ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 925/2059/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 31.03.2015та на рішеннягосподарського суду Черкаської області від 06.01.2015у справі№925/2059/14 господарського суду Черкаської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив-Трейд"; 2.Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція"; треті особи: 1. Придніпровський відділ ДВС Черкаського міського управління юстиції, 2. ОСОБА_5; 3. ОСОБА_6;провизнання прилюдних торгів недійснимив судовому засіданні взяли участь представники: - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" Побийвовк В.В., - ТОВ "Компанія "Актив-Трейд" Шульгін Є.Г., - ПП " Спеціалізоване підприємство "Юстиція" повідомлений, але не з'явився, - Придніпровського відділ ДВС Черкаського міського управління юстиції повідомлений, але не з'явився, - ОСОБА_5 повідомлений, але не з'явився, - ОСОБА_6 повідомлений, але не з'явився,ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.01.2015 у справі №925/2059/14 (суддя Анісімов І.А.) відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (надалі позивач/банк/скаржник) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив-Трейд" (надалі відповідач 1/ТОВ "Компанія "Актив-Трейд") та до Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" (надалі відповідач 2/ПП "СП "Юстиція"), треті особи у справі - Придніпровський відділ ДВС Черкаського міського управління юстиції, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання прилюдних торгів недійсними.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 (судді: Яковлєв М.Л., Куксов В.В., Авдеєв П.В.) вказане рішення змінено; у задоволенні позовних вимог до ТОВ "Компанія "Актив-Трейд" відмовлено; припинено провадження в частині позовних вимог до ПП "СП "Юстиція".

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання недійсними прилюдних торгів, які відбулися 30.10.2012, з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: Ѕ частини нежитлової двоповерхової цегляної будівлі, загальною площею 1268,4 кв.м. з прибудовами овощесховищем літ. В1-І, загальною площею 218,6 кв.м., навісами літ. В, в2 та частини відмостки 1, частини огорожі №2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_9 та про визнання недійсним протоколу №16/077-121-1 від 30.10.2012 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що відчужене на спірних прилюдних торгах нерухоме майно, не було виділено в натурі, і позивачу, як іпотекодержателю спірного нерухомого майна, чиняться перешкоди в користуванні тією частиною майна, яка не була реалізована на спірних прилюдних торгах та перебуває в іпотеці у позивача.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у позові, виходили з того, що, відповідно до приписів ст.ст. 355, 356, 362 ЦК України, частка у праві спільної часткової власності може бути самостійним предметом купівлі-продажу, тобто без виділення в натурі, а оскільки позивач погодився із вартістю експертної оцінки Ѕ частини цього майна, то відповідно, передача Ѕ частки частини нерухомого майна на примусову реалізацію відбулася за його (позивача) згоди.

Вищий господарський суд України висновки судів попередніх інстанцій вважає передчасними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника, боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Нерухоме майно передається на реалізацію з прилюдних торгів за ціною та у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", при цьому умови, процедура підготовки та порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а також розрахунків за придбане майно й оформлення результатів торгів визначено Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5 (надалі Тимчасове положення).

Правила проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна визначаються Тимчасовим положенням.

Зазначене Тимчасове положення визначає умови і порядок проведення прилюдних торгів з продажу квартир, будинків, підприємств як цілісного майнового комплексу, інших приміщень, земельних ділянок, що є нерухомим майном, на які звернено стягнення відповідно до чинного законодавства, а також розрахунків за придбане майно. Прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця організовує і проводить спеціалізована організація, з якою органом державної виконавчої служби укладено відповідний договір (п. 1.1, 1.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна).

Вказаним Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення), та передбачені певні правила проведення цих торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, п. п. 244, 245, 248 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994 №18/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 липня 1994 року №152/361, ст. 34 Закону України "Про нотаріат").

Отже, враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу), а дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 25.02.2015 у справі №4/178/2011/5003).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернено стягнення. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом (ч. 3 ст. 5 Закону України "Про іпотеку").

Вирішуючи даний спір, предметом якого є визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна від 30.10.2012, що перебувало в іпотеці позивача за договором іпотеки від 04.12.2007 та протоколу, складеного за результатами їх проведення, а також враховуючи підстави заявленого позову (неможливість користування частиною іпотечного майна, яка не була реалізована на спірних прилюдних торгах у зв'язку з не виділенням в натурі реалізованої частини майна), судам попередніх інстанцій слід було дослідити, яке майно (чи його частина) передавалося на реалізацію відповідачу 2 (спеціалізованій організації) на прилюдних торгах, що є можливим за дослідження укладеного в порядку п. 1.2. Тимчасового положення договору, між спеціалізованою організацією та органом державної виконавчої служби, який (договір) в матеріалах справи відсутній, чи співпадає площа майна, переданого в іпотеку за договором іпотеки №010/02-2/1742-07 (згідно з договором іпотеки в іпотеку було передано нерухоме майно: їдальня, літ. В-ІІ, загальною площею 1270,1 кв.м., овощесховище, літ В1 І, загальною площею 225,2 кв.м.) з площею майна, яке було предметом реалізації (лотом) з оспорюваних прилюдних торгів (згідно з протоколом №16/077-121-1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), відчужувалося Ѕ частини нежитлової двоповерхової цегляної будівлі їдальні літ. В-ІІ, загальною площею 1268,4 кв.м., з прибудованим овощесховищем літ. В1-І, загальною площею 218,6 кв.м., навісами оіт. В, в2 та частина відмостки І та частини огорожі №2); з'ясувати питання необхідності виділення в натурі реалізованого на спірних прилюдних торгах нерухомого майна, враховуючи назву предмета лоту "Ѕ частини нежитлової двоповерхової цегляної будівлі …" з урахуванням позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 15.01.2014 у справі №6-148цс13.

До того ж, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції, припиняючи провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з припиненням (ліквідацією) відповідача 2, не з'ясував, чи допускають спірні правовідносини правонаступництво і в залежності від встановленого, не вчинив дій, передбачених ст. 24 ГПК України, а відразу припинив провадження, що було б правомірним за встановлення відсутності правонаступництва у спірних правовідносинах.

Згідно з ч. 3 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Пунктом 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили (п. 4 вказаної постанови пленуму).

Судами попередніх інстанцій не дотримано вказаних вимог щодо прийняття судового рішення, наслідком чого є скасування прийнятих у даній справі судових рішень з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час здійснення якого, врахувати наведене у даній постанові, та прийняти судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 та рішення господарського суду Черкаської області від 06.01.2015 у справі №925/2059/14 скасувати і справу направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

О.О. Євсіков