ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2016 року Справа № 910/28268/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоТатькова В.І. (доповідача),суддів :Самусенко С.С., Плюшка І.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 р.та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 09.02.2016 р.у справі№ 910/28268/15 господарського суду міста Києваза позовом Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області (надалі - Управління ДСО)доПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (надалі - ПАТ "Брокбізнесбанк")прозарахування зустрічних однорідних вимогза участю представників: від позивача- Красновид Наталія Леонідівна - Лабутіна Оксана Альбертівнавід відповідача- Калиушко Єлизавета Дмитрівна - Федоренко Наталія Миколаївна - Марченко Ігор Вікторович
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2015 року Управління ДСО звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Брокбізнесбанк" та просило прийняти рішення про взаємозалік зустрічних однорідних вимог - зарахувати в оплату боргу позивача у розмірі 532 927,69 грн. за рахунок акцептованих коштів у розмірі 873 041,43 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.02.2016 р. (суддя Мудрий С.М.) позов задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 р. (головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Куксов В.В.) рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2016 р. залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ПАТ "Брокбізнесбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Управління ДСО у повному обсязі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.06.2016 р. касаційну скаргу ПАТ "Брокбізнесбанк" прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 05.07.2016 р.
17 червня 2016 року до Вищого господарського суду України надійшли заперечення позивача у справі, за змістом яких Управління ДСО просить суд залишити без задоволення подану касаційну скаргу, а прийняті у справі рішення та постанову - без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заперечення позивача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 26.05.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 24043 про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування, за умовами якого банк відкриває клієнту поточні рахунки та здійснює їх розрахунково-касове обслуговування відповідно до норм чинного законодавства України, нормативно-правових акті Національного банку України та умов цього договору.
Також, 12.11.2013 р. між сторонами укладено договір про надання овердрафту № 25-13-980-О, відповідно до якого банк, в межах ліміту, на засадах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надає позичальнику кредит у формі овердрафту, в порядку та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник має право отримати кредит, а після отримання зобов'язується використати його за цільовим призначенням та повернути банку, сплатити проценти за користування кредитом, виконати інші зобов'язання за цим договором. Ліміт овердрафту встановлюється в розмірі 2 300 000 грн. Строк користування (термін повернення) кредиту до 11.11.2014 р. включно. Процентна ставка за користування овердрафтом є фіксованою та становить 22 % річних.
Судами з'ясовано, що 28.02.2014 р. постановою Правління Національного банку України "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" № 107 віднесено АТ "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних. 28.02.2014 р. виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 9 "Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації", яким запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 03 березня 2014 року по 02 червня 2014 року .
10 червня 2014 року на підставі постанови Національного банку України № 339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11.06.2014 р. № 45 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк".
16 жовтня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 226/14 про затвердження реєстру акцептових вимог кредиторів АТ "Брокбізнесбанк", відповідно до якого грошові вимоги позивача акцептовані в сумі 873 041,43 грн., які залишилися без руху на розрахункових рахунках позивача за договором № 24043 від 26.05.2012 р.
Водночас, за договором про надання овердрафту № 25-13-980-О від 12.11.2013 р. у позивача утворилася заборгованість перед відповідачем в розмірі 532 927,69 грн., що підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2015 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 р. у справі № 910/27757/14.
Так, звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, Управління ДСО посилалося на те, що 12.08.2015 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16.07.2015 № 629-VII, у зв'язку з чим і просило суд здійснити взаємозалік зустрічних однорідних вимог - зарахувати в оплату боргу позивача у розмірі 532 927,69 грн. за рахунок акцептованих коштів у розмірі 873 041,43 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках встановлених договором або законом.
За змістом ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
При цьому, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Так, 16.07.2015 р. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" до статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" були внесені такі зміни та доповнення:
"8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.
Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:
- за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;
- кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.
Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.".
Відповідно до п. 1.38 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.
Згідно з п. п. 26.2, 26.3 ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо). Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.
Частиною 4 статті 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що у разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або іншому договорі про надання банківських послуг.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони в п. 6.1 договору № 24043 про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування передбачили, що клієнт цим договором доручає банку самостійно здійснювати договірне списання зі свого рахунку (рахунків): суми плати за виконані банком операції та надані послуги згідно чинних тарифів (в т.ч. при здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валюти, банківських металів) у будь-якій валюті, що виникли за даним договором або іншими договорами, укладеними між банком та клієнтом, якщо зазначеними договорами передбачено договірне списання банком коштів з рахунку клієнта.
Крім того, п. 3.1.5 договору про надання овердрафту № 25-13-980-О від 12.11.2013 р. встановлено, що банк має право скористатися своїм правом договірного списання заборгованості за цим договором, а також неустойок, пені, штрафів, інших грошових зобов'язань передбачених цим договором з будь-яких рахунків позичальника, відкритих в АТ "Брокбізнесбанк" в національній валюті та іноземній валюті, яка відповідає валюті кредиту. При порушенні позичальником термінів виконання будь-якого із своїх зобов'язань за цим договором, в тому числі при достроковому настанні строку виконання зобов'язань за цим договором, позичальник доручає банку (починаючи з дати прострочення виконання будь-якого з таких зобов'язань) здійснювати договірне списання коштів з рахунків позичальника, визначених в абзаці першому цього пункту договору, в сумі фактичної заборгованості позичальника за договором. Договірне списання коштів, що належать позичальнику, банк оформлює відповідним меморіальним ордером. Банк є отримувачем коштів по вказаному договірному списанню.
При цьому, листом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.09.2015 р. № 12-33820/15 "Щодо реалізації деяких норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" надано роз'яснення щодо законодавчих змін в частині можливості зарахування однорідних вимог:
- відповідно до абзацу другого пункту 8 частини другої статті 46 Закону у редакції, що діє з 12.08.2015 р., протягом здійснення процедури ліквідації банку зарахування зустрічних однорідних вимог заборонено, крім випадків, визначених зазначеним пунктом Закону;
- у цьому разі боржник банку має бути одночасно кредитором цього банку, кошти мають бути спрямовані на погашення зобов'язань за кредитом такого боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, а також договірне списання з рахунків має бути передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком;
- пункт 8 частини другої статті 46 Закону у редакції, що діє з 12.08.2015 р., застосовується уповноваженими особами Фонду в усіх банках, що знаходяться на стадії ліквідації, незалежно від дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії і ліквідації банку.
Таким чином, з огляду на вищевикладене та зважаючи на встановлені судами обставини у даній справі, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими та правомірними висновками про задоволення заявлених Управлінням ДСО позовних вимог про зарахування в оплату боргу позивача у розмірі 532 927,69 грн. (за договором про надання овердрафту № 25-13-980-О від 12.11.2013 р.) за рахунок акцептованих коштів у розмірі 873 041,43 грн., в силу положень ст. 601 ЦК України, ч. 3 ст. 203 ГК України та враховуючи п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2016 р. у справі № 910/28268/15 залишити без змін.
Головуючий суддя (доповідач) В.І. Татьков
Суддя С.С. Самусенко
Суддя І.А. Плюшко