ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Справа № 915/2172/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Коробенка Г.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 14.04.2016у справі№ 915/2172/15 Господарського судуМиколаївської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"доКвартирно - експлуатаційного відділу м. Миколаївпростягнення 987745,40 грн.за участю представників: позивачаРудник Ю.М.- предст. дов. від 04.07.2016відповідачаЛоскутова М.В. - предст. дов. від 28.12.2015 Пронь Д.С. -предст. дов. від 28.12.2015

ВСТАНОВИВ:

28.12.2015 Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв 335859,02 грн пені, 40471,49 грн 3% річних; 401874,57 грн втрат від інфляції та 209540,32 грн перевищення договірних величин споживання електричної енергії, всього на суму 987745,40 грн, за договором про постачання електричної енергії від 15.01.2014 № 46/16, посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині величин споживання електроенергії та зобов'язань з повної та своєчасної оплати її вартості, приписи статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечив в частині стягнення збитків від інфляції та 3% річних, також просив суд зменшити розмір стягуваної пені до 80000 грн та розмір плати за перевищення договірних величин до 100000 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2016 (суддя Васильєва Л.І.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 170000 грн пені, 40471,49 грн - 3% річних, 401874,57 грн - інфляційних, 110000 грн перевищення договірних величин споживання електричної енергії та 14816,19 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 (судді: Поліщук Л.В. - головуючий, Будішевська Л.О., Туренко В.Б.) рішення господарського суду залишено без змін, як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення господарського суду змінити в частині стягнення боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії; стягнути з відповідача борг за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у сумі 209540,32 грн. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суди в порушення статей 26, 27 Закону України "Про електроенергетику" статей 230, 231, 233 Господарського кодексу України не врахували, що перевищення договірної величини споживання електричної енергії є не неустойкою в розумінні статті 549 Цивільного кодексу України та штрафною санкцією в розумінні статті 230 Господарського кодексу України, а є окремим видом санкцій, розмір якої неможливо зменшити в порядку пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі.

Представники відповідача у відзивах та усно у судовому засіданні заперечили доводи касаційної скарги, просили суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі рішення та постанову - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 15.01.2014 Публічним акціонерним товариством "Миколаївобленерго" та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаїв укладено договір про постачання електричної енергії № 46/16, відповідно до умов якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 16513,4 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії по кожному об'єкту споживача визначається додатком №8 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін". Приєднана потужність у точках підключення становить 22252,62 кВт. Пунктом 2.1 договору встановлено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язалися керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Пунктом 9.4 договору встановлено, що договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2014 року. Договір може бути продовженим на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку. Договір може бути розірваним і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Умовами пункту 4.2.1 договору сторони передбачили відповідальність споживача: за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 „Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних та індекс інфляції. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Пунктом 4.2.2 договору № 46/16 від 15.01.2014 також передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150кВт і більше та середньомісячним споживання 50000 кВт.г і більше.

Пунктами 1, 3 додатку № 10 до договору сторони передбачили, що розрахунковим вважається період з 30 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника або дата внесення споживачем готівки в касу постачальника. Рахунок на оплату за фактично використану за розрахунковий період електричну енергію має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня отримання.

За змістом пункту 6 додатку № 10 рахунки на оплату перевищення договірної величини споживання електричної енергії мають бути оплачені відповідачем протягом 5 операційних днів з дня отримання.

Суди також встановили, що відповідач в порушення умов договору оплату за спожиту електроенергію з січня по грудень 2014 року здійснював несвоєчасно, що підтверджується наданими позивачем рахунками, актами використання електричної енергії, актами приймання-передавання товарної продукції за вказані періоди; крім того, відповідач допустив перевищення договірних величин споживання електроенергії на 169531 кВТ.год.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення на свою користь пені в розмірі 335859,02 грн., 3% річних у розмірі 40471,49 грн. та 401874,57 грн інфляційних, а також вартість перевищення договірних величин електроенергії за квітень 2014 року у сумі 209540,32 грн.

Задовольняючи позов в частині повного стягнення річних та інфляційних та часткового стягнення пені та вартості перевищення договірних величин електроенергії місцевий господарський суд врахував погашення відповідачем суми основного боргу та вказав, що нарахування та стягнення річних та збитків від інфляції в значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов'язані з порушенням відповідачем умов договору, натомість розмір нарахованих до стягнення пені та перевищення договірних величин споживання електричної енергії не є співрозмірним з можливими негативними наслідками, в зв'язку з чим зменшив їх розмір на 50 % відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого суду, вказавши, що двократна вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною є санкцією та видом господарсько-правової відповідальності за порушення у сфері господарювання у розумінні статті 230 Господарського кодексу України, яка може бути зменшена у порядку статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія відзначає, що у відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником; споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії; пунктом 1.3 ПКЕЕ передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, який укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Згідно з підпунктом 1 пункту 8.1 та підпунктом 2 пункту 10.2 ПКЕЕ постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України, споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Частина перша статті 199 Господарського кодексу України передбачає, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за результатами перевірки розрахунків позивача та враховуючи сплату відповідачем суми основного боргу, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних, інфляційних, та частково пені; рішення та постанова судів попередніх інстанцій в цій частині позивачем не оскаржується

Разом з тим судова колегія зазначає, що за змістом частин першої та другої статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Частиною третьою статті 219 Господарського кодексу України передбачено право суду зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони.

Натомість статтею 233 Господарського кодексу України передбачено що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій (тобто, господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня) в розумінні статті 230 Господарського кодексу України). Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки (штрафу, пені), якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно за пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 6 статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. Вказане положення відтворене у пункті 4.2.2. договору, відповідно до якого за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами. Ні текст закону, ні текст договору не називає відповідну правову конструкцію неустойкою (штрафом, пенею); належна до сплати сума не відповідає також визначенню штрафу, пені, наведеним у частинах другій та третій статті 549 Цивільного кодексу України.

Таким чином, передбачений умовами договору та статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" обов'язок споживача сплатити енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини не є відповідальністю у формі сплати неустойки, штрафу, пені за змістом статті 230 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України, а є встановленим спеціальним законом відповідно до положень частини першої статті 216 Господарського кодексу України іншим видом відповідальності споживача у сфері електроенергетики, права на зменшення якого судом в порядку статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України не передбачено, а обставини, наведені в частині третій статті 219 Господарського кодексу України, судами не встановлені.

Враховуючи, що суди вірно та повно встановили обставини справи в частині наявності порушення у вигляді перевищення договірних величин споживання електричної енергії, ці обставини та правильність нарахованої плати за перевищення сторони не ставлять під сумнів, а в основу рішення в частині зменшення розміру плати за перевищення договірних величин покладено невірне застосування статті 26 Закону України "Про електроенергетику", статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції вважає за можливе задовольнити касаційну скаргу, змінивши судове рішення та стягнути з відповідача плату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в повному обсязі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу відповідно до статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглянули всебічно, повно та об'єктивно у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; навели докази, у підтвердження обставин справи, визнаних ними встановленими, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, натомість, невірно застосували норми матеріального права, що регулюють господарсько-правову відповідальність у спірних правовідносинах.

З огляду на повноваження касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанову та рішення у даній справі слід змінити, стягнувши з відповідача суму 209540,32 грн перевищення договірних величин споживання електричної енергії в повному обсязі; також за наслідками розгляду касаційної скарги слід здійснити розподіл судових витрат відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 1117, пунктом 5 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 у справі № 915/2172/15 Господарського суду Миколаївської області та рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2016 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції: "Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу м. Миколаїв (54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62- А, ЄДРПОУ 08029523) на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40 ЄДРПОУ 23399393) 170000,00 грн пені, 40471,49 грн - 3 % річних, 401874,57 - інфляційних, 209540,32 грн перевищення договірних величин споживання електричної енергії та 14816,19 грн судового збору. В іншій частині позову відмовити."

Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу м. Миколаїв (54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62- А, ЄДРПОУ 08029523) на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40 ЄДРПОУ 23399393) 17779,43 грн. витрат судового збору за подання касаційної скарги, та 16297,81 грн витрат судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.

Головуючий Л. Рогач

Судді І. Алєєва

Г. Коробенко