ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Справа № 910/28066/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Грека Б.М.

Селіваненка В.П.,

за участю представників:

Позивача: Кравченко Т.В., дов. від 25.12.2015 № 168;

Відповідача: не з'явився;

Третьої особи: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016

у справі № 910/28066/15 господарського суду міста Києва

за позовом комунального підприємства "Київський метрополітен"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про виселення з орендованого майна, демонтаж тимчасових огороджуючих конструкцій та стягнення 4 182,07 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, просило стягнути з відповідача 3 758,84 грн. заборгованості з орендної плати з врахуванням інфляційних втрат, 401,39 грн. пені, 21,84 грн. 3% річних; виселити відповідача з нерухомого майна (частини вестибюлю), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходиться за адресою: станція метро "Лісова" (вестибюль № 1) Б/Н; зобов'язати відповідача у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски) загальною площею 3,47 кв. м., що належать відповідачу та знаходяться за адресою: станція метро "Лісова" (вестибюль № 1) Б/Н (а.с. 7-11).

Позовні вимоги мотивовано неналежною сплатою орендних платежів та відсутністю права користування об'єктом оренди.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (а.с. 1-2).

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2015 (суддя Привалов А.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 (головуючий Рябуха В.І., судді Ропій Л.М., Калатай Н.Ф.) (а.с. 147-157) позов задоволено частково. Виселено фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 з нерухомого майна (частини вестибюлю), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходиться за адресою: станція метро "Лісова" (вестибюль № 1), б/н. Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски) загальною площею 3,47 кв.м., що належать фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 та знаходяться за адресою: станція метро "Лісова" (вестибюль № 1), б/н. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь комунального підприємства "Київський метрополітен" 3 758, 84 грн. основного боргу, 1,39 грн. пені, 21,84 грн. 3% річних. Вирішено питання розподілу судових витрат. Розстрочено виконання рішення на 12 місяців рівними частинами. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 75-83).

Не погодившись з прийнятими судовими актами, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просив оскаржені судові рішення в частині задоволення вимог про виселення з нерухомого майна та демонтажу тимчасових огороджуючих конструкцій (кіосків) скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення і неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 764 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 1 ГПК України (а.с. 163-166).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.06.2016 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.06.2016 (а.с. 162).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.06.2016 розгляд касаційної скарги перенесено на 05.07.2016.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

У судове засідання 05.07.2016 року представники відповідача, третьої особи не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача, третьої особи.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.09.2012 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке реорганізовано у Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) та комунальним підприємством "Київський метрополітен" (підприємство) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 700, відповідно до умов якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 01.08.2012 № 124 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначене відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря загальною площею 3,47 кв. м. (об'єкт оренди), що знаходиться за адресою: станція метро "Лісова" (вестибюль № 1), б/н, для торгівлі непродовольчими товарами (фотопослуги та торгівля супутніми товарами) (а.с. 19-24).

Згідно з п. 2.4 договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі комунального підприємства "Київський метрополітен".

Відповідно до п. 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує підприємству оренду плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250 та на дату підписання договору становить без ПДВ: 309,16 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 1 072,77 грн.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Пунктом 4.15 договору передбачено, що орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно за актом приймання-передачі підприємству.

Згідно з п. 7.6 договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди підприємству у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Відповідно до п. 8.5.6 договору у разі припинення дії договору орендар звільняє орендовану частину приміщення вестибюлю станції метро "Лісова" у термін, визначений п. 4.15 договору від своїх огороджуючих конструкцій. При невиконанні орендарем зазначених в цьому пункті договору умов підприємство самостійно на свій розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіосками).

Пунктом 9.1 договору передбачено, що він діє до 30.05.2015.

Згідно з п. 9.7 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.

За актом приймання-передачі від 18.09.2012 об'єкт оренди було передано орендарю (а.с. 26).

Судами також встановлено, що листом від 11.06.2015 № 460-ПДД Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив відповідача про припинення та відмову від продовження дії договору у зв'язку з тим, що термін дії договору закінчився та продовжуватись на новий строк не буде, оскільки згідно висновків служби воєнізованої охорони Комунального підприємства "Київський метрополітен" розміщення тимчасових огороджуючих конструкцій на зазначених станція не відповідає вимогам п. 2.19 Правил пожежної безпеки в метрополітенах, що затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 20.06.2012 № 335.

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" також повідомляло орендаря про закінчення терміну дії договору оренди та необхідність повернути об'єкт оренди за актом приймання-передавання.

Проте, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 після закінчення договору оренди не звільнив та не повернув орендоване майно, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 26 Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" також передбачено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що договірні відносини сторін припинились у зв'язку з закінченням строку дії договору від 18.09.2012 № 700 і відповідач втратив статус орендаря, дійшли обгрунтованих висновків про задоволення позову в частині виселення відповідача з орендованого майна та зобов'язання демонтувати огороджувальну конструкцію.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч. 3 ст. 19 вказаного Закону строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України)

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пункт 1 ст. 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Місцевий господарський суд, з яким підставно погодилась апеляційна інстанція, здійснивши розрахунок заявлених до стягнення сум основного боргу та штрафних санкцій, враховуючи приписи п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України та фінансовий стан сторін, дійшов обгрунтованого висновку про задоволення вимог в частині стягнення 3 758, 84 грн. основного боргу, 1,39 грн. пені, 21,84 грн. 3% річних та розстрочення виконання рішення на 12 місяців рівними частинами.

Частиною 2 ст. 1117 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, якими не порушені норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги є ідентичними доводам, викладеним у апеляційній скарзі та обгрунтовано відхилені (спростовані) апеляційним господарським судом, у зв'язку з чим колегія суддів не вважає за необхідне їх повторно спростовувати та надавати будь-яку оцінку зазначеним доводам як доказам.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у справі № 910/28066/15 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: Б.М. Грек

В.П. Селіваненко