ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Справа № 910/29459/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Васищака І.М.

Селіваненка В.П.

за участю представників:

Позивача: Дядько Г.П., дов. від 04.01.2016 № 06; Глушкова Г.В., дов. від 04.01.2016 № 07;

Відповідача: Смакоти Н.І., дов. від 18.04.2014 № 14-98;

розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016

у справі № 910/29459/15 господарського суду міста Києва

за позовом комунального підприємства "Лисичанськтепломережа"

до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про визнання договору укладеним,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 комунальне підприємство "Лисичанськтепломережа" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", просило визнати договір купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та комунальним підприємством "Лисичанськтепломережа" укладеним на умовах, які запропоновані позивачем у проекті договору (а.с. 6-9).

Позовні вимоги мотивовано посиланням на приписи ст. 631 ЦК України, ч. 7 ст. 180, ч. 2 ст. 187 ГК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2016 (суддя Усатенко І.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 (головуючий Жук Г.А., судді Мальченко А.О., Шевченко Е.О.) (а.с. 103-110) у задоволенні позову відмовлено (а.с. 67-75).

Не погодившись з прийнятими судовими актами, комунальне підприємство "Лисичанськтепломережа" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права (а.с. 119-122).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.05.2016 касаційну скаргу комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.06.2016 (а.с. 118).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.06.2016 розгляд касаційної скарги перенесено на 05.07.2016.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у грудні 2014 публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на електрону адресу позивача було надіслано в електронному вигляді проект договору купівлі-продажу природного газу на 2015 рік для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (а.с. 16-21).

Комунальним підприємством "Лисичанськтепломережа" не розглянуто примірник договору, надісланого відповідачем, з тих підстав, що зазначений проект договору не містив найменування акцептанта, не був належним чином підписаний та скріплений печаткою відповідача.

Натомість, 12.12.2014 комунальне підприємство "Лисичанськтепломережа" направило директору департаменту реалізації газу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" свій проект договору БО - купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (а.с. 10-14).

Відповідач листом від 24.12.2014 повідомив про відмову в укладанні договору купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями у редакції позивача (а.с. 24).

Враховуючи те, що договір купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями між сторонами укладено не було, позивач звернувся з даним позовом.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 179 ГК України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України від 08.07.2010 № 2467-VI " Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції, чинній станом на грудень 2014) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Обов'язкові умови договору між гарантованим постачальником та споживачем природного газу за регульованим тарифом встановлюються в типовому договорі про постачання природного газу.

Пунктом 1.1 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13.09.2012 № 181 (в редакції, чинній станом на грудень 2014) (далі - Правила) передбачено, що вони регулюють відносини, які виникають між газопостачальними, газорозподільними, газотранспортними підприємствами та споживачами природного газу (крім населення).

Згідно з п. 1.5 Правил гарантований постачальник, який здійснює діяльність з постачання природного газу за регульованим тарифом, укладає з усіма споживачами та субспоживачами, для яких відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" цей постачальник визначений гарантованим та об'єкти газоспоживання яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності даного постачальника, договір на постачання природного газу за регульованим тарифом відповідно до Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 22.09.2011 № 1580.

Гарантовані постачальники на території здійснення ліцензованої діяльності, затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, не мають права відмовити споживачу (субспоживачу), об'єкти якого розташовані на цій території та для яких відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" цей постачальник визначений гарантованим, в укладенні договору на постачання природного газу за умови дотримання споживачем вимог законодавства України, зокрема цих Правил та інших нормативних документів.

Відповідно до п. 5.1.1 Правил договір на постачання природного газу за регульованим тарифом є документом, який регулює відносини між постачальником природного газу за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на території, затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом укладається відповідно до Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 22.09.2011 № 1580.

Пунктом 5.1.3 Правил передбачено, що для укладення договору на постачання природного газу за регульованим тарифом споживач має надати постачальнику природного газу за регульованим тарифом такі документи: заяву про укладення відповідного договору; схему підключення об'єкта газоспоживання до газових мереж; відомості щодо комерційних вузлів обліку природного газу (тип, марка, технічні характеристики тощо); паспортні дані та режим роботи основного газоспоживаючого обладнання; заявку на очікуваний обсяг споживання природного газу до кінця поточного року; копію документа, яким визначено право власності чи користування на об'єкт (приміщення), або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об'єкта); копію сертифіката або декларації про готовність об'єкта до експлуатації, виданих відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року N 461; копію належним чином оформленої довіреності на право укладати договори особою, яка уповноважена підписувати договори; довідку про наявність субспоживачів та дані їх комерційних вузлів обліку.

Згідно з п. 5.1.5 Правил укладення договору на постачання природного газу за регульованим тарифом можливе за умови наявності у споживача комерційного вузла обліку природного газу, що відповідає нормативно-технічним характеристикам для проведення розрахунків.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що позивачем не надано доказів направлення відповідачеві визначених п. 5.1.3 Правил документів, не надано доказів оформлення та направлення разом з проектом договору додатків, які згідно постанови НКРЕ від 22.09.2011 № 1580 є невід'ємними частинами договору, посилання на такі додатки відсутні і у самому тексті проекту договору, дійшли висновку про невідповідність наданого позивачем проекту договору купівлі-продажу природного газу типовому договору, визначеному постановою НКРЕ від 22.09.2011 № 1580.

Судами також встановлено, що наданий позивачем до позовної заяви проект договору, який, за твердженням комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" по змісту повністю відповідав проекту, надісланому відповідачу у грудні 2014 , не підписаний уповноваженою особою позивача та не містить його печатки, що не може підтверджувати те, що саме вказаний проект договору був направлений публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та свідчити про дотримання позивачем вимог ст. 181 ГК України щодо обов'язкового підписання договору та скріплення його печатками.

Отже, встановивши, що поданий комунальним підприємством "Лисичанськтепломережа" проект договору купівлі-продажу природного газу не відповідає типовому договору, затвердженому постановою НКРЕ від 22.09.2011 № 1580, поданий з порушенням порядку, визначеному розділом 5 Правил щодо надання обов'язкових документів та оформлений з порушенням вимог ст. 181 ГК України щодо порядку укладання господарських договорів, враховуючи відсутність всіх визначених законом необхідних умов договору, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов висновку про відмову у позові.

Частиною 2 ст. 1117 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, якими не порушені норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у справі № 910/29459/15 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.М. Васищак

В.П. Селіваненко