ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Справа № 915/2320/13 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Чернова Є.В.- головуючого, Ємельянова А.С., Карабаня В.Я.за участю представників: від прокуратури від відповідача розглянув касаційну скаргу Томчук М.О. Удовенко К.С. Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія Дружба"на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 22 березня 2016 рокуза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія Дружба"проперегляд за нововиявленими обставинами постанови від 25.06.2015р. та додаткової поставноми від 26.06.2015р. Одеського апеляційного господарського судуу справі№915/2320/13 господарського суду Миколаївської областіза позовомЗаступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія Дружба"провідшкодування збитків у розмірі 4.252.671,34грн.В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 р. (судді: Ліпчанська Н.В., Гладишева Т.Я., Ярош А.І.) в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія Дружба" про перегляд постанови від 25.06.2015р. та додаткової постанови від 26.06.2015р. Одеського апеляційного господарського суду у справі №915/2320/13 за нововиявленими обставинами - відмовлено.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається заявник, як на нововиявлені обставини, не відповідають нормам чинного законодавства України і не спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення по справі №915/2320/13.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія Дружба" в касаційній скарзі просить ухвалу скасувати, скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 р. та постанову (додаткову) Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2015р. у справі № 915/2320/13, а рішення господарського суду Миколаївської області від 03.03.2015 р. залишити без змін.

Скаржник доводить, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі», який набрав чинності з 01.01.2016 р., було внесено зміни до статті 23 Кодексу України про надра, відповідно до нової редакції норми скаржник звільнений від обов'язку отримувати спеціальний дозвіл на надра, враховуючи дотримання всіх умов, необхідних для добування підземних вод без дозволу. На момент набрання чинності «Закону про внесення змін» та на дату розгляду судом апеляційної інстанції справи № 915/2320/13 Скаржник вже розпочав процес отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що «Закон про внесення змін» обумовлює необхідність існування процесу на дату набрання чинності Закону та те, що процес отримання спеціального дозволу на користування надрами не може бути обмежено одним моментом, а є довготривалими, систематичними та цілеспрямованими діями зі сторони Скаржника, та може тривати не один рік. На дату набрання чинності «Закону про внесення змін» відповідний процес існував, а тому висновки суду апеляційної інстанції є неправильними та було неправильно зроблено висновок, що положення «Закону про внесення змін» не є нововиявленими обставинами щодо правовідносин, які виникли між Скаржником та Позивачем.

З огляду на вищезазначене, «Законом про внесення змін» Скаржника було звільнено від відповідальності за видобування підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами у зв'язку із наданням цій нормі зворотної сили, що є підставою для перегляду оскаржуваної Постанови оскільки, фактично, Скаржника було притягнено до відповідальності за видобування підземних вод без відповідного дозволу у вигляді застосування санкцій, а тому, Скаржник звільняється від відповідальності у вигляді стягнення з нього грошових коштів у розмірі 4252671,34 грн. Враховуючи, що Скаржник звільнений від відповідальності за видобування підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами, - Скаржник вважає, що існує підстава для відмови у задоволенні у позовних вимогах Позивача про стягнення коштів у розмірі 4252671,34 грн.

Заступник прокурора Миколаївської області доводи касаційної скарги заперечив з тих мотивів, що зміни до статті 23 Кодексу України про надра не звільняють від відповідальності за порушення заявником вимог природоохоронного законодавства, виявленого в 2013 р. та від сплати збитків, завданих незаконним водокористуванням впродовж 2012-2013 р.р.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, за участю прокурора та представника відповідача, що взяв участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.03.2015р. по справі №915/2320/13 (суддя Т.В. Гриньова-Новицька) в позові відмовлено.

Додатковим рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.03.2015р. по справі №915/2320/13 (суддя Т.В. Гриньова-Новицька) стягнуто з Державної екологічної інспекції до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 68.820 грн..

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015р. рішення господарського суду Миколаївської області від 03.03.2015р. у справі №915/2320/13 скасовано, позовні вимоги задоволено, стягнуто з Товариства на користь держави збитки в розмірі 4.252.671,34 грн. із зарахуванням коштів на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Миколаївській області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Також стягнуто з Товариства в дохід Державного бюджету України 73.080 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Постанова мотивована тим, що відповідачем видобувались підземні води на виробничі потреби без дозволу на спеціальне користування надрами, чим порушені вимоги ст.ст. 19, 21, 65 Кодексу України про надра та ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Разом з тим, на підставі ст.88 ГПК України Одеським апеляційним господарським судом винесено додаткову постанову від 26.06.2015р., якою стягнуто з Товариства в дохід Державного бюджету України 36.540 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 112 ГПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Відповідно до ст.4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

При винесенні постанови від 25.06.2015р. по справі №915/2320/13 судом апеляційної інстанції застосовувалась стаття 23 Кодексу України про надра в редакції чинній на момент розгляду справи.

У рішенні Конституційного суду України №3-рп/2001 від 05.04.2001р. зазначено, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч.1 ст.58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Нормами законодавства України, чинного на момент розгляду справи апеляційною інстанцією, вимога позивача про відшкодування збитків відповідачем, завданих державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами) за період упродовж 2012 року - 1 кварталу 2013 року у розмірі 4.252.671,34 грн. визнана обґрунтованою.

Відповідно до вимог ч.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі", землевласники і землекористувачі, які на момент набрання чинності цим Законом розпочали відповідно до вимог законодавства процес отримання спеціальних дозволів та гірничого відводу, не потребують з моменту набрання чинності цим Законом таких спеціальних дозволів та гірничого відводу для видобування підземних вод (крім мінеральних), а також не несуть відповідальності за видобування до набрання чинності цим Законом підземних вод (крім мінеральних) без таких спеціальних дозволів та гірничого відводу у разі, якщо таке видобування здійснювалося в обсягах, передбачених частиною першою статті 23 Кодексу України про надра.

Вказаний Закон набрав чинності з 01.01.2016р.

У зв'язку з таким не можна вважати, що відповідач на момент набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" (01.01.2016р.) розпочав процедуру отримання дозволу на користування надрами.

Таким чином, обставини, на які посилається заявник, як на нововиявлені обставини, не відповідають нормам чинного законодавства України і не спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення по справі №915/2320/13.

Касаційна інстанція зазначає, що предметом є перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Нововиявленими обставинами є факти встановлені судом на яких ці обставини ґрунтуються.

Між тим, касаційна скарга обгрунтовується неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, редакції ст. 23 Кодексу України про надра, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Зазначене є підставою для перегляду справи Верховним Судом України в загальному порядку згідно розділу XII2 ГПК України.

Не приймаються до уваги вимоги скарги про скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 р. та постанови (додаткову) Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2015р. у справі № 915/2320/13, оскільки Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2015 р. ці судові акти залишені без зміни.

За таких обставин в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія Дружба" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови від 25.06.2015р. та додаткової постанови від 26.06.2015р. апеляційного господарського суду у справі №915/2320/13 відмовлено правомірно.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 р. у справі №915/2320/13 господарського суду Миколаївської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя Є.Чернов

судді А.Ємельянов

В.Карабань