ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 912/1799/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуУправління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській областіна постанову та на рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року Господарського суду Кіровоградської області від 10.10.2014 рокуу справі господарського судуКіровоградської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпровір" доУправління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Житлово-будівельний кооператив № 45провизнання акта недійсним в судовому засіданні взяли участь представники:

- від позивача:не з"явився,- від відповідача: - від третьої особи:не з"явився, не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпровір" (далі - ТОВ "ТД "Дніпровір") звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про визнання недійсним з моменту вчинення правочину, а саме акт №1 від 19.11.2010 року прийняття-передачі, складеного відповідно до наказу УМВС України в Кіровоградської області від 18.11.2010 року №1738 "Про прийом-передачу незавершеної будівництвом будівлі в м. Кіровограді по проспекту Університетському, біля будинку №25".

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.10.2014 року (колегія суддів у складі: Колодій С.Б. - головуючий, суддів Глушкова М.С., Кабакової В.Г.) у задоволені позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року (колегія суддів у складі: Чус О.В. (головуючий), суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.) рішення місцевого господарського суду від 10.10.2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оспорюваний правочин - акт прийому-передачі №1 від 19.11.2010 року є неукладеним, оскільки сторонами не було погоджено всіх умов договору (предмет, ціна, строк дії договору), а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.10.2014 року скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити з підстав дійсності акту №1 від 19.11.2010 року.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 8 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.

За приписами ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів в силу ч.2 ст.16 ЦК України можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позовних вимог є вимога позивача про визнання недійсним Акту прийняття-передачі №1 від 19.11.2010 року, за яким комісією, утвореною згідно наказу УМВС України в Кіровоградській області від 18.11.2010 №1738, за участю директора та бухгалтера ТОВ "ТД "Дніпровір" проведено обстеження об"єкта передачі за адресою м. Кіровоград, проспект Університетський, біля будинку №25, який належить до приватної власності ТОВ "ТД "Дніпровір" і передано безкоштовно, добровільно, в якості благодійного внеску у державну власність з віднесенням до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України на баланс відділу капітального будівництва УМВС України в Кіровоградській області незавершене будівництвом будівлі (пальове поле з цокольним поверхом) рік початку будівництва 1985, площа забудови - 1 115,2 кв.м., площа земельної ділянки - 7 852,22 кв.м., будівельний об"єм - 1 784,0 куб.м., без інженерного обладнання, вартістю 1 663 876,90 грн., будівельною готовністю - 4%.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на те, що він є власником будівельних матеріалів, право власності на незавершене будівництво за адресою м. Кіровоград, проспект Університетський, біля будинку №25, яке було предметом передачі за спірним актом, не реєструвалось, відповідач ухиляється від повернення йому будівельних матеріалів та перешкоджає розпорядженню будівельними матеріалами на власний розсуд. Крім того, позивач вказує на те, що акт, як правочин, був укладений із порушенням форми правочину, а саме без нотаріального посвідчення; директор ТОВ "ТД "Дніпровір" при підписані Акту вийшов за межі своїх повноважень, які визначені Статутом товариства.

Згідно з приписами ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини;

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Враховуючи нормативне визначення правочину не можна погодитись з висновком попередніх судових інстанцій, що Акт № 1 від 19.11.2010 року про передачу незавершеного будівництвом будівлі (пальове поле з цокольним поверхом) за адресою м. Кіровоград, проспект Університетський, біля будинку №25 на баланс відділу капітального будівництва УМВС України в Кіровоградської області є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України..

За переконанням колегії суддів, акт приймання-передачі сам по собі цивільні права не порушує, а може бути лише за відповідних умов доказом такого порушення. Хоча юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (частина друга ст. 124 Конституції України), в суді не може бути пред'явлена вимога про визнання недійсним акта, що має значення лише доказу і документа бухгалтерського обліку, оскільки в суді захищаються права, що порушені або оспорюються, а не фіксуються докази, і не встановлюється їх доказове значення поза спором про право, що такими доказами підтверджується чи спростовується.

Отже, враховуючи вищевикладене, обраний позивачем спосіб захисту - визнання недійсним акту прийому-передачі №1 від 19.11.2010 року року, з огляду на приписи ст.16 ЦК України, не відповідає встановленим законом способам захисту цивільних прав та інтересів, а тому відсутні правові підстави його задоволення.

Оскільки, суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, проте неправильно застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню при вирішенню даного спору і таке порушення не вплинуло на правильність висновків, колегія суддів вважає за можливим залишити без змін оскаржувані відповідачем судові рішення з підстав викладених у мотивувальній частині даної постанови.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.10.2014 року у справі №912/1799/14 залишити без змін.

Головуючий, суддя М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

Н.М.Нєсвєтова