ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 910/3160/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В.розглянувши касаційну скаргу дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.06.2015у справі№ 910/3160/15-гза позовомпублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"додочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" простягнення 10 924, 68 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Кашканова Н.Г. - за довіреністю;

від відповідача: Ковригін О.В. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 8 280, 78 грн. основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 681, 81 грн., 639,49 грн. пені, 579,65 грн. - 7% штрафу та 745,95 грн. - 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Укртрансгаз" 8 280, 78 грн. основного боргу, 681, 81 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 745, 95 грн. - 3% річних, 1 623, 65 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 року апеляційну скаргу ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року скасовано частково і прийнято нове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Укртрансгаз" 8 280, 78 грн. основного боргу, 7,66 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу, 469, 62 грн. - 3% річних, 1464, 66 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Відповідач, дочірнє підприємство "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Укратрансгаз" у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 166-К від 30.07.2010 року у сумі 8 280, 78 грн., пені у розмірі 639, 49 грн., штрафу у розмірі 579, 65 грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 745, 95 грн. та інфляційні втрати у розмірі 681, 81 грн. в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 ЦК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.07.2010 року між державним підприємством "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (продавець) та ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товару № 166-К, відповідно до умов якого продавець зобов'язаний продати, а покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію для автомийки, відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1).

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що загальна сума цього договору складає 8280, 78 грн., в т.ч. ПДВ 20 %.

На виконання умов договору № 166-К за видатковою накладною № 07-07 від 30.07.2010 року позивачем поставлено відповідачу товар на суму 8280, 78 грн.

Зазначена у видатковій накладній продукція відповідає даним специфікації, погодженій сторонами договору, та яка є додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. п. 4.7, 5.1-5.3 договору протягом 10-ти днів після передачі товару, згідно із п. 4.1, позивач надає відповідачу на підписання акт прийому-передачі (п. 4.7); відповідач проводить оплату товару на умовах відстрочки платежу на підставі виставлених позивачем рахунків (п. 5.1); оплата за товар проводиться відповідачем на розрахунковий рахунок позивача, зазначений у цьому договорі, протягом 60-ти банківських днів з дати отримання відповідачем відповідного рахунку, який позивач оформлює згідно із підписаним сторонами актом прийому-передачі, видатковою накладною (асортимент, кількість та вартість товару, зазначеного у рахунку, повинні відповідати асортименту, кількості та вартості товару, зазначених у відповідній підписаній сторонами накладній) (п. 5.2); позивач надає рахунок відповідачу протягом 5-ти банківських днів після підписання акту прийому-передачі (п. 5.3).

Таким чином, умовами договору № 166-К сторонами передбачено оплату товару з відстрочкою платежу до 10.11.2010 року.

Встановлено, що позивачем не було надано на підписання акт прийому-передачі, не було виставлено відповідачу рахунку, однак, враховуючи умови договору № 166-К, відповідачу було відомо, що акт та рахунок є відсутніми, відстрочка платежу закінчилась, тому у останнього виник обов'язок оплатити переданий позивачем товар згідно видаткової накладної № 07-07 від 30.07.2010 року з 10.11.2010 року.

Приписами ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, а саме неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, щодо оплати вартості отриманої за договором продукції та приписи зазначених вище статей, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 8280, 78 грн. основного боргу.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки. За правилами статті 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається, зокрема, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи приписи зазначеної статті, а також те, що між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків від 14.10.2013 року, за яким до загальної суми заборгованості було включено і заборгованість за вказаним вище договором і цей акт, як встановлено судами попередніх інстанцій, підписаний уповноваженими посадовими особами сторін, без будь-яких зауважень, то позовна давність за вказаною поставкою за договором перервалась і її перебіг розпочався заново і на момент звернення позивача до суду із вимогами про стягнення заборгованості -11.02.2015 року не спливла, у зв'язку з чим доводи скаржника про пропуск позивачем позовної давності щодо заявлених позовних вимог і про застосування якого заявлено відповідачем, як на підставу для відмови у позові, колегія суддів вважає необґрунтованими, не підтвердженими відповідними доказами та такими, що спростовуються обставинами справи, які встановлені судами попередніх інстанцій.

Що стосується позовних вимог про стягнення 636,49 грн. пені та 579,65 грн. штрафу, заявлених позивачем до стягнення на підставі ч.2 ст. 231 ГК України, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань, то колегія суддів відзначає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову у їх задоволенні, враховуючи приписи ст. 230, ч.2 ст. 231 ГК України, а також те, що зобов'язання відповідача за договором купівлі-продажу №166-К від 30.07.2010 року є грошовим і на які дія ч.2 ст. 231 ГК України не поширюється.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення 469,62 грн. - 3% річних та 7,66 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з наявністю прострочення відповідачем грошового зобов'язання та правових підстав, передбачених ст. 625 ЦК України для їх задоволення.

Відповідно до приписів ст. 1117, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, прийнятими при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року у справі №910/3160/15-г залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

І.В. Вовк