ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 910/3222/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВсеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів"на постанову та на рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року Господарського суду міста Києва від 02.03.2015 рокуу справі господарського судуміста Києваза позовомВсеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів"доДержавного підприємства "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг"провизнання недійсними додатків та додаткових угод до договору

в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Ходаківський М.Д.,- відповідача:Хамушенко Н.В.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг" про визнання недійсним: Додатку № 6 від 26.07.2006 до Договору про відшкодування витрат балансоутримувачем на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 26.07.2006 (Розрахунок щомісячних платежів за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача), Додатку № 7 до договору (Зміни та доповнення до Договору про відшкодування витрат балансоутримувачем на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.01.2007), Додаткової угоди № 177/ор від 01.12.2008 до Договору про відшкодування витрат балансоутримувачем на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 26.07.2006; Додаткової угоди № 4/дод від 01.01.2009 до Договору про відшкодування витрат балансоутримувачем на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 26.07.2006.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2015 року (суддя - Отрош І.М.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року (колегія суддів у складі: Дикунської С.Я. - головуючий, суддів: Алданової С.О., Коршун Н.М.) рішення місцевого господарського суду від 02.03.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів" подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.07.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів" (орендар) було укладено Договір оренди № 3393 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 111,20 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 21, перший поверх, кімнати №№ 2, 3, 7 та 8, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Крона" (нове найменування - Державне підприємство "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг"), вартість якого за експертною оцінкою станом на 30.04.2006 складає 449248 грн. 00 коп.; майно передається в оренду з метою розміщення громадської організації.

Пунктом 5.8 Договору оренди сторони погодили, що орендар зобов'язується укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

26.07.2006 року між Державним підприємством "Крона" (балансоутримувач) та Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів" (орендар) укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувачем на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до умов якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 21, загальною площею 111,20 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим Договором.

Відповідно до п.п. 2.1.2, 2.1.3 Договору, балансоутримувач зобов'язується забезпечити надання орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами; інформування орендаря про зміни витрат на утримання будівлі і тарифу на послуги.

Згідно з п. 5.1 Договору, його укладено на строк дії договору оренди приміщення.

Пунктами 5.2, 7 договору сторони погодили, що зміни або доповнення до цього Договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх надання на розгляд іншою стороною. Додатки до договору є його невід'ємною і складовою частиною.

Додатком № 6 від 26.07.2006 року до Договору про відшкодування витрат балансоутримувачем на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 26.07.2006 року, сторони погодили розрахунок щомісячних платежів за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача, відповідно до якого вартість технічного обслуговування становить 992,00 грн. на місяць, вартість експлуатаційних витрат становить 418,00 грн. на місяць, що разом становить 1410,00 грн. на місяць.

Додатком № 7 від 01.01.2007 року до Договору про відшкодування витрат балансоутримувачем на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 26.07.2006 року сторони, у зв'язку із значним ростом розцінок і тарифів, внесли зміни до експлуатаційних, комунальних та інших послуг балансоутримувача та встановили їх на рівні 1523,66 грн. за технічне обслуговування та 703,84 грн. за експлуатаційні витрати.

Додатковою угодою № 177/ор від 01.12.2008 року було внесено зміни до п.2.1.2 Договору про відшкодування витрат балансоутримувачем на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 26.07.2006 року та погоджено, що у зв'язку із значним ростом розцінок і тарифів, внести зміни до експлуатаційних, комунальних та інших послуг балансоутримувача та встановити їх на рівні 2232,22 грн. за технічне обслуговування та 1037,28 грн. за експлуатаційні витрати.

Додатковою угодою № 4/дод від 01.01.2009 року внесено зміни до п.2.1.2 Договору про відшкодування витрат балансоутримувачем на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 26.07.2006 року та у зв'язку із значним ростом розцінок і тарифів сторонами погоджено про внесення змін до експлуатаційних, комунальних та інших послуг балансоутримувача і встановили їх на рівні 3817,10 грн. за технічне обслуговування та 1773,75 грн. за експлуатаційні витрати.

Позивач, звертаючись з даним позовом, просить суд визнати Додаток № 6 від 26.07.2006 до Договору про відшкодування витрат балансоутримувачем на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 26.07.2006, Додаток № 7 до договору, Додаткову угоду № 177/ор від 01.12.2008 до Договору про відшкодування витрат балансоутримувачем на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 26.07.2006 та Додаткову угоду № 4/дод від 01.01.2009 до Договору про відшкодування витрат балансоутримувачем на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 26.07.2006 недійсними з посиланням на те, що вказані додатки та додаткові угоди були укладені внаслідок навмисного введення відповідачем його в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме щодо дійсного розміру тарифів на технічне обслуговування та експлуатаційні витрати, у зв"язку з чим вказані додатки та додаткові угоди мають бути визнані судом недійсними на підставі ст. 230 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено наявності обставин, існування яких є підставою для визнання спірних додатків та додаткових угоди недійсними, зокрема позивачем не доведено факту обману при вчиненні спірних правочинів.

З вказаними висновками попередніх судових інстанцій, колегія суддів погоджується враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

За змістом статей 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Кожна із цих вимог є самостійною підставою недійсності правочину.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.

Колегія суддів відзначає для того, щоб кваліфікувати правочин як обман, необхідно встановити, що омана стосувалася природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими та бажаними для однієї зі сторін.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Отже, враховуючи вказані обставини, приписи зазначених статей, а також те, що сторони, укладаючи спірні правочини, як встановлено судами попередніх інстанцій самостійно і вільно визначали та погоджували вартість послуг балансоутримувача за вказаним договором і за відсутності належних та допустимих доказів, які б доводили як факт обману, так і наявність умислу в діях (бездіяльності) відповідача, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про відсутність правових підстав, передбачених ст. 215, ст. 230 ЦК України для визнання спірних правочинів недійсними.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, оскаржувані судові рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів скаржника, про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи та приписам законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2015 року у справі № 910/3222/15-г залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

Н.М.Нєсвєтова