ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 910/2717/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Губенко Н.М.,розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 у справі№ 910/2717/15-г Господарського суду міста Києваза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк"прозобов'язання перерахувати коштиза участю представників сторін:

позивача: Козловський А.В., дов. від 18.02.2015 б/н

відповідача: Середюк Б.Л., дов. від 17.07.2015 № 09/05-184

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про зобов'язання перерахувати на розрахунковий рахунок позивача № НОМЕР_1, відкритий у філії ПАТ "Укрексімбанк" м. Житомир МФО 311234 код 2978705052 грошові кошти в сумі 1393572,35 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2013 у справі № 910/2717/15-г (суддя Чинчин О.В.) позов задоволено повністю; зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" перерахувати з рахунку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 № НОМЕР_2 грошові кошти згідно з платіжним дорученням № 9 від 28 січня 2015 року на суму 1393572,35 грн. на рахунок № НОМЕР_1, відкритий у філії АТ "Укрексімбанк"; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Алданової С.О., суддів Ткаченко Б.О., Шапрана В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 у справі № 910/2717/15-г скасовано; в позові відмовлено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в доход Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 609 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 у справі № 910/2717/15-г, рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 у цій справі залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1066, 1068, 1074, 1089 Цивільного кодексу України та ст. 36 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб" .

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.03.2008 між Фізичною особою - підприємцем Верещак О.В. (клієнт) та Акціонерним банком "Енергобанк", який змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" (банк), було укладено договір банківського рахунку, відповідно до умов якого банк відкрив клієнту рахунок та зобов'язався приймати і зараховувати на рахунок № 260053185601 в національній валюті України/іноземній валюті, а також на інші поточні рахунки згідно заяви Клієнта встановленої Національним банком України форми, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно із п. 1.2 договору банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду нормативно - правовими актами та цим договором, а клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта згідно Тарифів банку, які встановлюються банком.

Підпунктом 2.1.6 договору передбачено, що розрахункові документи, надані клієнтом банку для інкасування, надсилаються банком до банку платника в день їх надходження, а у разі надходження після операційного часу - наступного робочого дня.

Відповідно до п.п. 2.3.2, 2.3.3 договору банк зобов'язаний своєчасно виконувати розрахунково-касові операції згідно з вимогами чинного законодавства; зараховувати грошові кошти, що надійшли на рахунок Клієнта у порядку та строки, встановлені Національним банком України.

Листом за вих. № 08.2-02/127 від 26.01.2011 відповідач повідомив позивача про відкриття нового рахунку № НОМЕР_2 (980) у зв'язку з реорганізацією відділення Публічного акціонерного товариства "Енергобанк".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач з 29.12.2014 по 20.01.2015 надав відповідачу розпорядження на перерахування грошових коштів, проте всупереч умов договору вказані розпорядження були залишені банком без виконання.

28.01.2015 позивач подав заяву № 4 про закриття поточного рахунку та платіжне доручення № 9 від 28.01.2015 на перерахування коштів у сумі 1393572,35 грн. на його рахунок № НОМЕР_1, відкритий у філії АТ "Укрексімбанк".

Як з'ясовано апеляційним господарським судом, поданий позивачем на виконання до банку розрахунковий документ не був повернутий останньому та залишився невиконаним банком.

Невиконання відповідачем платіжного доручення № 9 від 28.01.2015 та ненадання довідки про закриття рахунку стало підставою звернення позивача із вказаним позовом про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" перерахувати на розрахунковий рахунок Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. № НОМЕР_1, відкритий у філії ПАТ "Укрексімбанк", м. Житомир, МФО 311324, код 2978705052 грошові кошти в сумі 1393572,35 грн.

Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд виходив з того, що запровадження у ПАТ "Енергобанк" тимчасової адміністрації не є перешкодою для здійснення розрахунково-касових операцій позивача; в розумінні чинного законодавства позивач не є кредитором ПАТ "Енергобанк", а є клієнтом банку та власником грошових коштів його рахунку; відповідачем не доведено неможливості виконання розпоряджень позивача про перерахування коштів на момент їх подання до банку.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольнив їх у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в повному обсязі рішення суду першої інстанції на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із вказаним висновком місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що з 13.02.2015 по 12.05.2015 у ПАТ "Енергобанк" запроваджено тимчасову адміністрацію і оскільки у даних правовідносинах позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на нього поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком апеляційного господарського суду про відмову у позові з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно із ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі постанови Правління Національного банку України від 12.02.2015 № 96 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до категорії неплатоспроможних", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 12.02.2015 було прийнято рішення № 29 про запровадження з 13.02.2015 по 12.05.2015 тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Енергобанк".

Згідно із ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, а також нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку (п. 3 ч. 5 ст. 36 вказаного Закону).

Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Поняття кредитор банку визначено у ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", якими є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Зважаючи на положення викладених правових норм, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у спірних правовідносинах позивач є кредитором банку, а вимоги позивача про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо перерахування коштів за платіжним доручення № 9 від 28.01.2015 є майновими вимогами кредитора, та правомірно відмовив у їх задоволенні в силу положень п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у зв'язку з введенням у банку тимчасової адміністрації (такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 10.06.2015 у справі № 927/1379/14).

Доводи скаржника щодо безпідставного невиконання відповідачем свого обов'язку з перерахування коштів до введення тимчасової адміністрації не спростовують необхідності дотримання банком вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення тимчасової адміністрації.

Матеріали справи свідчать про те, що судом апеляційної інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 у справі № 910/2717/15-г колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 у справі № 910/2717/15-г Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Барицька

Н. Губенко