ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Справа № 927/1442/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Прокопанич Г.К.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (далі - Товариство),

на рішення господарського суду Чернігівської області від 24.12.2015 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2016

зі справи № 927/1442/15

за позовом Товариства

до комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання", м. Прилуки Чернігівської області (далі - Підприємство),

про стягнення 2 472 549,67 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Смакоти Н.І.,

відповідача - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 860 874,36 грн. пені, 1 474 668,13 грн. "інфляційних нарахувань" та 137 007,17 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 24.12.2015 (суддя Цимбал-Нарожна М.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 (колегія суддів у складі: Суховий В.Г. - головуючий, Мальченко А.О., Жук Г.А.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано прийняттям судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 525, 526, 599, 625, 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 617 Господарського кодексу України, статей 47, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

28.11.2013 Товариством (продавець) та Підприємством (покупець) укладено договір № 1716/14-ТЕ-39 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір № 1716/14-ТЕ-39), відповідно до якого:

- продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Товариством за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (пункт 1.1);

- газ, що продається за даним договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (пункт 1.2 викладено у новій редакції у додатковій угоді від 25.04.2014 № 2 до Договору № 1716/14-ТЕ-39);

- приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3);

- ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) (пункт 5.1);

- ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1118,974 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість (пункт 5.2).

Додатковою угодою від 28.01.2014 №1 до Договору № 1716/14-ТЕ-39 з 01.01.2014 пункт 5.2 викладено в такій редакції: "Ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн."

Відповідно до пункту 6.1 Договору № 1716/14-ТЕ-39 оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 7.2 Договору № 1716/14-ТЕ-39 у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості не сплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів за умови їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання пункту 6.1 даного договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов Договору № 1716/14-ТЕ-39 Товариство поставило Підприємству природний газ на загальну суму 11 694 723,58 грн. Факт передачі товару належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не заперечувався.

Підприємство здійснило повну оплату за Договором № 1716/14-ТЕ-39, але з пропуском строку оплати.

06.10.2014 Головним управлінням Державної Казначейської служби України у Чернігівській області (сторона перша), Департаментом фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації (сторона друга), Фінансовим управлінням Прилуцької міської ради Чернігівської області (сторона третя), Управлінням житлово-комунального господарства Прилуцької міської ради (сторона четверта), Підприємством (сторона п'ята) та Товариством (сторона шоста) укладено договір про організацію розрахунків № 620/30 (далі - Договір № 620/30), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України, "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджуються та/або погоджувалися органами державної влади та органами місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30.

Відповідно до пункту 3 Договору № 620/30 Казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з пунктом 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" стороні першій у сумі 4 604 678,47 грн. на підставі рішення Міністерства фінансів України.

Сторона перша перераховує на рахунок сторони другої кошти у сумі 4 604 678,47 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню (пункт 4).

Сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумі 4 604 678,47 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергії, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню (пункт 5).

Сторона третя перераховує на рахунок сторони четвертої кошти у сумі 4 604 678,47 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергії, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню (пункт 6).

Сторона четверта перераховує на рахунок сторони п'ятої кошти у сумі 4 604 678,47 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергії, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню (пункт 7).

Сторона п'ята перераховує на рахунок сторони шостої кошти у сумі 4 604 678,47 грн. в т.ч. ПДВ - 767 446,41 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з Договором № 1716/14-ТЕ-39 за 2014 рік (пункт 8).

Згідно з пунктом 9 Договору № 620/30 сторона остання перераховує кошти для погашення та обслуговування запозичень, залучених під державні гарантії, сплату податкових зобов'язань і проведення розрахунків з постачальником імпортованого природного газу.

Підпунктом 2 пункту 11 Договору № 620/30 визначено, що сторони не вчиняють до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Відповідно до пункту 16 Договору № 620/30 сторони після виконання договору не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

На виконання Договору № 620/30 у рахунок погашення заборгованості за Договором № 1716/14-ТЕ-39 перераховано 4 604 678,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15.10.2014 № 16.

19.12.2014 тими ж самими сторонами укладено аналогічний договір № 1545/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") (далі - Договір № 1545/30). На виконання цього договору в рахунок погашення заборгованості за Договором № 1716/14-ТЕ-39 перераховано 1 426 513,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.12.2014 № 20.

Крім того, Підприємством сплачено частину заборгованості в сумі 5 663 531,91 грн. з 06.11.2014 по 28.11.2014, з 01.12.14 по 29.12.14 та з 30.12.14 по 26.03.2015.

Заборгованість у Підприємства перед Товариством за поставлений природний газ з січня 2014 року по грудень 2014 року відсутня, а умовами Договорів №№ 620/30 і 1545/30 передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору № 1716/14-ТЕ-39.

Договори про організацію взаєморозрахунків не передбачали можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог.

Отже, строки виконання зобов'язання Підприємством було дотримано, а тому підстав для застосування положень частини другої статті 625 ЦК України та пункту 7.2 Договору № 1716/14-ТЕ-39 не було.

Причиною подання касаційних скарг стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з Підприємства "інфляційних втрат", 3% річних та пені.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, уклавши Договори №№ 620/30 і 1545/30, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за Договором № 1716/14-ТЕ-39. Отже, для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2 Договору № 1716/14-ТЕ-39 та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених Договорами №№ 620/30 і 1545/30.

Проте судами попередніх інстанцій не враховано, що така зміна порядку і строку проведення розрахунків за природний газ стосується виключно тієї заборгованості, яка є предметом Договорів №№ 620/30 і 1545/30.

Так, і в апеляційній, і в касаційній скаргах Товариство зазначало про те, що пеня, "інфляційні втрати" та 3% річних нараховані ним не лише на суму заборгованості, яка є предметом Договорів №№ 620/30 і 1545/30, але й на ту суму, яка була сплачена Підприємством за рахунок власних коштів з порушенням строків оплати, які визначені умовами Договору № 1716/14-ТЕ-39.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань. При цьому якщо їх обчислення помилкове, - суд зобов'язує позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або може зробити це самостійно.

Проте, не здійснивши такої перевірки, суди попередніх інстанцій тим самим не з'ясували правової природи тієї суми заборгованості, на яку позивачем нараховано пеню, "інфляційні втрати" та 3% річних, не встановили, чи є така сума (у повному обсязі) предметом регулювання за Договорами №№ 620/30 і 1545/30, у зв'язку з чим висновок судів попередніх інстанцій про необґрунтованість заявлених позовних вимог і про відмову у задоволенні позову в цілому є передчасним.

Не встановивши, таким чином, обставин, які являють собою істотні складові предмета доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, згідно з пунктом 3 статті 1119 та частиною першої статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має також бути вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 24.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 зі справи № 927/1442/15 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя Г. Прокопанич