ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 918/86/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 09.06.2015у справі Господарського суду№ 918/86/15 Рівненської областіза позовомпідприємства об'єднання громадян "Перелесник" міської громадської організації "Рівненський Ювілейний Ринок"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1 провідшкодування майнової шкоди і усунення перешкод у землекористуванні

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Гончарук В.В., дов. від 04.08.2015 № 11;відповідача: не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року підприємство об'єднання громадян "Перелесник" міської громадської організації "Рівненський Ювілейний Ринок" (далі - Ринок) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою, у якій просило:

- зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (далі - Підприємець) звільнити земельну ділянку, що знаходиться під кіоском НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 та належить Ринку на праві землекористування шляхом демонтажу кіоску;

- стягнути з Підприємця на користь Ринку 52 399,84 грн. майнової шкоди з урахуванням індексу інфляції, а саме: 29 306,40 грн. майнової шкоди, 23 093,44 грн. інфляційних збитків;

- стягнути з Підприємця на користь Ринку 6 014,64 грн. 3% річних.

Позовні вимоги Ринок, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" обґрунтовував тим, що Підприємець без будь-яких правових підстав займає земельну ділянку, яка знаходиться під кіоском НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 та належить Ринку на праві оренди. Такі дії Підприємця призвели до понесення Ринком збитків на загальну суму 29 306,40 грн., які підлягають відшкодуванню з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних. Вважає, що між ним та Підприємцем наявні позадоговірні відносини.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.04.2015 (суддя Політика Н.А.) в позові відмовлено.

Вказане рішення мотивовано наявністю діючого договору № 11 від 16.04.2007, укладеного між Ринком та Підприємцем, за умовами якого Підприємець має право на облаштування торгового місця розміром 6,0 кв. м на території Ринку. Ринком не доведено наявності у діях Підприємця повного складу цивільного правопорушення, необхідного для нарахування збитків, а також неправомірно нараховано на їх суму 3 % річних та інфляційні втрати.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 (колегія суддів: Коломис В.В., Саврій В.А., Огороднік К.М.) рішення Господарського суду Рівненської області від 17.04.2015 в частині позовних вимог щодо усунення перешкод у землекористуванні скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанову мотивовано тим, що 01.04.2008 між сторонами було укладено новий договір № 11, у зв'язку з укладенням якого, договір від 16.04.2007 № 11 припинив свою дію в порядку новації. В подальшому, рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.06.2011 у справі № 5019/673/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 договір від 01.04.2008 № 11 визнано неукладеним, відтак на момент звернення Ринку до суду з даним позовом між сторонами відсутні договірні відносини. В іншій частині колегія суддів апеляційної інстанції погодилась з висновками місцевого господарського суду.

Підприємець звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 в частині скасування рішення Господарського суду Рівненської області від 17.04.2015 та залишити в цій частині рішення місцевого господарського суду в силі. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємець обґрунтовує посиланням на обставини справи та положення ст. ст. 16, 525, 526, 604, 629 ЦК України.

Ринок не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Підприємця до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови в оскаржуваній частині, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємця підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Рівненською міською радою (орендодавець) та Ринком (орендар) 24.04.2007 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 942 кв. м, яка розташована в АДРЕСА_1. Договір укладено на 10 років. Земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування ринку. Цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування ринку (п. п. 7, 13-14 договору оренди землі);

- 16.04.2007 між Ринком та Підприємцем було укладено договір № 11 яким сторони домовились, що Підприємець влаштовує торгове місце розміром 6,0 кв. м на території ринку і здійснює роздрібну торгівлю на засадах, визначених відповідними органами місцевої та державної влади, а Ринок створює для цього всі необхідні умови, виходячи із своїх організаційних, технічних, фінансових та територіальних можливостей (далі - Договір від 16.04.2007);

- відповідно до пункт 5.1. Договору від 16.04.2007 він набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє 11 місяців, після чого продовжує діяти до моменту його розриву за ініціативою однієї із сторін договору. Про розірвання договору ініціатор повідомляє іншу сторону за 1 місяць до його розірвання;

- пунктом 7.1. Договору від 16.04.2007 сторони погодили, що Підприємець звільняється від оплати послуг по утриманню та обслуговуванню торгового місця на термін дії договору;

- на виділеній земельній ділянці Підприємець розмістила власний кіоск НОМЕР_1, площею 6,0 кв. м;

- 01.04.2008 між Ринком та Підприємцем було укладено договір № 11 за умовами якого Підприємець влаштовує торгове місце розміром 2х3=6 кв. м. на території, орендованій Ринком, і здійснює роздрібну торгівлю на засадах, визначених відповідними органами місцевої та державної влади, а Ринок створює для цього всі необхідні умови, виходячи із своїх організаційних, технічних, фінансових та територіальних можливостей (далі - Договір від 01.04.2008);

- рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.06.2011 у справі № 5019/673/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 договір від 01.04.2008 № 11 було визнано неукладеним.

Як вже частково зазначалось вище, задовольняючи позовні вимоги в частині усунення перешкод у землекористуванні, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що між сторонами відсутні будь-які договірні відносини, оскільки Договір від 16.04.2007 припинив свою дію в порядку новації, в результаті укладення Договору від 01.04.2008, який в свою чергу, в подальшому визнаний судом неукладеним.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з таким висновком господарського суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Колегія суддів не погоджується із правовою позицією суду апеляційної інстанції про те, що Договір від 16.04.2007 припинив свою дію в порядку новації, в результаті укладення Договору від 01.04.2008, оскільки на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, цей договір було визнано неукладеним, тобто таким, який не було вчинено, відтак він не може створювати визначених частиною другою статті 604 ЦК України юридичних наслідків для Договору від 16.04.2007.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи не вбачається, що Договір від 16.04.2007 розірваний або визнаний судом недійсним.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договором від 16.04.2007 Ринок надав Підприємцю право на здійснення торгівельної діяльності, у зв'язку з чим остання цілком правомірно здійснює торгівельну діяльність на території ринку площею 6,0 кв. м.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов правильних висновків про те, що між сторонами наявні договірні відносини, які регулюються Договором від 16.04.2007 і позовні вимоги в частині усунення перешкод в землекористуванні шляхом демонтажу кіоску за умови його чинності задоволенню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу наведеного вище не врахував, у зв'язку з чим безпідставно скасував рішення місцевого господарського суду, а тому, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, визначених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині належить скасувати, а рішення місцевого господарського суду в цій частині - залишити в силі.

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України на користь Підприємця підлягає стягненню сума судового збору за перегляд справи в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі № 918/86/15 Господарського суду Рівненської області в частині скасування рішення господарського суду першої інстанції скасувати, а рішення Господарського суду Рівненської області від 17.04.2015 в цій частині залишити в силі.

В іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 залишити без змін.

Стягнути з підприємства об'єднання громадян "Перелесник" міської громадської організації "Рівненський Ювілейний Ринок" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 852 (вісімсот п'ятдесят дві) грн. 60 коп. судового збору за перегляд справи в касаційному порядку.

Доручити Господарському суду Рівненської області видати наказ.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський