ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2016 року Справа № 905/3236/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Прокопанич Г.К.
суддів Васищака І.М.
Селіваненка В.П.
за участю представників:
Позивача: не з'явився;
Відповідача: Доканової Н.І., дов. від 23.09.2015 № 477;
розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Росія" на рішення господарського суду Донецької області від 17.12.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2016
у справі № 905/3236/15 господарського суду Донецької області
за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"
до публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Росія"
про стягнення 14 625,00 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2015 Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Росія", просило стягнути з відповідача 14 625,00 грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу (а.с. 3-5).
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.12.2015 (суддя Тоцький С.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2016 (головуючий Зубченко І.В., судді Бойченко К.І., Попков Д.О.) (а.с. 132-135) позов задоволено повністю. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 88-90).
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2016 замінено Державне підприємство "Придніпровська залізниця" правонаступником публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (а.с. 123-124).
Не погодившись з прийнятими судовими актами, публічне акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Росія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило відновити пропущений процесуальний строк на звернення з касаційною скаргою, оскаржені судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення і неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 42, 43 ГПК України (а.с. 157-158, 170).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.06.2016 відновлено публічному акціонерному товариству "Центральна збагачувальна фабрика "Росія" строк звернення з касаційною скаргою, касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.07.2016 (а.с. 155-156).
У відзиві на касаційну скаргу публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень і просить залишити їх без змін, а скаргу - без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
У судове засідання 05.07.2016 представник позивача не з'явився, у відзиві на касаційну скаргу просив здійснювати розгляд справи без участі представника.
Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача, задовольнивши заяву останнього.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.05.2015 зі станції відправлення Росія Донецької області до станції призначення Світлодарське Донецької області публічним акціонерним товариством "Центральна збагачувальна фабрика "Росія" (вантажовідправник) було здійснено відправлення вагону № 66186255 за залізничною накладною № 51631117 (9).
На станції Чаплине Придніпровської залізниці проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса, вказана у залізничній накладній № 51631117 у графі "маса вантажу в кг, визначена відправником" не відповідала фактичній масі вантажу.
При оформленні залізничної накладної № 51631117 у вагоні № 66186255 відповідачем вказано масу вантажу: нетто 69 000 кг.
Після переважування, результати якого засвідчені актом загальної форми від 23.05.2015 № 599 (а.с. 11) та комерційним актом від 23.05.2015 РА № 001910/18 (а.с. 10) виявлено, що маса вантажу склала 63 000 кг, що менше, ніж зазначено у провізному документі на 6 000 кг.
Відповідно до телеграми, наданої позивачем до станції Світлодарське Донецької області надійшов комерційний від 23.05.2015 акт РА № 001910/18 та при видачі вантажу претензій не було, різниці проти даних актів, якими встановлено розбіжності у масі не виявлено (а.с. 16).
Також апеляційною інстанцією встановлено, що відповідно до розширеного витягу з технічного паспорту ЗВВТ № 1 ст. Чаплине Придніпровської залізниці міжповірочний інтервал ЗВВТ складає 6 місяців. Остання повірка даних вагів на момент складання комерційного акта робилася 18.12.2014, тобто, дані ваги повірені до 18.06.2015 (а.с. 126-129).
Суди попередніх інстанцій, посилаючись на приписи ст. ст. 122, 118 Статуту залізниць України та задовольняючи позов, виходили з невідповідності маси вантажу вазі, яка зазначена у залізничній накладній № 51631117, що підтверджується актом загальної форми від 23.05.2015 № 599 та комерційним актом від 23.05.2015 РА № 001910/18.
Проте, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.
Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Частиною 1 ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це, зокрема, і право на обґрунтоване рішення. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001).
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст. 32- 34, 43, 82, 84 ГПК України визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позовів.
Як зазначалось вище, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій визнали обгрутованими вимоги позивача та послались на неправильне зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній.
Проте, судами не досліджувалось питання правильності складання акта загальної форми та комерційного акта, які покладено в основу оскаржених судових рішень.
Так, відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України (далі - Статуту) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Згідно з п. 7, 8, 9 Правил складання актів (стаття 129 Стуту), затверджених
наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 недостача або надлишок вантажу, відвантаженого одним відправником на адресу одного одержувача, який перевозиться навалом, насипом чи наливом з перевалкою чи перевантаженням у дорозі і прибув у непошкоджених вагонах без ознак недостачі, визначається за результатами перевірки усієї партії одночасно виданого вантажу і оформляється одним комерційним актом.
Комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу.
Якщо комерційний акт складається на станції відправлення або на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів. Про складений комерційний акт проставляється відмітка у перевізних документах у порядку, визначеному правилами оформлення перевізних документів.
У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться.
Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних.
У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.
До першого примірника комерційного акта про псування вантажу при перевезенні в рефрижераторних вагонах з додержанням температурного режиму додається витяг із журналу реєстрації температури. Дані про температурний режим уносяться до комерційного акта.
Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Пунктом 10 Правил складання актів передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Відповідно до п. 12 Правил складання актів якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.
Відхиляючи доводи відповідача про невідповідність комерційного акта від 23.05.2015 РА № 001910/18 Правилам складання актів та неможливість його прийняття як належного та допустимого доказу у справі, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зазначений комерційний акт та необгрунтовано дійшли висновку про відповідність вказаного акта Правилам складання актів, посилаючись на телеграму, надану позивачем.
Так, судами не враховано, що п. 9 Правил складання актів передбачено, що усі графи бланка акта мають бути заповнені, зокрема, розділі "Є" комерційного акта, а доповнення у вигляді надісланої телеграми до комерційних актів Правилами складання актів не передбачено.
Крім того, судами попередніх інстанцій неналежним чином досліджено розділ "Д" вищезгаданого комерційного акта, оскільки у зазначеному розділі описуються виявлені обставини щодо кількості недостачі вантажу на підставі акта загальної форми від 22.05.2015 № 598.
Проте, ні місцевим, ні апеляційним господарськими судами акт загальної форми від 22.05.2015 № 598 (а.с. 12) не досліджувався, а в оскаржуваних судових рішеннях тільки наявне посилання на акт загальної форми від 23.05.2015 № 599 (а.с. 11).
Також судами не надана оцінка щодо розбіжностей у накладній № 51631117 (а.с. 9) та комерційному акті від 23.05.2015 РА № 001910/18 (а.с. 10) стосовно обсягів завантаження вагону та маркування вантажу вапном.
Крім того, за приписами ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Згідно з п. 4.1-4.3 Правил оформлення перевізних документів заповнення накладної під час перевезення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил. Під час перевезення передбачені цими Правилами відмітки зазначаються у графі 49 "Відмітки залізниці". У разі складання акта в графі 49 "Відмітки залізниці" зазначаються його номер і коротко причина, з якої його складено (наприклад, "про нестачу місць", "про нестачу маси кг", "про відсутність пломб" тощо).
Проте, судами попередніх інстанцій у порушення ст. 43 ГПК України не досліджувалась і накладна № 51631117, зокрема, її графа 49, відповідно до якої залізницею поставлена відмітка про складення комерційного акта № 001810/18 про невідповідність маси вантажу, зазначеного у документі 8 000 кг.
Також судами не досліджено графу 31 накладної № 51631117, згідно якої провізна плата становить 2 925,00/ 2 462,00.
Тобто, при стягненні з відповідача штрафу суди попередніх інстанцій не встановили, яка саме сума штрафу підлягає стягненню, чи 14 625,00 грн. (2 925,00*5), чи 12 310,00 грн. (2 462,00*5).
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
У порушення зазначених приписів процесуального закону позивач не обгрунтував неможливість подання до місцевого господарського суду додаткових доказів (технічного паспорту ЗВВТ № 1 ст. Чаплине Придніпровської залізниці) (а.с. 126-129), а апеляційна інстанція не обгрунтувала прийняття таких доказів.
Також судами попередніх інстанцій не розглядалось доцільність питання залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору публічного акціонерного товариства "Ценртенерго" як одержувача вантажу за накладною № 51631117, або витребування відповідних документів про отримання вантажу, зокрема, щодо його маси.
Отже, порушивши та неправильно застосувавши норми процесуального та матеріального права, не з'ясувавши повно і всебічно обставин та не дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків та прийняли необгрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.
Згідно з ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Оскільки як і рішення місцевого господарського суду, так і постанова апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскаржені судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Росія" задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 17.12.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2016 у справі № 905/3236/15 скасувати.
Справу № 905/3236/15 передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді: І.М. Васищак
В.П. Селіваненко