ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 924/1858/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корсака В.А. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивача відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) ОСОБА_4. (дов. від 06.03.2015 р.)третіх осібОСОБА_5 (дов. від 23.04.2014 р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Катіон"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р.у справі №924/1858/14 господарського суду Хмельницької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Катіон"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1. ОСОБА_6; 2. ОСОБА_7провизнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.07.2001 р.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Катіон" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.07.2001 р.

Свої вимоги позивач обґрунтовує п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України 2003 року, ст.ст. 48, 105, 224, 225 Цивільного Кодексу УРСР, ст. 376 Цивільного кодексу України, а також тим, що відповідач на момент укладення договору не був власником самовільно спорудженого приміщення, порушив при укладенні договору приписи чинного на той момент законодавства, а тому договір купівлі-продажу приміщення слід визнати недійсним.

16.12.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд" звернулось до суду із заявою про застосування строків позовної давності на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.02.2015 р. у даній справі (суддя Музика М.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Своє рішення місцевий господарський суд обґрунтував тим, що матеріали справи не містять доказів наявності права власності на незакінчене будівництво корпусу очищення промислових стоків загальною площею 3024 кв.м з прибудованим трьохповерховим приміщенням площею 648 кв.м, яке стало предметом оскаржуваного договору купівлі-продажу.

Відповідач будь-яких дозвільних документів на вказане будівництво до суду не надав.

На підставі чого, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач не був наділений правом на проведення будівництва корпусу очищення промислових стоків і не був наділений правом на їх відчуження, в зв'язку з чим вказав, що договір купівлі-продажу від 05.07.2001 р. не відповідає положенням ст. 225 ЦК УРСР, а тому підлягає визнанню недійсним.

Натомість, задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд" про застосування строків позовної давності, вказавши при цьому, що такий строк сплив ще 05.07.2004 р.

Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, Публічне акціонерне товариство "Катіон" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 р. залучено ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у зв'язку з тим, що право власності на незакінчене будівництво корпусу очищення промислових стоків загальною площею 3024 кв.м з прибудованим трьохповерховим приміщенням площею 648 кв.м належить їм в рівних частинах на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 01.10.2012 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Коломис В.В., суддів Огороднік К.М., Тимошенко О.М.), рішення господарського суду Хмельницької області від 19.02.2015 р. залишено без змін, з тих же підстав.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Катіон" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 19.02.2015 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В своїй касаційній скарзі скаржник посилається на невправомірне застосування судами попередніх інстанцій строків позовної давності щодо спірних правовідносин.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.10.2015 р. касаційну скаргу у справі №924/1858/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

26.10.2015 р. від Публічного акціонерного товариства "Катіон" надійшла заява про відмову від касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 19.02.2015 р., на підставі ст. 111-6 Господарського процесуального кодексу України.

04.11.2015 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд" та представника ОСОБА_6 надійшло клопотання з обґрунтуванням позиції щодо розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Катіон" про відмову від касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 04.11.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

З огляду на матеріали справи, колегія суддів касаційної інстанції встановила наступне: наказом "Мінмашпром України" Міністерства машинобудування, військо-промислового комплексу і конверсії України №338 від 04.03.1994 р. "Про створення відкритого акціонерного товариства "Катіон" створено на базі Заводу "Катіон" (м. Хмельницький) відкрите акціонерне товариство "Катіон" та затверджено його Статут.

Як вбачається з державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_1 від 13.01.1999 р., на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 24.12.1998 р. №763 Відкритому акціонерному товариству "Катіон" надано у постійне користування 22,3539 га, згідно з планом землекористування за адресою: АДРЕСА_1, під промислове підприємство.

Директор ТОВ "Євро-Трейд" листом №15 від 04.08.1998 р. звернувся до голови правління ВАТ "Катіон" з проханням розглянути можливість продажу недобудованої споруди корпуса очищення промислових стоків.

Відкрите акціонерне товариство "Катіон" листом №675 від 06.06.2001 р. звернулося до начальника Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому з проханням надати згоду на продаж незакінченого монтажем корпуса очищення промислових стоків, який рахується у незавершеному будівництві і знаходиться у податковій заставі.

Згідно протоколу засідання Ради товариства "Катіон" від 11.06.2001 р., радою прийнято рішення про отримання письмового дозволу від податкової інспекції м. Хмельницького на реалізацію недобудованої споруди очищення промислових стоків, проведення експертної оцінки вартості корпусу за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд", реалізацію Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд" корпусу очищення промислових стоків в рахунок погашення заборгованості перед бюджетом, а також надати згоду на відчуження земельної ділянки прилеглої до корпусу.

Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Хмельницької області надала Відкритому акціонерному товариству "Катіон" згоду на відчуження незакінченого монтажем корпусу очищення промислових стоків.

Дунаєвецькою універсальною товарною біржою "Поділля-Центр" проведено експертну оцінку корпусу очищення промислових стоків площею 3024 кв.м та прибудови площею 648 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, з метою визначення вартості корпусу очищення промислових стоків.

Відповідно до Звіту про експертну оцінку вартості корпусу очищення промислових стоків площею 3024 кв.м та прибудови площею 648 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, вартість оцінюваних будівель складає 80115 грн.

Згідно довідки Хмельницького бюро технічної інвентаризації від 05.07.2001 р. №43/7, готовність недобудованого корпусу очищення промислових стоків пл. 3024 кв.м та прибудови площею 648 кв.м у АДРЕСА_1 складає 74% і вартість його виражається в сумі 80115, 00 грн.

05.07.2001 р. між Відкритим акціонерним товариством "Катіон" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до п.1 якого продавець продає, а покупець приймає і оплачує недобудоване приміщення корпусу очищення промислових стоків площею 3024 м. кв. та прибудоване трьох поверхове приміщення площею 648 кв. м., що розміщені на території позивача, АДРЕСА_1.

Вартість об'єкту згідно експертної оцінки складає 96138 грн., в т.ч. ПДВ 16023,00 грн. (п.2. договору).

Відповідно до п.4. договору, передачу об'єкта провести на протязі 30 днів з дати підписання цього договору, про що складається відповідний двосторонній акт.

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

Листом від 26.06.2002 р. №556 позивач повідомив Хмельницького міського голову про відчуження земельної ділянки, та повідомив, що не заперечує проти відчуження у Відкритого акціонерного товариства "Катіон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд" земельної ділянки площею 1,6637 га згідно проекту, оскільки недобудоване приміщення, яке знаходиться на вказаній ділянці належить по договору купівлі-продажу Товариству з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд".

За приписами процесуального законодавства, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленою господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору,і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що Відкрите акціонерне товариство "Катіон" засноване згідно з наказом Мінмашпрому України № 338 від 04.03.1994 р. шляхом перетворення державного підприємства - заводу "Катіон" у відкрите акціонерне товариство.

Цим же наказом Затверджено статут Відкритого акціонерного товариства "Катіон".

В подальшому, Відкрите акціонерне товариство "Катіон" було змінено на Публічне акціонерне товариство "Катіон".

Колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що в матеріалах справи відсутні, а суди попередніх інстанцій не витребували: Наказ Фонду державного майна України про корпоратизацію Державного підприємства - заводу "Катіон", акт інвентаризації майна, акт оцінки цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, та не з'ясували чи входив спірний недобудований об'єкт корпусу очищення промислових стоків до вказаних актів.

Судами попередніх інстанцій, взагалі, не витребувано статут Відкритого акціонерного товариства "Катіон", та документи, що підтверджують проведення державної реєстрації змін до статуту Відкритого акціонерного товариства "Катіон", в процесі якого воно було перейменовано у публічне акціонерне товариство.

Також, судами не було досліджено правонаступником якого нерухомого майна, а також яких прав і обов'язків корпоратизованого підприємства стало Відкрите акціонерне товариство "Катіон".

В свою чергу, звертаючись до суду, Публічне акціонерне товариство "Катіон" в своїх позовних вимогах посилаючись на ст. 105 Цивільного кодексу УРСР - просило визнати угоду у відповідності до ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною, у зв'язку з тим, що на час укладення договору купівлі-продажу товариство не було власником самовільного спорудженого приміщення, не мало встановленого дозволу на його будівництво.

Проте, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції, взагалі не надали правової оцінки тому, чи є це спірне приміщення згідно зі ст. 105 Цивільного кодексу УРСР самовільним будівництвом.

Крім того, не звернули увагу, на те, що в матеріалах справи міститься протокол засідання Ради акціонерного товариства "Катіон", в якому вказано, що недобудована споруда корпусу очищення промислових стоків незакінчена монтажем з 1988 року, а відповідно до довідки Хмельницького БТІ готовність недобудованого корпусу очищення промислових стоків складає 74%.

Таким чином, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не встановили кому саме належить з 1988 року дана будівля (якщо не позивачу), а також не з'ясували питання щодо того, яким є будівництво корпусу очищення промислових стоків: самочинним чи недобудованим.

Відповідно до приписів ст. 65 процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє дії по підготовці справи до розгляду, вирішує питання про залучення до участі у справі іншого відповідача та про виключення чи заміну неналежного відповідача; зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знай вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Натомість, суди попередніх інстанцій приписи даної статті взагалі не виконали.

Так, визнаючи спірний договір купівлі-продажу від 05.07.2001 р. недійсним, суди послались лише на те, що матеріали справи не містять доказів наявності права власності на незакінчене будівництво корпусу очищення промислових стоків, а також відповідачем не надано будь-яких дозвільних документів на вказане будівництво.

В свою чергу, суди, витребовуючи відомості у Департамента архітектури, містобудування та земельних ресурсів (яке було створено у 2006 році), взагалі не розглянули питання щодо долучення до даної справи Фонду державного майна України та витребування саме у нього інформацію щодо наявності дозвільних документів на будівництво об'єкту на території Заводу "Катіон" по АДРЕСА_1.

Адже, відповідно до листа Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна", державна програма приватизації, згідно зі ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного майна" розробляється Фондом державного майна України.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне, також, зауважити, що Публічне акціонерне товариство "Катіон" вже неодноразово зверталось до суду з позовами за захистом свого порушеного права, надаючи при цьому відповідний обсяг документів, які підтверджують його право власності на майно, яке входить до цілісного майнового комплексу, однак, до матеріалів даної справи документи підтверджуючі право власності ні до позовної заяви, ні на вимогу судів не надав.

Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій не встановили, які норми права діяли на час продажу незавершеного будівництва, адже відповідність чи невідповідність угоди вимогам закону має оцінюватись законодавством, яке діяло на момент укладення угоди, в даному випадку Цивільним кодексом УРСР.

Згідно зі ст. 41 Цивільного кодексу УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Статтею 45 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Зі змісту ст. 224 Цивільного кодексу УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 225 Цивільного кодексу УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Статтею 145 Цивільного кодексу УРСР визначено, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею. Витребування майна з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, не допускається, якщо майно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Аналогічні норми містяться і в Цивільному Кодексі України, а саме, в ст. 215, яка передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, в п.п. 1, 2 ст. 203 Цивільного Кодексу України, відповідно до яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Виходячи з вищевикладених норм законодавства, вони не містять умов щодо визнання угод недійсними лише з підстав відсутності доказів наявності дозвільних документів.

Колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу, є єдиним документом на підставі якого майно (активи) включаються до цілісного майнового комплексу державного підприємства та переходять у власність створеного ВАТ, згідно Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого Постановою КМУ від 05.07.1993 р. №508.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що судами попередніх інстанцій взагалі не було при вирішенні даної справи враховано: Указ Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 р. №210/93, Закон України "Про приватизацію державного майна", Постанову Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р. № 508, Роз'яснення Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійними", в редакції від 10.12.2004 р., Закон УРСР "Про власність", в редакції 01.01.2004 р., Лист Вищого Арбітражного суду України від 25.04.2001 р. №01-8/500.

Щодо відмови Публічного акціонерного товариства "Катіон" від касаційної скарги, колегія суддів зауважує.

У відповідності приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Приписами ч. 2 ст. 111-6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція має право не прийняти відмову від скарги з підстав, зазначених у частині шостій статті 22 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, власниками недобудованого приміщення корпусу очищення промислових стоків з прибудовою, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на даний час є ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає правових підстав для прийняття відмови Публічного акціонерного товариства "Катіон" від касаційної скарги, оскільки, залишаючи без змін мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій щодо визнання угоди купівлі-продажу від 05.07.2001 р. недійсною, він фактично порушить права третіх осіб, які мають право власності на спірну будівлю.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що після встановлення всіх вищевикладених обставин, суди попередніх інстанцій повинні з'ясувати питання щодо застосування строків позовної давності.

За приписами частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною 1 статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Недодержання судом першої та апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду згідно приписів пункту 3 частини першої статті 1119 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішуючи питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції для установлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору.

Крім того, суд першої інстанції повинен встановити чи є доведеними вимоги позивача, з якими він звернувся, оцінити в сукупності, усі допустимі та належні докази у справі, установити всі фактичні обставини справи, що входять до предмета доведення при вирішенні спору.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Катіон" про відмову від касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. - відмовити.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Катіон" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. у справі №924/1858/14 та рішення господарського суду Хмельницької області від 19.02.2015 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова