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТ-Україна" та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Грандвіс" про визнання недійсним укладеного між сторонами договору про відступлення права вимоги № 1 від 25.04.2014 року.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 24.02.2015 року (суддя Скорик Н.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року (судді: Власов Ю.Л., Станік С.Р., Хрипун О.О.), позов задоволено; визнано недійсним договір відступлення права вимоги №1 від 25.04.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі начальника Чернігівського відділення Коваль Іриною Іванівною, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Грандвіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТ-Україна".

Додатковим рішенням господарського суду Чернігівської області у справі №927/98/15 від 02.03.2015р. стягнуто з відповідача-1 в доход державного бюджету 609 грн. судового збору; стягнуто з відповідача-2 в доход державного бюджету 609 грн. судового збору.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Грандвіс" у касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 30.09.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі начальника Чернігівського відділення Коваль Іриною Іванівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТ-Україна" укладено кредитний договір №12К-60С, згідно якого позивач надав відповідачу-1 кредит в сумі 413 000 грн. для придбання транспортного засобу TOYOTA Land Cruiser 200 4,5D, з кінцевою датою повернення - 29.09.2015 р. і процентною ставкою 7,7 % річних.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору виконання відповідачем 1 зобов'язань за цим договором забезпечується: заставою транспортного засобу TOYOTA Land Cruiser 200 4,5D, ринковою вартістю 826 000 грн.; заставою майнових прав на грошові кошти у сумі 413 000 грн., розміщені відповідачем 2 в Чернігівському відділенні позивача згідно договору банківського вкладу "Страховий" № 123Д-60Ю від 30.09.2013 р.; всім належним відповідачу 1 майном і коштами, на які може бути звернуто стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України; порукою фізичної особи Резніка Р.Н.; порукою фізичної особи Резніка Д.Н.

Згідно пп. 2.3., 2.6 договору моментом повернення кредиту вважається день зарахування на позичковий рахунок, зазначений в пункті 2.1 цього договору, грошових коштів на повну суму кредиту. Сплата процентів здійснюється щомісячно, по 05 число місяця, наступного за звітним, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Цього ж дня між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі начальника Чернігівського відділення Коваль Іриною Іванівною та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Грандвіс" укладено договір №123Д-60Ю банківського вкладу "Страховий", згідно якого позивач відкрив відповідачу-2 вкладний рахунок в Чернігівському відділенні позивача.

Відповідно до п.1.2. договору банківського вкладу відповідач-2 перераховує грошові кошти у безготівковій формі на рахунок, а позивач приймає від відповідача-2 грошові кошти в сумі 413 000 грн.

Також 30.09.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі начальника Чернігівського відділення Коваль Іриною Іванівною та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Грандвіс" підписано додаткову угоду №1 до договору банківського вкладу "Страховий", згідно якої сторони домовились, що, у зв'язку з укладенням договору застави майнових прав на депозитний вклад №123-60С/2 від 30.09.2013р., відповідно до якого відповідач-2 виступає заставодавцем, внести наступні зміни та доповнення до договору, а саме: доповнити договір п.1.7-1.10, в тому числі щодо незнижувального залишку на рахунку на період дії кредитного договору в сумі 413 000 грн.

В подальшому між позивачем та відповідачем-2 підписані додаткові угоди до договору банківського вкладу "Страховий", відповідно до яких сторони встановлювали незнижувальний залишок на рахунку на період дії кредитного договору.

27.02.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі начальника Чернігівського відділення Коваль Іриною Іванівною та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Грандвіс" підписано додаткову угоду №1 до договору банківського вкладу "Страховий", якою внесено зміну до графіку повернення вкладу.

30.09.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі начальника Чернігівського відділення Коваль Іриною Іванівною та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Грандвіс" укладено договір застави майнових прав на депозитний вклад № 123-60С/2, для забезпечення виконання зобов'язань з повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором.

Відповідно до п.1.2. договору застави в забезпечення виконання зобов'язань, зокрема, повернення отриманих кредитних коштів в сумі 413 000 грн., сплати процентів за користування кредитом в розмірі 7,7 % річних, сплати разової комісії за надання кредиту у розмірі 1 відсоток від суми кредиту, разової комісії за підготовку та оформлення кредитного договору, а також сплати штрафних санкцій у випадках, передбачених договором, відповідач-2 передав в заставу майнові права на депозитний вклад, що розміщений на рахунку в Чернігівському відділенні позивача.

20.12.2013 року Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі Голови правління Цупора Івана Івановича видано довіреність № 207 начальнику Чернігівського відділення Коваль Ірині Іванівні, якою її уповноважено представляти інтереси банку по всіх справах та питаннях діяльності Чернігівського відділення ПАТ "Комерційний банк "Південкомбанк" перед фізичними та юридичними особами, в усіх органах, підприємствах, установах, організаціях, включаючи органи нотаріату з усіх питань, пов'язаних з цією довіреністю.

Для здійснення представницьких функцій Коваль І.І. надано право підписувати всі необхідні документи, пов'язані з діяльністю відділення, в тому числі документи, пов'язані із здійсненням відділенням банківських операцій, тощо, в тому числі підписання господарських договорів за попереднім письмовим погодженням Голови Правління банку або його заступника.

25.04.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі начальника Чернігівського відділення Коваль І.І., що діє на підставі довіреності від 20.12.2013 р. № 207, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Грандвіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТ-Україна" укладено договір про відступлення права вимоги №1, згідно позивач передав відповідачу-2 право вимоги, що належить первісному кредитору до відповідача-1, і став кредитором за кредитним договором №12К-60С від 30.09.2013р., укладеним між позивачем та відповідачем-1.

Відповідач-2 також передав позивачу предмет застави, що складається з майнових прав на депозитний вклад, розміщений на рахунку, відкритому у Чернігівському відділенні позивача відповідно до договору №123Д-60Ю банківського вкладу "Страховий" та відповідно до договору застави майнових прав на депозитний вклад №123-60С/2 від 30.09.2013р., що забезпечує вимоги позивача, які витікають з кредитного договору №12К-60С від 30.09.2013р. між позивачем та відповідачем-1. До відповідача-2 переходить право вимоги в повному обсязі та на умовах, що існуватимуть на момент настання відкладальної обставини.

Відповідно пп. 2.1., 2.2. договору про відступлення права вимоги права й обов'язки сторін за цим договором набувають чинності лише після настання відкладальної обставини. До настання відкладальної умови жодна із сторін не має права вимагати від іншої виконання обов'язків за даним договором. Відкладальна обставина за даним договором вважається такою, що настала, за наявності хоча б однієї з наступних умов: а) дострокова, порівняно зі строком повернення депозиту, вимога відповідача-2 до позивача про повернення вкладу або його частини або дострокова вимога про виконання інших зобов'язань, які випливають з депозитного договору, вказаного в п. 1.2. цього договору, укладеного між відповідачем-2 та позивачем. В такому випадку факт настання відкладальної обставини підтверджує письмова заява відповідача-2 до позивача з вимогою про розірвання депозитного вкладу, зазначеного в п. 1.2. цього договору, які випливають з вказаного депозитного вкладу; б) прострочення відповідачем-1 виконання хоча б одного грошового зобов'язання, яке випливає з кредитного договору №12К-60С від 30.09.2013р., укладеного між позивачем та відповідачем-1 або настання подій, передбачених пунктом 3.2.8 кредитного договору. В такому випадку факт настання відкладальної обставини підтверджує виписка банку про виникнення простроченої заборгованості по кредитному договору або повідомлення про настання подій, передбачених пунктом 3.2.8 кредитного договору, у т.ч. по заяві відповідача-1 про неможливість подальшого виконання умов даного кредитного договору, які позивач надсилає відповідачу-2, або може бути отримана відповідачем-2 від відповідача-1.

Відповідно до п. 5.1. договору про відступлення права вимоги, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до закінчення терміну дії кредитного договору.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 23.05.2014 р. № 305 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.05.2014р. прийнято рішення № 37 "Про запровадження з 26.05.2014 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк".

26.09.2014 р. рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 101 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" розпочато процедуру ліквідації позивача відповідно до плану врегулювання з 26.09.2014 р., призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію позивача строком на 1 рік з 26.09.2014 р. по 26.09.2015 р.

24.11.2014 р. рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 126 "Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Позивача Остапенко І.В. з 24.11.2014 р.

Предметом даного судового розгляду є вимоги кредитора про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 1 від 25.04.2014 року, який суперечить вимогам закону, оскільки підписаний з боку Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Приймаючи рішення у даній справі про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, зазначив про відсутність повноважень у начальника Чернігівського відділення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" Коваль Ірини Іванівні, викладених в довіреності № 207 від 20.12.2013 року, виданої Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі Голови правління Цупора Івана Івановича щодо укладання договорів про відступлення права, в тому числі за кредитними договорами.

Разом з тим, такі висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними, оскільки здійснені без врахування наступного.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до чч. 1-3, 5 ст. 203 цього ж Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 95 ЦК України встановлено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно з довіреністю № 207 від 20.12.2013 року у начальника Чернігівського відділення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" Коваль Ірини Іванівні відсутні повноваження укладати від імені банку договір про відступлення права.

Водночас, зробивши висновок про укладення спірного договору начальником відділення позивача з перевищенням повноважень, суди попередніх інстанцій в порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не дослідили всіх обставин та не навели їм відповідної правової оцінки.

Так, поза увагою судів попередніх інстанцій залишились вимоги ст. 241 ЦК України, згідно яких правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Разом з тим, зазначаючи про відсутність доказів наступного схвалення спірного договору про відступлення права вимоги, суди належним чином ці обставини не перевірили та не дослідили.

Відтак, суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про укладення спірного договору з боку банку представником з перевищенням повноважень та за відсутності наступного схвалення такого правочину юридичною особою, не з'ясували дійсних фактичних обставин спору та дійшли передчасного висновку про задоволення позову щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

В пунктах 3.3., 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено наступне: "у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах.

Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Що ж до кола повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України);

- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Якщо керівник відособленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у правочині помилково відсутні вказівки на те, що її укладено від імені юридичної особи, то ця обставина також не може бути підставою для визнання правочину недійсним. У таких випадках правочин слід вважати вчиненим від імені юридичної особи.".

В силу ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Проте, судами попередніх інстанцій не встановлено, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про обізнаність відповідачів про наявність обмежень повноважень начальника Чернігівського відділення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" Коваль Ірини Іванівні на укладення спірного договору.

В зв"язку з викладеним, судові інстанції припустились порушення вимог частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до частини 1 статті 43 цього ж Кодексу.

Згідно статті 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вимоги статті 1117 цього ж Кодексу, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи господарським судам необхідно взяти до уваги наведене та з"ясувати обставини щодо обізнаності відповідача про обмеження повноважень начальника Чернігівського відділення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" Коваль Ірини Іванівні на укладання спірного договору, а також на підставі зібраних у справі матеріалів, зробити висновок в частині схвалення оспорюваного правочину позивачем відповідно до ст. 241 ЦК України після його укладення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія"Грандвіс" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року у справі № 927/98/15 та рішення господарського суду Чернігівської області від 24.02.2015 року у справі № 927/98/15 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області в іншому складі суду.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик І.М. Волік