ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 920/2106/14

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Студенця В.І., за участі представника від позивача Р.Букоємського (дов. від13.05.2014), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 11 лютого 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27 травня 2015 року у справі № 920/2106/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради про стягнення,

УСТАНОВИВ: У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради про стягнення 577 140 грн 35 коп. пені, 233 785 грн 07 коп. інфляційних втрат, 151 437 грн 76 коп. річних з підстав неналежного виконання договору від 28 грудня 2012 року № 13/2633-БО-29 купівлі-продажу природного газу.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на належне виконання зобов'язання.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 11 лютого 2015 року (суддя П. Левченко), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27 травня 2015 року, позов задоволено в частині стягнення 577 140 грн 35 коп. пені, 233 045 грн 65 коп. інфляційних втрат і 151 437 грн 76 коп. річних; у решті позову відмовлено.

Комунальне підприємство "Ромникомунтепло" Роменської міської ради просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 24 33 34 43 101 Господарського процесуального кодексу України та передати справу на новий розгляд.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що на підставі договору від 28 грудня 2012 року № 13/2633-БО-29 купівлі-продажу природного газу (далі - договір) позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2013 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами, а відповідач - приймати та оплачувати газ на умовах даного договору.

Умовами договору сторони погодили, що позивач з 1 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року передає відповідачу газ в обсязі до 3 380,0 тис. м3; приймання-передача газу, переданого покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість; продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта; акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами; оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 10 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункти 2.1, 3.3, 3.4, 6.1 договору).

На виконання умов договору позивач з січня по грудень 2013 року передав, а відповідач отримав природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами, об'ємом 2 690,394 тис. м3 на загальну суму 12 474 898 грн 71 коп., проте відповідач зобов'язань у частині своєчасного проведення розрахунків за отриманий природний газ належним чином не виконав, що й спричинило спір.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Умовами договору сторони погодили, як заплановані обсяги постачання природного газу у щомісячні періоди, так і обов'язок покупця розраховувати кількість отриманого газу виходячи з показників лічильників. Отже відповідач мав усі фактичні дані щодо обсягів отриманого природного газу для проведення відповідних розрахунків.

Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.

Отже господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення суми річних та індексу інфляції, здійснивши його перерахунок.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що в разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пені від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За обставин порушення комунальним підприємством "Ромникомунтепло" Роменської міської ради грошового зобов'язання, господарські суди, на підставі пункту 7.2 договору, статей 230, 231, 232 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України, правомірно задовольнили позов у частині стягнення пені. Водночас, ураховуючи ступінь виконання договору і доводи відповідача щодо зменшення її розміру, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав застосування до спірного правовідношення правила пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження відповідача про відсутність прострочення виконання зобов'язань у зв'язку з ненаданням позивачем актів приймання-передачі природного газу, які є підставою для здійснення розрахунків, господарські суди обґрунтовано визнали безпідставними, оскільки затримка в їх оформленні не може бути підставою для звільнення від виконання зобов'язання та відповідальності.

Доводи касаційної скарги щодо вирішення в даному випадку господарськими судами питання про права і обов'язки Роменської міської ради не можуть бути враховані за відсутності в матеріалах справи доказів звернення органу місцевого самоврядування до господарського суду за захистом права чи охоронюваного законом інтересу.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Сумської області від 11 лютого 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27 травня 2015 року у справі № 920/2106/14 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. І. Студенець