ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 922/3939/14

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - Лютенко К.Т.; відповідача - Новицький М.З.;розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Окко-Нафтопродукт"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від09.04.2015та на рішенняГосподарського суду Харківської області від01.12.2014у справі № 922/3939/14за позовомПриватного підприємства "Окко-Нафтопродукт"доХарківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українипровизнання частково недійсним рішення

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Окко-Нафтопродукт" (далі - ПП "Окко-Нафтопродукт") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним п. 1 рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.07.2014 № 158-р/к у справі № 2/01-105-14 в частині визнання вчинення ПП "Окко-Нафтопродукт" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 3 ст. 6, п. 1 ст. 50 та Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, а саме схожих дій на ринку роздрібної реалізації дизельним пальним в межах міста Харкова та з урахуванням приміської території, обмеженої кільцевою дорогою та з урахуванням автозаправних станцій, розміщених поблизу цієї дороги, які призвели до обмеження конкуренції, в той час, коли аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій; визнання недійсним п. 8 рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України від 03.07.2014 № 158-р/к у справі № 2/01-105-14.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.09.2014 порушено провадження у справі № 922/3939/14 за позовом ПП "Окко-Нафтопродукт" до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним рішення.

Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Сальнікова Г.І.) від 01.12.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., судді Камишева Л.М., Медуниця О.Є.) від 09.04.2015 рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2015 та рішенням Господарського суду Харківської області від 01.12.2014, ПП "Окко-Нафтопродукт" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов про визнання частково недійсним (зокрема пунктів 1, 8) рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.07.2014 № 158-р/к у справі № 2/01-105-14.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій є незаконними та необґрунтованими, оскільки висновки судів не відповідають обставинам справи, які були встановлені в судових засіданнях та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм Закону України "Про захист економічної конкуренції" і ГПК України.

ПП "Окко-Нафтопродукт" зокрема вказує на те, що Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України не надано жодних прямих і непрямих доказів, які б свідчили про узгодження ринкової поведінки суб'єктів господарювання, в тому числі ПП "Окко-Нафтопродукт", на досліджуваному ринку, не зазначено які фактичні обставини свідчать про наявність у діях суб'єктів господарювання антиконкурентного характеру і який безпосередній негативний вплив таких дій на стан конкуренції на відповідному ринку. Судами попередніх інстанцій відсутність таких доказів змови (погодженості поведінки) була залишеною поза увагою.

При цьому, скаржник посилається на неправильне застосування судами ч. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також порушення п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України судом першої інстанції та п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України - судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.07.2015 касаційну скаргу ПП "Окко-Нафтопродукт" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.08.2015.

Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України подало відзив на касаційну скаргу ПП "Окко-Нафтопродукт", в якому просило залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2015 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2014- без змін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами Адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 03.07.2014 було прийнято рішення № 158-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано, що ТОВ "Альянс Холдинг", ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", ПАТ "Укрнафта", ТОВ "Престиж 10", ТОВ "Авангард 10", ПІІ "Лукойл-Україна", ТОВ "Вог Рітейл" та суб'єкт господарювання в особі ПП "ОККО-Бізнес" і ПП "ОККО-Нафтопродукт", схоже підвищивши роздрібні ціни на дизельне пальне за рахунок підвищення торговельної набавки, вчинили правопорушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ч. 3 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, а саме схожих дій на ринку роздрібної реалізації дизельним пальним в межах міста Харкова з урахуванням приміської території, обмеженої кільцевою дорогою, та з врахуванням автозаправних станцій, розміщених поблизу цієї дороги, які призвели до обмеження конкуренції, в той час, коли аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій.

У п. 8 резолютивної частини даного рішення зазначено, що згідно зі ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною 3 ст. 6, пунктом 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зазначене в п. 1 резолютивної частини цього рішення, на ПП "ОККО-Нафтопродукт" накладено штраф у розмірі 68 000, 00 грн.

Господарськими судами встановлено, що відповідно до рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 158-р/к від 03.07.2014 ПП "ОККО-Нафтопродукт" в територіальних межах користується 23 АЗС, які отримані в оренду у ПАТ "Концерн Галнафтогаз" та через які здійснює роздрібну реалізацію світлих нафтопродуктів. Ціни реалізації нафтопродуктів встановлюються самостійно підприємством. ПП "ОККО-Нафтопродукт" на АЗС використовує знак для товарів та послуг "ОККО".

ТОВ "Альянс Холдинг", ТОВ "Вог Рітейл", ПП "Маршал", ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", ПАТ "Укрнафта", ТОВ "Престиж 10", ТОВ "Авангард 10", ПІІ "Лукойл-Україна", ПАТ "Укргазвидобування" та суб'єкт господарювання в особі ПП "ОККО-Бізнес" і ПП "ОККО-Нафтопродукт" є конкурентами на одному товарному ринку в територіальних межах, до яких відноситься місто Харків з урахуванням приміської території, обмеженої кільцевою дорогою з врахуванням АЗС, розміщених поблизу цієї дороги, та не пов'язані між собою відносинами контролю.

Починаючи з 25.02.2014 роздрібні ціни на високооктанові моторні бензини на АЗС в територіальних межах почали стрімко зростати. Згідно з моніторингом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за період з 25.02.2014 до 11.03.2014 у всіх суб'єктів господарювання роздрібні ціни на дизельне пальне в місті Харкові зросли на 0,90-1,34 грн за літр.

З метою визначення схожості у діях згаданих вище суб'єктів господарювання щодо ціноутворення відділенням Антимонопольного комітету проаналізовано наявність взаємозв'язку між даними щодо цін зазначених суб'єктів шляхом розрахунку коефіцієнту кореляції між рядами їх цін роздрібної реалізації дизельного пального, що встановлені у період, який досліджується.

Розраховані коефіцієнти кореляції (від 0, 75 до 0, 99) свідчать про тісну взаємозалежність цінових траєкторій зазначених суб'єктів господарювання та підтверджують схожість їх поведінки. Коефіцієнти кореляції менше 0, 75 підтверджують схожість (взаємозалежність) цінових траєкторій, хоча і не таку значну.

Аналізом цінової поведінки суб'єктів господарювання в територіальних межах встановлено, що стрімке та схоже підвищення роздрібних цін реалізації розпочалось з 26.02.2014 здебільшого за рахунок збільшення торговельних надбавок. З динаміки змін розміру торговельних надбавок за період з 15.02.2014 до 15.04.2014 видно, що вони зазнали значного збільшення саме з 25-27.02.2014.

Схожість цих дій полягає у тому, що згадані суб'єкти господарювання у відповідний період з 26.02.2014 по 11.03.2014 вчиняли однакові дії, по-перше, по підвищенню роздрібних цін на дизельне пальне, по-друге, по підтриманню їх на однаковому рівні у цей період часу в межах міста Харкова, в той час як ці ж самі особи, вчиняючи вищенаведені дії, не несли витрати, пов'язані з ціновою змагальністю та можливими змінами обсягів попиту, та, як результат таких дій, нівелювали ризик і витрати, пов'язані з конкурентною боротьбою з іншими учасниками ринку в частині ціноутворення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з рішення Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вбачається, що ПП "ОККО-Нафтопродукт", разом з іншими зазначеними вище суб'єктами господарювання (за виключенням ПП "Маршал" та ПАТ "Укргазвидобування") здійснюють діяльність з реалізації дизельного пального через 88 АЗС, що складає 53% від загальної кількості АЗС в територіальних межах, що надає можливість відчутно впливати на ринок, в тому числі шляхом обмеження конкуренції.

Схоже підвищення цін на реалізацію високооктанових моторних бензинів з динамікою, що випереджає динаміку зростання оптових цін з урахуванням залишків без наявності об'єктивних причин, дало змогу позивачу та переліченим вище суб'єктам господарювання збільшити доходи від реалізації дизельного пального. В даному випадку зазначені особи своїми діями спотворили цінове змагання один з одним, що призвело до обмеження можливості кожного із них встановити ціну нижче, ніж у конкурентів.

Антиконкурентний характер узгоджених дій підтверджується синхронними змінами та підтриманням їх на однаковому рівні протягом періоду 26.02.2014 - 11.03.2014, в той час коли придбання дизельного пального відбулося у різних постачальників та за різною ціною.

В процесі розгляду адміністративної справи № 2/01-105-14 Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на підставі аналізу ситуації на ринку товару встановлено вчинення позивачем та іншими суб'єктами господарювання схожих дій, які є порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що кваліфікуються за частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога ПП "ОККО-Нафтопродукт" до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним зазначеного рішення в частині, що стосується позивача.

Відповідно до п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

У п. 8.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011 № 15 зазначено, що з урахуванням приписів ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод).

Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання; спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.

Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.

Пунктом 8.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011 № 15 передбачено, що ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.

Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару).

Зокрема, суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що аналіз інформації, наявної у матеріалах справи, свідчить про те, що протягом періоду з 26.02.2014 по 11.03.2014 ТОВ "Альянс Холдинг", ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", ПАТ "Укрнафта", ТОВ "Престиж 10", ТОВ "Авангард 10", ПП "Лукойл-Україна", ТОВ "Вог Рітейл", суб'єкт господарювання в особі ПП "Окко-Бізнес" та ПП "Окко-Нафтопродукт" у визначених територіальних межах м. Харкова одночасно підвищували роздрібні ціни на дизельне пальне до однакового рівня.

Зазначений факт не заперечувався сторонами у судових засіданнях.

Факт погодженості таких схожих дій доведений прийнятим спірним рішенням, для їх кваліфікації за ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено насамперед факт погодженості (узгодженості) таких схожих дій (бездіяльності) між суб'єктами господарювання.

Серед об'єктивних причин зростання роздрібних цін на дизельне пальне учасниками ринків зазначаються зростання світових цін на нафту, що в свою чергу, призводить до зростання оптових цін на світлі нафтопродукти, які в період з 26 лютого до 11 березня 2014 року становили близько 80-90 % від роздрібної ціни реалізації.

Втім, аналізом цінової поведінки відповідачів в територіальних межах встановлено, що стрімке та схоже підвищення роздрібних цін реалізації розпочалось з 26.02.2014, здебільшого за рахунок збільшення торговельних надбавок. З динаміки змін розміру торговельних надбавок відповідачів за рішенням адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.07.2014 № 158-р/к у справі № 2/01-105-14, за період з 26 лютого до 11 березня 2014 року вбачається, що вони зазнали значного збільшення саме з 25 - 27 лютого 2014 року.

Тобто, аналіз економічної ситуації на ринку роздрібної реалізації дизельного пального, як встановлено господарськими судами, свідчить про відсутність об'єктивних економічних причин, які могли б обумовити одночасне підвищення роздрібних цін зазначеними суб'єктами господарювання на дизельне пальне у визначений період. Таке підвищення відбулось за рахунок збільшення торговельних надбавок.

З врахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в період вчинення антиконкурентних узгоджених дій певний рівень конкуренції на ринку залишався, але вказані суб'єкти господарювання за рішенням Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.07.2014 № 158-р/к у справі № 2/01-105-14, не змагались в частині встановлення роздрібних цін на реалізацію дизельного пального, що в свою чергу, призвело до обмеження конкуренції.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на те, що згідно з приписами ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" кваліфікація дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товару як схожих (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод); така схожість встановлюється за результатами аналізу ситуації на ринку товару, який свідчить про погодження конкурентної поведінки суб'єктів господарювання, то колегія суддів з врахуванням фактичних обставин справи встановлених судами попередніх інстанцій, які свідчили про відсутність об'єктивних причин для вчинення схожих дій суб'єктами господарювання, погоджується з їх висновками про відсутність підстав для визнання частково недійсним рішення відділення АМК.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ПП "Окко-Нафтопродукт", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Окко-Нафтопродукт" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2015 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2014 у справі № 922/3939/14 - без змін.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.