ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Справа № 17/181/08

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ"ВіЕйБі Банк"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 06 квітня 2016 року

та на ухвалугосподарського суду Миколаївської області від 27 січня 2016 року

у справі № 17/181/08

господарського суду Миколаївської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Миколаївської філії ВАТ "ВіЕйБі Банк"

до Приватного підприємства "Центрмет-плюс"

про стягнення 156 342,47 грн.

за участю представників

позивача - Петровська А. М.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних особі на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. звернулось із заявою до господарського суду Миколаївської області в якій просило поновити строк для пред'явлення наказу до виконання та видати дублікат наказу у даній справі.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27 січня 2016 року (суддя Коваль С.М.) залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06 квітня 2016 року (судді Головей В.М., Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.) у задоволенні заяви Банку - відмовлено.

Не погодившись з зазначеними ухвалою та постановою Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ"ВіЕйБі Банк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу господарського суду Миколаївської області від 27 січня 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06 квітня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву позивача про видачу дублікату наказу.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22 травня 2008 року задоволений позов Банку про стягнення з Приватного підприємства "Центрмет-плюс" коштів у сумі 156 342,47 грн., державне мито у розмірі 1 563,42 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

03 червня 2008 року на виконання рішення суду видано наказ, зі строком пред'явлення до виконання державному виконавцю протягом 3-х років.

04 грудня 2015 року до господарського суду надійшла заява Банку про видачу дублікату наказу та відновлення пропущеного строку пред'явлення наказу до примусового виконання.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (ст. 115 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.

За приписами п. 1 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час видачі наказу) виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішень господарських судів з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

У разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено (ст. 119 ГПК України).

Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання, частковим виконанням рішення боржником, наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на запит Банку, Головним територіальним управлінням юстиції у Миколаївській області надано лист відповідь № 296/02-49/5 від 17 вересня 2015 року, в якому зазначено, що постановою державного виконавця від 06 жовтня 2011 року повернуто виконавчий документ стягувачеві на підставі п.5 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з тим, що неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місце проживання боржника.

Строк пред'явлення наказу господарського суду Миколаївської області від 03 червня 2008 року у даній справі до виконання закінчився 03 червня 2011 року.

За положеннями ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Відомості про втрату стягувачем наказу містяться в довідці № 11/2-48926, що видана ПАТ ВіЕйБі Банк від 23 листопада 2015 року, майже через п'ять років після закінчення строку для пред'явлення наказу для примусового виконання.

Позивачем не зазначено та документально не підтверджено ані моменту втрати наказу, ані конкретних обставин, які заважали скаржнику звернутися до господарського суду із заявою про видачу дублікату наказу після його втрати або повернення органом ДВС в межах строку, встановленого чинним законодавством для пред'явлення судового наказу до виконання.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У даному випадку заявником є юридична особа - суб'єкт господарювання, яка здійснює господарську (підприємницьку) діяльність на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст.42 Господарського кодексу України).

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що саме лише посилання на довготривалий пошук наказу та невідповідальне ставлення до роботи працівників стягувача не може вважатися підставою для відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання.

Крім того, із листа ВДВС ГУЮ у Миколаївській області №296/02-49/5 від 17 вересня 2015 року вбачається, що згідно п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах ДВС строки зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень та здавальних описів (завершених виконавчих проваджень) становлять 3 роки, після чого вони підлягають знищенню. Отже, матеріали виконавчого провадження відсутні.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову Банку у задоволенні заяви про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу від 03 червня 2008 року у справі № 17/181/08.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ"ВіЕйБі Банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06 квітня 2016 року у справі № 17/181/08 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. С. Самусенко

В. І. Татьков