ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 910/25900/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 рокуу справі за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4провідшкодування шкоди

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2014 року, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" звернулось до господарського суду з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення 14 354,62 грн в порядку регресу на відшкодування фактичних витрат по договору страхування за полісом АВ/3588018 від 16.06.2012 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.01.2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ТДВ "Страхова компанія "Київ Ре" 13 954,62 грн. боргу та 1 776,03 грн. на відшкодування судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 21.07.2015 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і просить судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних автотранспортних засобів" № 1961-ІV, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам ПДД, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 ст. 33 цього Закону, якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладанні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування).

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що 18.06.2012 року, товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) уклали договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий поліс № АВ/3589018), за яким забезпеченим транспортним засобом є належний підприємцю автомобіль КАМАЗ 53229, д/н НОМЕР_1.

На виконання умов договору страхування за полісом № АВ/3589018 від 18.06.2012 року, позивач, платіжними дорученнями № 1113 від 21.02.2013 року, № 1119 від 22.02.2013 року та № 1125 від 25.02.2013 року, перерахував потерпілому суму страхового відшкодування у розмірі 13 954,62 грн., що відповідало страховому акту № 70ГО-12 від 22.02.2013 року, складеному за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 12.12.2012 року на вул. Васильківській у м.Київ з вини водія забезпеченого транспортного засобу, що підтверджується постановою Печерського районного суду м.Києва від 21.01.2013 року.

Під час розгляду цієї адміністративної справи, судом встановлено, що після дорожньо-транспортної пригоди водій, належного страхувальнику автомобіля, який спричинив цю дорожньо-транспортну пригоду, самовільно залишив місце пригоди, пославшись на виробничу необхідність.

Самовільне залишення місця пригоди водієм забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП надає страховику право вимагати від страхувальника відшкодування понесених ним витрат по договору страхування, а тому обґрунтовано визнавши безпідставними посилання відповідача на відсутність своєї вини, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд правомірно постановили про задоволення позову у визначеній ними частині і підстав для скасування судових рішень за мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України, не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко