ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 910/4443/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 рокуу справі за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"провизнання підпункту 7.2 п. 7 договору купівлі-продажу природного газу № 13/3410-БО-41 недійснимВ С Т А Н О В И В:

у лютому 2015 року, публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в якому просило визнати підпункт 7.2 п. 7 договору купівлі продажу природного газу № 13/3410-БО-41 від 28.12.2012 року недійсним з тих мотивів, що згода на передбачену цим пунктом пеню була вимушеною, наданою під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах, що в силу приписів ст. 233 Цивільного кодексу України є підставою для визнання передбачених цим підпунктом умов недійсними.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.04.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Постановлені судами рішення оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 24.07.2015 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до господарського суду міста Києва.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

За роз'ясненнями наданими п.п 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача.

Перевіряючи доводи позивача, щодо наявності підстав для визнання підпункту 7.2 пункту 7 договору № 13/3410-БО-41 від 28.12.2012 року недійсним, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за умовами цього договору (п.1.1) продавець (відповідач) зобов'язався передати у власність покупцю (позивач) у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався оплатити цей природний газ, на умовах договору та використовувати його виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом до 99976,0 тис.куб.м. за ціною (п.5.2) 3509,00 грн за 1000 куб.м. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів транспортування, розподіл і постачання газу.

Загальна вартість договору (п.5.5) на дату його укладання становить 466062118,24 грн з ПДВ.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, при цьому остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1).

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність визначену договором та передбачену чинним законодавством України (п.7.1).

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язався сплачувати продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення і у разі невиконання покупцем п.6.1 договору продавцеві надано можливість в односторонньому порядку розірвати договір (п.7.3).

Зазначений договір містить усі істотні умови, необхідні для укладання такого виду договорів, а визначення предмету договору, умов поставки природного газу та його оплати визнаються позивачем такими, що відповідають його економічним інтересам.

За загальним правилом, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому Господарським Кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України).

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Так за приписами ч.6. ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Максимальний розмір пені за прострочення платежів - не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який нараховується пеня визначено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року.

Зміст підпункту 7.2 пункту 7 договору № 13/3410-БО-41 від 28.12.2012 року не суперечить наведеному вище і не може вважатись таким, що порушує права та законні інтереси позивача, особливості господарської діяльності останнього, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог не є тими тяжкими обставинами, під впливом яких та на вкрай невигідних умовах погоджено ним умови його відповідальності за можливі порушення своїх зобов'язань у майбутньому, а тому за таких обставин господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд прийшли до правильного висновку щодо безпідставності заявлених вимог, обґрунтовано відмовили у позові і підстав для зміни чи скасування судових рішень за викладених в касаційній скарзі мотивів, колегія суддів Вищого господарського суду України, не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко