ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 924/400/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж, м. Хмельницькийна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 рокуу справі господарського суду Хмельницької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл", м. ХмельницькийдоПублічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж, м. Хмельницькийпростягнення 110 159, 62 грн., з яких 91 500, 00 грн. основного боргу, 834, 48 грн. 3 % річних, 13 009, 50 грн. інфляційних нарахувань, 4 815, 64 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами

за участю представників

позивача: Саюк С.П.,

відповідача: Царук В.В.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл" (далі за текстом - ТОВ "ХКФ "Кондфіл") звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж (далі за текстом - ПАТ "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж) про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 91 500 грн., 3 % річних в розмірі 834, 48 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 13 009, 50 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 4 815, 64 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.05.2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що фактичне споживання електроенергії в період з 01.10.2014 року по 23.12.2014 року не припинялось та здійснювалось на підставі Договору № 19 від 18.10.2012 року та після його розірвання (Угода від 23.12.2014 року) із позивачем згідно укладеного Договору № 19 від 23.12.2014 року, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу, 3 % річних, інфляційних нарахувань та процентів за користування чужими грошовими коштами не можна визнати законними та обгрунтованими.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 року рішення господарського суду Хмельницької області від 19.05.2015 року було скасовано в частині відмови в позові про стягнення з відповідача 91 500 грн. основного боргу та 4 815, 64 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову: присуджено до стягнення з ПАТ "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж на користь ТОВ "ХКФ "Кондфіл" 91 500 грн. основного боргу, 4 815, 64 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та витрати по сплаті судового збору; в іншій частині позову - відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що фактична зміна споживача електричної енергії відбулась 23.12.2014 року внаслідок розірвання Договору № 19 від 18.10.2012 року та укладення Договору № 19 від 23.12.2014 року з новим споживачем - ТОВ "ХКФ "Кондфіл", відповідно, попередній споживач - ТОВ "Кондфіл" зобов'язаний був сплачувати платежі за використану електричну енергію до 23.12.2014 року включно; відтак, сплачені позивачем в період з 03.10.2014 року по 25.11.2014 року кошти в сумі 91 500 грн. за рахунками ТОВ "Кондфіл" не можуть вважатися належною оплатою за спожиту електроенергію, оскільки це суперечить вимогам Закону України "Про електроенергетику" та Правилам користування електричною енергією та договору № 19 від 18.10.2012 року; крім того, позивачем на підставі ст. ст. 536, 1214 Цивільного кодексу України правомірно заявлено вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 4 815, 64 грн. та вірно розраховано вказану суму із застосуванням облікової ставки НБУ, а тому такі вимоги є законними та обгрунтованими; в той же час, місцевий господарський суд правомірно відмовив у стягненні 3 % річних в розмірі 834, 48 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 13 009, 50 грн., оскільки у позивача відсутні правові підстави для їх нарахування та стягнення.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 року, а рішення господарського суду Хмельницької області від 19.05.2015 року залишити без змін.

ТОВ "ХКФ "Кондфіл" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 року - скасувати, а рішення господарського суду Хмельницької області від 19.05.2015 року залишити без змін, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "ХКФ "Кондфіл" як юридична особа зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно виписки із ЄДР від 23.07.2014 року, довідки статистики №05-11/716 від 28.07.2014 року.

18.10.2012 року ТОВ "Кондфіл" (споживач) та ПАТ "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж (постачальник) було укладено Договір № 19 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності.

Відповідно до розділу 1 даного Договору постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 900 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

В п. п. 2.3.3, 2.3.4 Договору визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків 10, 3 "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком 4 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Пунктом 2.5 вказаного Договору передбачено зобов'язання споживача: у разі звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у тому числі шляхом банкрутства), відчуження в будь-який спосіб займаного приміщення споживача, зобов'язаний повідомити постачальника за 20 діб до дня зміни власника приміщення і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим Договором до дня зміни власника приміщення включно, а постачальник зобов'язаний припинити постачання електричної енергії з дня звільнення споживачем приміщення.

В п 3.1.1. Договору визначено, що постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та інші платежі, обумовлені цим Договором.

Облік електроенергії відповідно до розділу 7 Договору, спожитої споживачем, приєднаними до електричних мереж, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ відповідно до додатку "Перелік місць установки розрахункових електролічильників".

Згідно розділу 9 Договору додатками до цього Договору є додатки № № 1, 2, 3, 5, 7, 10 та 11 повідомлення про встановлення договірних величин споживання електричної потужності. Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2012 року з можливістю пролонгації, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Сторони зобов'язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше, ніж через 10 днів після настання таких змін.

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками товариств.

На виконання умов Договору ПАТ "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж виставляло рахунки-фактури № 19 про споживання електроенергії: за вересень 2014 року - від 31.10.2014 року на суму 302, 86 грн., від 31.10.2014 року на суму 212, 98 грн., від 31.10.2014 року на суму 25, 68 грн.; за жовтень 2014 року - від 31.10.2014 року на суму 34 479, 78 грн., від 31.10.2014 року на суму 497, 94 грн., від 26.11.2014 року на суму 1, 85 грн.; від 26.11.2014 року на суму 17, 49 грн.; від 26.11.2014 року на суму 15, 37 грн.; за листопад 2014 року - від 26.11.2014 року на суму 55 879, 03 грн.; від 26.11.2014 року на суму 768, 60 грн.

В період з 03.10.2014 року по 25.11.2014 року ТОВ "ХКФ "Кондфіл" здійснило оплату коштів на загальну суму 91 500 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: № 56 від 03.10.2014 року - 11 200 грн., № 85 від 10.10.2014 року - 16 000 грн., № 134 від 27.10.2014 року - 4 600 грн., № 149 від 30.10.2014 року - 3 200 грн., № 181 від 12.11.2014 року - 20 000 грн., № 228 від 25.11.2014 року - 36 500 грн. із відмітками про призначення платежу "оплата за електроенергію".

23.12.2014 року ТОВ "Кондфіл" (споживач) та ПАТ "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж (постачальник) було підписано Угоду, згідно якої сторони дійшли згоди розірвати Договір про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності № 19, укладений сторонами 18.10.2012 року. Ця Угода вважається укладеною та набирає чинності з моменту її підписання сторонами і скріплення її печатками сторін. (п. п. 1, 2 Угоди).

З моменту набрання чинності цією Угодою зобов'язання сторін, що виникли за Договором № 19 від 18.10.2012 року, припиняються і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими обов'язками та наділеними правами, що виникли з Договору, крім обов'язків по сплаті за спожиту електричну енергію та інших платежів, передбачених Договором, а також обов'язку по збереженню приладів обліку та пломб на них (п. 3 Угоди).

23.12.2014 року ТОВ "ХКФ "Кондфіл" (споживач) та ПАТ "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж (постачальник) було укладено Договір № 19 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, відповідно до розділу 1 якого постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 900 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

В п. п. 2.3.3, 2.3.4 Договору визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків 10, 3 "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком 4 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

26.02.2015 року ТОВ "ХКФ "Кондфіл" направило письмову вимогу про виконання грошового зобов'язання за № 08 до ПАТ "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж з проханням погасити заборгованість за помилково перераховані грошові кошти в розмірі 91 500 грн.

Вважаючи сплачені позивачем кошти в сумі 91 500 грн. безпідставно набутим майном (ст. 1212 Цивільного кодексу України), ТОВ "ХКФ "Кондфіл" звернулось із позовом про стягнення із ПАТ "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж 91 500 грн. основного боргу, 834, 48 грн. 3 % річних, 13 009, 50 грн. інфляційних нарахувань та 4 815, 64 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Постачання електричної енергії - надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.

Споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 1.3. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року № 28, визначено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Відповідно до п. 1.6. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року № 28, договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається (п. 5.1. Правил користування електричної енергії, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року № 28).

Відповідно до п.6.18. Правил користування електричної енергії, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року № 28, у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії за договором, а електропередавальна організація (основний споживач) - передачу електричної енергії (спільне використання технологічних електричних мереж) з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/ або остаточного припинення користування електричною енергією.

З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема, цих Правил та нормативно-технічних документів після розірвання договорів із споживачем, який звільняє приміщення.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 15.10.2014 року на адресу відповідача надійшло повідомлення від ТОВ "Кондфіл" про припинення дії Договору № 19 від 18.10.2012 року з 30.09.2014 року. Одночасно надійшла заява від позивача - ТОВ "ХКФ "Кондфіл" щодо укладення Договору про постачання електричної енергії, однак заявником не було додано передбачених п. 5.4 Правил користування електричною енергією документів.

Після надання ТОВ "ХКФ "Кондфіл" визначених вищевказаними Правилами документів з останнім було укладено Договір на постачання електричної енергії від 23.12.2014 року № 19.

Разом з цим, як було вищезазначено, 23.12.2014 року ТОВ "Кондфіл" (споживач) та ПАТ "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж (постачальник) було підписано Угоду, згідно якої сторони дійшли згоди розірвати Договір про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності № 19, укладений сторонами 18.10.2012 року.

Таким чином, апеляційним господарським судом вірно відзначено, що відбулась зміна споживача електричної енергії з ТОВ "Кондфіл" на ТОВ "ХКФ "Кондфіл", які в свою чергу є різними юридичними особами.

Згідно тверджень відповідача ТОВ "Кондфіл" не подавало заяву згідно п. 6.18 Правил користування електричною енергією про припинення постачання електричної енергії на електроустановки.

За умовами абз. 3 п. 6.18 Правил користування електричною енергією у разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

Відтак, за правилами даного пункту ТОВ "Кондфіл" зобов'язане здійснювати сплату всіх платежів, передбачених відповідним Договором, до остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що фактична зміна споживача електричної енергії відбулась 23.12.2014 року внаслідок розірвання Договору № 19 від 18.10.2012 року та укладення Договору № 19 від 23.12.2014 року з новим споживачем - ТОВ "ХКФ "Кондфіл", відповідно, попередній споживач - ТОВ "Кондфіл" зобов'язаний був сплачувати платежі за використану електричну енергію до 23.12.2014 року включно.

Підтвердженням вказаного зобов'язання є те, що ПАТ "Хмельницькобленерго" у спірний період (з 03.10.2014 року по 25.11.2014 року) виписувало рахунки-фактури споживачу - ТОВ "Кондфіл", а також відображало у податковому обліку операції з продажу електроенергії з контрагентом ТОВ "Кондфіл" на підставі Договору № 19 від 18.10.2012 року.

Дані обставини не заперечуються і споживачем - ТОВ "Кондфіл", про що вказано в листі від 07.05.2015 року б/н.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що сплачені позивачем в період з 03.10.2014 року по 25.11.2014 року кошти в сумі 91 500 грн. за рахунками ТОВ "Кондфіл" не можуть вважатися належною оплатою за спожиту електроенергію, оскільки це суперечить вимогам Закону України "Про електроенергетику" та Правилам користування електричною енергією та договору № 19 від 18.10.2012 року, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 91 500 грн. коштів, які набуті відповідачем без достатньої правової підстави, є обгрунтованими та підтвердженими відповідними доказами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14).

В п. 5.2 даної постанови Пленуму Вищого господарського суду України роз'яснено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 Цивільного кодексу України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні вимог щодо стягнення 3 % річних в розмірі 834, 48 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 13 009, 50 грн., оскільки у позивача відсутні правові підстави для їх нарахування та стягнення.

Поряд з цим, за приписами ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про необхідність задоволення вимоги щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 4 815, 64 грн., оскільки позивачем правомірно нараховано вказані проценти (після перевірки розрахунку судом) за період з 27.11.2014 року по 17.03.2015 року із застосуванням облікової ставки НБУ, а тому такі вимоги є законними та обгрунтованими.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки апеляційного господарського суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ПАТ "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 року у справі № 924/400/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяВ.С. Божок СуддіТ.Ф. Костенко О.М. Сибіга