ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Справа № 922/3598/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І. (доповідача),суддів :Кролевець О.А., Самусенко С.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідіксус"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 р.та на ухвалугосподарського суду Харківської області від 25.02.2016 р.за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Ідіксус"провизнання незаконними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській областіу справі№ 922/3598/13 господарського суду Харківської областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" (надалі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль")до1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідіксус" (надалі - ТОВ "Ідіксус")простягнення 919 400,99 доларів США (7 348 772,04 грн.)за участю представників: від позивача- Тіторенко Ігор Анатолійовичвід відповідача-1- не з'явилися від відповідача-2- не з'явилися від ДВС- не з'явилися В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року ТОВ "Ідіксус", звернувся до господарського суду зі скаргою про визнання незаконними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області, в якій просив суд визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, спрямовані на звернення стягнення на предмет іпотеки за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 152, в межах виконавчого документа про стягнення заборгованості виключно в грошовій сумі; заборонити відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області вчиняти будь-які виконавчі дії щодо нерухомого майна іпотечної нежитлової будівлі за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 152, в межах виконавчого провадження № 42768790.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.02.2016 р. (суддя Макаренко О.В.) у задоволенні скарги ТОВ "Ідіксус" про визнання незаконними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 р. (головуючий суддя Білецька А.М., судді: Барбашова С.В., Істоміна О.А.) ухвалу господарського суду Харківської області від 25.02.2016 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими ухвалою та постановою, ТОВ "Ідіксус" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ТОВ "Ідіксус" в повному обсязі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.06.2016 р. касаційну скаргу ТОВ "Ідіксус" прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 05.07.2016 р.

30 червня 2016 року до Вищого господарського суду України надійшло клопотання позивача у справі про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, яке було задоволено ухвалою від 30.06.2016 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням господарського суду Харківської області від 12.11.2013 р. у справі № 922/3598/13 відмовлено у позові ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ФОП ОСОБА_8 та ТОВ "Ідіксус" про стягнення заборгованості за генеральною угодою та укладених в рамках генеральної угоди кредитних договорів № 010-010-2/07-01-0369-08 та №010-1/07-0370-08 від 17.04.2008 р.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2013 р. у справі № 922/3598/13 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково: стягнуто з ФОП ОСОБА_6 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" 74 226,99 дол. США, що за курсом НБУ станом на 18.07.2013 р. становить 593 295,21 грн., основної суми боргу, 28 602,85 дол. США, що за курсом НБУ станом на 18.07.2013 р. складає 228 622,55 грн., процентів за користування кредитом за кредитним договором від 17.04.2008 р. № 010-1/07-01-0370-08, 7 365,05 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 3 682,52 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги; стягнуто з ТОВ "Ідіксус" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" 574 356,58 дол. США боргу за кредитом, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.07.2013 р. становить 4 590 832,14 грн., 216 400,99 дол. США боргу за відсотками, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.07.2013 р. в гривневому еквіваленті становить 1 729 693,08 грн., за кредитним договором від 17.04.2008 р. № 010-2/07-01-0369-08 та 74 226,99 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.07.2013 р. становить 593 295,21 грн., - заборгованість за кредитом та 28 602,85 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.07.2013 р. становить 228 622,55 грн., - заборгованість за відсотками за користування кредитом за кредитним договором від 17.04.2008 р. № 010-1/07-01-0370-08, 59 589,93 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 29 794,97 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. В решті позову відмовлено. На виконання постанови видано відповідні накази від 05.03.2014 р.

21 березня 2014 року до відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області надійшла заява стягувача про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 05.03.2014 р. у справі № 922/3598/13 про стягнення з ТОВ "Ідіксус" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" грошових коштів. Водночас стягувач у заяві просив відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на кошти боржника.

01 квітня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області Лозовою А.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 42768790 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 05.03.2014 р. у справі № 922/3598/13 про стягнення з ТОВ "Ідіксус" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" 574 356,58 дол. США боргу за кредитом, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.07.2013 р. становить 4 590 832,14 грн., 216 400,99 дол. США боргу за відсотками, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.07.2013 р. в гривневому еквіваленті становить 1 729 693,08 грн. за кредитним договором від 17.04.2008 р. № 010-2/07-01-0369-08 та 74 226,99 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом 18.07.2013 р. становить 593 295,21 грн., - заборгованість за кредитом та 28 602,85 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.07.2013 р. становить 228 622,55 грн., - заборгованість за відсотками за користування кредитом за кредитним договором від 17.04.2008 р. № 010-1/07-01-0370-08, 59 589,93 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 29 794,97 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, всього: 7 231 827,88 грн.

У зв'язку з невиконанням боржником рішення суду у добровільному порядку державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області Лозовою А.І. на підставі ст. 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та ст. ст. 11, 25, 52 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову від 05.09.2014 р. про арешт майна боржника, якою на виконання рішення суду накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках 2-го боржника, в тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту та знаходяться в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві, МФО 380805).

Також, 05.09.2014 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області Лозовою А.І. на підставі ст. 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та ст. ст. 25, 57 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить 2-му боржникові в межах суми стягнення - 7 231 827,88 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" листом № 81-14-1/14163 від 16.09.2014 р. повідомило державного виконавця про те, що залишок коштів на рахунку 2-го боржника є недостатнім для виконання постанови.

До того ж, у листі № 52/8834 від 16.09.2014 р. УДАІ ГУМВС України в Харківській області повідомило державного виконавця про відсутність у 2-го боржника транспортних засобів, зареєстрованих в автоматизованій базі даних "ДАІ-2000".

Також, Державна інспекція сільського господарства в Харківській області у листі № 05.01-26/6788 від 16.09.2014 р. надала державному виконавцеві інформацію про те, що станом на 16.09.2014 р. на праві власності сільськогосподарська техніка, самохідні машини та механізми за 2-м боржником не обліковуються.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що виклики державного виконавця від 20.10.2014 р. та від 02.12.2014 р., а також вимоги державного виконавця від 21.10.2014 р. та від 02.12.2014 р. про надання інформації щодо майнового стану підприємства, в тому числі переліку майна, яке перебуває на балансі, керівництвом TOB "Ідіксус" були залишені без виконання.

На підставі постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 05.09.2014 р. з рахунку боржника, відкритого в АТ "Райффайзен Банк Аваль", 08.12.2014 р. було стягнуто 8 185,77 грн., 17.12.2015 р. - 4 340 грн., всього стягнуто 12 525,77 грн. Стягнуті кошти у встановленому ст. ст. 43-45 Закону України "Про виконавче провадження" порядку були розподілені та спрямовані на компенсацію витрат виконавчого провадження, часткове задоволення вимог стягувача та стягнення виконавчого збору.

07 липня 2015 року на адресу відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області надійшла заява уповноваженого представника стягувача щодо здійснення виконавчих дій з арешту й опису майна ТОВ "Ідіксус", а саме: нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 152.

20 липня 2015 року до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Харківській області надійшло клопотання від стягувача про долучення документів щодо нерухомого майна, яке належить відповідачу-2 та знаходиться в іпотеці АТ "Райффайзен Банк Аваль" на підставі договору іпотеки від № 07-01-82/1-08 від 17.04.2008 р., укладеного між АТ "Райффайзен Банк Аваль" (іпотекодержателем) та ТОВ "Ідіксус" (іпотекодавцем, майновим поручителем).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 03.12.2015 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області Шиндель В.А. здійснено виїзд за місцезнаходженням нерухомого майна, що належить 2-му боржникові, та складено акт опису й арешту нежитлових будівель загальною площею 4381,5 м.кв., розташованих по пр. Гагаріна, 152 у м. Харкові, за участю засновника TOB "Ідіксус" - ОСОБА_6, директора TOB "Ідіксус" - Литвина О.І. та уповноваженого представника боржника - ОСОБА_11 Будь-які зауваження або заперечення з боку вказаних осіб в акті відсутні.

22 грудня 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області Шпинделем В.А. відповідно до вимог ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП № 42768790.

ТОВ "Індіксус", звертаючись до господарського суду Харківською області з відповідною скаргою, вказувало, що дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області Шинделя В.А. з винесення акту опису й арешту майна від 03.12.2014 р. є незаконними, оскільки, на його думку, звернення стягнення на предмет іпотеки та зняття заборони на відчуження має відбуватись виключно на підставі відповідного рішення суду.

Так, відмовляючи в задоволенні скарги ТОВ "Індіксус" про визнання незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, спрямовані на звернення стягнення на предмет іпотеки за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 152, в межах виконавчого провадження № 42768790, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, на підставі статті 54 Закону України "Про виконавче провадження", зазначив, що звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами як про стягнення суми боргу, так і про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який поряд з типовими правами стягувача у виконавчому провадженні, має й переважні, зокрема, переважне право перед іншими особами (стягувачами) на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки. Дана стаття не містить будь-яких застережень щодо того, що звернення стягнення на заставлене майно має відбуватись саме на підставі рішення суду, яким звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) визначається як спосіб виконання рішення в рахунок виконання (погашення) зобов'язань боржника. Оскільки на день складання акту опису й арешту майна від 03.12.2015 р. на рахунках ТОВ "Ідіксус" були відсутні кошти, достатні для повного задоволення вимог стягувача, а відомості щодо іншого рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення боржником надані не були, а також враховуючи, що АТ "Райффайзен Банк Аваль" у виконавчому провадженні ВП № 42768790 одночасно є стягувачем та іпотекодержателем, cуди дійшли висновку про те, що дії державного виконавця щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника - нежитлові будівлі загальною площею 4381,5 м.кв., розташовані по пр. Гагаріна, 152 у м. Харкові, вчинено в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими правомірними та обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

В силу ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника встановлений статтею 52 Закону та визначає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах (ч. 1, 2 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з ч. 5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно відзначено судами попередніх інстанцій, боржник самостійно жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду, не здійснив, вимоги державного виконавця про надання інформації щодо майнового стану підприємства, в тому числі про надання переліку майна, яке перебуває на балансі товариства, залишив без задоволення, своїм правом запропонувати державному виконавцеві майно або предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення, не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що Звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Судова колегія погоджується з вірними висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що стаття 54 Закону України "Про виконавче провадження" не містить будь-яких застережень щодо того, що звернення стягнення на заставлене майно має відбуватись саме на підставі рішення суду, яким звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) визначається як спосіб виконання рішення в рахунок виконання (погашення) зобов'язань боржника. Дана норма Закону надає державному виконавцеві право звертати стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання для задоволення вимог стягувача.

Отже, зважаючи на викладене, суди вірно встановили, що державний виконавець діяв відповідно до норм чинного законодавства, вжив усіх необхідних заходів щодо виконання рішення суду та підставно розпочав процедуру звернення стягнення на спірне майно у порядку, визначеному законом, у зв'язку з недостатністю коштів для повного виконання рішення у даній справі та відсутністю відомостей щодо іншого рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення, а оскільки стягувач у спірному виконавчому провадженні одночасно був іпотекодержателем спірного майна, то будь-які порушення з боку державного виконавця норм Закону України "Про іпотеку" відсутні.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідіксус" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 р. та ухвалу господарського суду Харківської області від 25.02.2016 р. у справі № 922/3598/13 залишити без змін.

Головуючий суддя (доповідач) В.І. Татьков

Суддя О.А. Кролевець

Суддя С.С. Самусенко