ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Справа № 924/1800/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І. (доповідача),суддів :Плюшка І.А., Самусенко С.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 р.у справі№ 924/1800/15 господарського суду Хмельницької областіза позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький (надалі - КЕВ м. Хмельницький)доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4)пророзірвання договору № 66/2011/КЕВ Хм. оренди нерухомого військового майна від 01.06.2011 р.за участю представників: від позивача- Луценко Катерина Володимирівна від відповідача- ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року КЕВ м. Хмельницький звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про розірвання Договору оренди нерухомого військового майна № 66/2011/КЕВ Хм. Від 01.06.2011 р., укладеного між ними.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.01.2016 р. (суддя Гладій С.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 р. (головуючий суддя Філіпова Т.Л., судді: Бучинська Г.Б., Грязнов В.В.) рішення господарського суду Хмельницької області від 04.01.2016 р. скасовано, прийнято нове рішення, позов КЕВ м. Хмельницький до ФОП ОСОБА_4 про розірвання Договору оренди нерухомого військового майна № 66/2011/КЕВ Хм. Від 01.06.2011 р. задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ФОП ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.06.2016 р. касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 05.07.2016 р.

01 липня 2016 року до Вищого господарського суду України від КЕВ м. Хмельницький надійшов відзив на касаційну скаргу, за змістом якого позивач просив суд залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заперечення, викладені у відзиві, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга ФОП ОСОБА_4 підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.06.2011 р. між КЕВ м. Хмельницький (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (Орендар) укладено договір оренди нерухомого військового майна № 66/2011/КЕВ Хм, розташованого в Хмельницькому гарнізоні за адресою: м. Хмельницький, вул. Майборського, 1, військове містечко № 45, буд. № 269 (надалі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 51 кв. м. в будівлі КПП № 269, військового містечка № 45, що знаходиться на балансі КЕВ м. Хмельницький, розташоване за адресою: 29000, м. Хмельницький, вул. Майборського, 1, вартість якого визначена на 31.12.2010 р. за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки 48 721 грн. Вказане нерухоме майно орендодавець передає орендарю для використання під торгівлю продовольчими товарами (площею 35 кв. м) та торгівлю продовольчими товарами з підакцизною групою (площею 16 кв. м).

Відповідно до п. 2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого військового майна на строк 3 (три) роки і більше - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання - передачі майна.

За змістом п. п. 3.1.-3.3. Договору орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць лютий 2011 року на рівні 600 грн. за результатами конкурсу (домовленості) з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (далі - методика), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2011 року 460, 81 грн. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. п. 3.6., 3.7. Договору орендна плата у розмірі 100 % перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок орендодавця в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.6 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Пунктами 5.3., 5.15. Договору сторони погодили, що на орендаря покладений обов'язок своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату; щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 75 кв.м., на яку орендарю відповідно до чинного законодавства України надається право користування для досягнення мети оренди.

Договір укладено строком на 35 місяців, що діє з "01" червня 2011 року до "30" квітня 2014 року включно (п. 10.1 договору).

Судами встановлено, що на підставі акту приймання-передачі від 01.06.2011 р. орендодавець передав, а орендар прийняв в користування орендоване приміщення по вул. Майборського, 1.

З матеріалів справи також вбачається, що 01.11.2014 р. з метою продовження строку дії договору оренди на новий термін, між сторонами укладено додатковий договір № 2/66Д/2014/КЕВ Хм. до договору оренди № 66/2011/КЕВ Хм. від 01.06.2011 р., за умовами якого сторони домовилися виконувати як орендар та орендодавець умови договору оренди (зі змінами) та додаткового договору з урахуванням визначених у ньому змін.

Зокрема, вказаним додатковим договором визначено, що орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць квітень 2014 року на рівні 1315,80 грн. за результатами конкурсу (домовленості) з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (далі - методика), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2014 року 863,14 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди.

Крім того, додатковим договором було встановлено, що Договір діє з моменту підписання до "31" березня 2017 року включно.

Так, судами досліджено, що на виконання умов Договору позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату за оренду приміщення № 499 від 09.11.2015 р. на суму 2 585,04 грн. № 455 від 12.10.2015 р. на суму 2 619,08 грн., № 392 від 09.09.2015 р. на суму 2 560,20 грн., № 353 від 12.08.2015 р. на суму 2 580,85 грн., № 315 від 14.07.2015 р. на суму 2 606,92 грн., № 274 від 09.06.2015 р. на суму 2 596,54 грн., № 213 від 12.05.2015 р. на суму 2 540,64 грн., № 174 від 14.04.2015 р. на суму 2 228,63 грн., про сплату яких КЕВ М. Хмельницький неодноразово звертався до ФОП ОСОБА_4 з відповідними претензіями.

Беручи до уваги неналежне, на думку позивача, виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати, КЕВ м. Хмельницький і звернувся до господарського суду Хмельницької області із позовом до ФОП ОСОБА_4 про розірвання спірного Договору оренди нерухомого військового майна.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні заявлених вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що в простроченнях внесення орендної плати відсутня така риса як "систематичність" їх несплати, натомість орендна плата вносилася щомісячно, то в меншому розмірі, ніж передбачено Договором, а в деякі місяці в значно більшому розмірі, що перекривало виникнення заборгованості за попередні місяці, а отже, відсутній факт завдання істотної шкоди позивачу шляхом несплати орендної плати.

У свою чергу, Рівненський апеляційний господарський суд дійшов протилежного висновку та скасував рішення господарського суду Хмельницької області про відмову в задоволенні позову, зазначивши, що відповідач сплачував орендну плату не у повному обсязі, що не можна вважати належним виконанням умов договору, оскільки позивач був значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при його укладенні, що являється законною підставою для розірвання договору оренди нежитлового приміщення, при цьому, порушення мало триваючий характер, тобто здійснювалось у весь період дії договору оренди, зокрема у 2015 році протягом кількох платіжних періодів, з огляду на що суд задовольнив позовні вимоги КЕВ м. Хмельницький про розірвання Договору оренди.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки апеляційного господарського суду безпідставними та необґрунтованими, погоджуючись водночас з правомірною позицією місцевого господарського суду, викладеною у рішенні від 04.01.2016 р., з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

В силу ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Водночас, статтею 782 ЦК України визначено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Зважаючи на викладене, господарський суд Хмельницької області, на підставі встановлених обставин справи, правомірно та обґрунтовано відмовив в задоволенні заявленого КЕВ м. Хмельницький позову з посиланням на відсутність систематичності порушення ФОП ОСОБА_4 своїх зобов'язань за спірним Договором оренди нерухомого військового майна, а отже, і відсутності істотного порушення відповідачем такої умови Договору як внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За висновком колегії суддів, місцевий суд повно встановив обставини справи, надав їм вірну юридичну оцінку, встановив безпідставність доводів позивача та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню повністю, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 р. скасувати, а рішення господарського суду Хмельницької області від 04.01.2016 р. у справі № 924/1800/15 залишити в силі.

Головуючий суддя (доповідач) В.І. Татьков

Суддя І.А. Плюшко

Суддя С.С. Самусенко