ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 910/3266/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Воліка І.М.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Міністерства оборони України

на рішення господарського суду міста Києва

від 30.03.2015 року

та постанову Київського апеляційного господарського

суду від 27.05.2015 року

у справі № 910/3266/15-г

господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

"Таланлегпром"

до Міністерства оборони України

про стягнення 16 263 грн.

за участю представників:

позивача - не з"явились

відповідача - не з"явились

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості за поставлену продукцію за договором № 286/3/11/12 від 29.09.2011 року у розмірі 16 263 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.2015 року (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 року (судді: Зубець Л.П., Мартюк А.І., Іоннікова І.А.), позов задоволено; стягнуто з Міністерства оборони України на користь ТОВ "Таланлегпром" 16 263 грн. основного боргу та 1 827 грн. судового збору.

В касаційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.09.2011 року між Міністерством оборони України (замовником) та ТОВ "Таланлегпром" (постачальником) укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/11/12, згідно якого останній зобов'язався у 2011 році поставити Міністерству оборони України товар (взуття), а замовник прийняти й оплатити його вартість в асортименті, кількості, у строки (терміни) і виключно за цінами, визначеними у специфікаціях до цього договору.

Згідно п. 3.1 договору ціна становить: без ПДВ - 433 680 грн., ПДВ - 86736,00 грн., всього ціна договору, що підлягає оплаті складає 520 416 грн. з ПДВ, тарою, упаковкою, маркуванням, вантажними роботами в місцях завантаження та транспортними витратами.

Строк поставки товару визначений у специфікації до договору (п. 1.2).

Порядок здійснення оплати погоджений сторонами в розділі IV договору, відповідно до пп. 4.1, 4.2 яких передбачено, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться щомісячно протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунка-фактури на відвантажений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розкладом, про це зазначається у рахунку-фактурі). До рахунка-фактури додаються: акт приймального контролю якості товару, на якому повинен бути оригінал підпису одержувача замовника, засвідчений печаткою; видаткова накладна постачальника; повідомлення форми № 280.

Відповідно до п. 5.1 договору товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2000 року згідно положень договору.

В п. 10.1 договору передбачено строк його дії - з дати підписання сторонами до 31.12.2011 р., а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

На виконання умов цього договору позивачем поставлено відповідачу черевики хромові на загальну суму 16 263 грн., що підтверджується видатковою накладною № Т-RОМ02590 від 21.12.2011 року, скріпленою підписами обох сторін та їх печатками, а також актом приймального контролю якості № 1 від 21.12.2011 року.

Позовні вимоги обгрунтовані несплатою відповідачем боргу за поставлений товар у розмірі 16 263 грн.

Відповідач заперечив проти позову, посилаючись на відсутність вини у виникненні спору, оскільки заборгованість, яку просить стягнути позивач, не зареєстрована в органах Державної казначейської служби України, як бюджетне зобов'язання, а документи, які підтверджують постачання товару, направлено відповідачу після закінчення 2011 бюджетного року, що суперечить вимогам Бюджетного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, повно і всебічно дослідив всі суттєві обставини справи та дійшов правильного висновку про обов"язок Міністерства оборони України оплатити ТОВ "Таланлегпром" вартість отриманого за вищевказаною накладною товару у заявленому розмірі, встановивши, при цьому, факт несвоєчасного і неналежного виконання товариством умов договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України та статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статей 525, 526, 530 цього ж Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Проте, відповідач не надав доказів на підтвердження вчинення ним дій, спрямованих на здійснення оплати (повної чи часткової) товару, отриманого від позивача.

Також частиною 1 статті 625 цього ж Кодексу передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, статтею 617 цього ж Кодексу передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Положеннями статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Виходячи з приписів вказаних норм та з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій факту порушення відповідачем обов"язку щодо своєчасної оплати вартості отриманого товару, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, якими правильно застосовані норми ст.ст. 525, 526, 530, 617, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 217 Господарського кодексу України та задоволено позов ТОВ "Таланлегпром".

Відтак, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності обов"язку відповідача оплатити позивачу вартість отриманого товару у зв"язку з неналежним фінансуванням Міністерства оборони України з Державного бюджету України, не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій та не є підставою для звільнення останнього від виконання договірних зобов"язань, оскільки на підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на 2011 рік, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 року у справі № 910/3266/15-г залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик І.М. Волік