ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 922/3526/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргизаступника прокурора Харківської областіна постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 у справігосподарського суду Харківської областіза позовомпрокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі: 1.Малоданилівської селищної ради, 2.Державної екологічної інспекції в Харківській областідокомунального підприємства "Малоданилівський комунальник"простягнення 57 641,88 грнв судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явились;від відповідача:не з'явились;від Генеральної прокуратури України:заступник начальника відділу Безкоровайний Б.О. - посв. № 031087 від 26.12.2014;ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 15.05.2015 господарського суду Харківської області (судді: Аюпова Р.М. - головуючий, Бринцев О.В., Жельне С.Ч.) у задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою від 21.07.2015 Харківського апеляційного господарського суду (судді: Істоміна А.О. - головуючий, Барбашова С.В., Білецька А.М.) рішення господарського суду Харківської області від 15.05.2015 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що акт перевірки Державної екологічної інспекції у Харківській області не є належним доказом порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, оскільки його складено з порушенням вимог законодавства.

Не погоджуючись з судовими рішеннями заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаржник посилаючись на те, що господарськими судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України, ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що відповідач не довів відсутність вини у заподіянні шкоди, а факт протиправності його поведінки підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення.

Державна екологічна інспекція в Харківській області надала підтримку касаційної скарги, в якій заперечує проти доводів викладених в судових рішеннях господарських судів та просить їх скасувати.

У відзиві на касаційну скаргу Малоданилівська селищна рада просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задовольнити касаційну скаргу частково.

Господарськими судами встановлено, що Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області 22.07.2011 видало КП "Малоданилівський комунальник" дозвіл на спеціальне водокористування Укр.№5320 А/Хар., яким визначено ліміти скиду стічних вод у р. Лопань.

З 02.12.2013 по 13.12.2013 Державною екологічною інспекцією в Харківській області проведена позапланова перевірка КП "Малоданилівський комунальник" дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Актом перевірки №1671/01-03/07-11 встановлено, що відповідач допустив перевищення нормативів ГДС забруднюючих речовин в складі стічних вод, встановлених дозволом на спеціальне водокористування Укр. №5320 А/Хар від 25.07.2011, що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України, ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 17 Закону України "Про відходи" та ст.35 Закону України "Про охорону земель".

В акті перевірки вказано, що перевірка проводилась за участю директора КП "Малоданилівський комунальник" Прологаєва Г.В., який від підпису відмовився.

Відповідно ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акту органу державного нагляду (контролю).

Однак, як вказано вище директор КП "Малоданилівський комунальник" акт не підписав, зауважень не надав.

За наслідками виявленого порушення природоохоронного законодавства державним інспектором Харківської області, складено протокол про адміністративне правопорушення №000279 від 13.02.2014 та прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення №07-26-83 від 13.02.2014, якою начальника КП "Малоданилівський комунальник" Прологаєва Г.В. визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст.52, ч.2 ст. 61, ст.ст.59, 60, 61 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 850,00 грн. Даний штраф сплачено Прологаєвим Г.В. за квитанцією №14_12 від 27.02.2014.

Відповідно наданих протоколів дослідження стічних вод, які містяться в матеріалах справи, дослідження водного об'єкта (р. Лопань) проводилося:

- за період з 03.05.2012 по 09.07.2012 - Дергачівською районною санітарно-епідеміологічною станцією, протокол дослідження води №386 від 03.05.2012 року та протокол №667 від 09.07.2012;

- за період з 28.09.2012 по 12.12.2012- Дергачівською районною санітарно-епідеміологічною станцією, протокол дослідження води №884 від 28.09.2012 року та протокол №1141 від 12.12.2012;

- за період з 29.03.2013 по 27.09.2013 - ТОВ "Науково-дослідний інститут профілактичної медицини", протокол дослідження води №26-вд\54 від 29.03.2013, протокол №64-вд\115 від 18.06.2013 та протокол дослідження води №97-вд\168 від 27.09.2013.

Відповідно довідки №13 від 07.02.2012 наданої КП "Малоданилівський комунальник" фактично ним з очисних споруд за період з 26.04.2012 по 03.07.2012 скинуто 16,8 тис. м3; з 24.09.2012 по 07.12.2012 - 15,8 тис. м3; з 19.03.2013 по 20.08.2013 - 46,2 тис. м3.

У зв'язку з виявленим порушенням, посадовими особами Державної екологічної інспекції з урахуванням норм передбачених "Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за №767/16783, розраховано суму шкоди в розмірі 57641, 88 грн.

Не погодившись з вказаною вище перевіркою та винесеним приписом, відповідач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області, за участю прокурора Дергачівського району Харківської області, визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції в Харківській області щодо застосування результатів перевірки, викладених в акті перевірки №1671/01-03/07-11 від 13.12.2013 шляхом направлення на адресу КП "Малоданилівський комунальник" вимоги у формі претензії №91 від 05.05.2014 про відшкодування збитків, заподіяних державі у розмірі 57641,88 грн.; визнати протиправною та скасувати вимогу Державної екологічної інспекції в Харківській області, викладену у формі претензії №91 від 05.05.2014 про відшкодування збитків, нанесених державі, у розмірі 57641,88 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2014 позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 скасовано рішення суду першої інстанції. Прийнята нова постанова, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано претензію Державної екологічної інспекції у Харківській області № 91 від 05.05.2014 про відшкодування збитків, нанесених державі, у розмірі 57641,88 грн. В іншій частині в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 23.06.2015 постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 змінено, в задоволенні позовних вимог КП "Малоданилівський Комунальник" до Державної екологічної інспекції у Харківській області, за участю прокурора Дергачівського району Харківської області про визнання протиправною та скасування претензії Державної екологічної інспекції у Харківській області №91 від 05.05.2014 про відшкодування збитків, нанесених державі, у розмірі 57641,88 грн. відмовлено. В решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 залишено без змін.

Директор КП "Малоданилівський Комунальник" Прологаєв Г.В. також звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з вимогою про визнання дій Державної екологічної інспекції у Харківській області незаконними, якою просить визнати дії Державної екологічної інспекції у Харківській області щодо складання постанови від 13.02.2014 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. незаконними та скасувати її. Постановою від 24.07.2015 Дергачівського районного суду Харківської області у задоволені позовних вимог відмовлено. Постановою від 06.10.2015 Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Прологаєва Г.В. задоволено частково, постанову від 24.07.2015 Дергачівського районного суду Харківської області скасовано та позов залишено без розгляду. Отже, постанова про накладення адміністративного стягнення є чинною.

Відповідно ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Отже, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 має преюдиційне значення.

Відповідно ст. 13 Конституції України природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів), а термін "ліміт скиду забруднюючих речовин " як граничний обсяг скиду забруднюючих речовин у поверхневі водні об'єкти, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування; вода зворотна - вода, що повертається за допомогою технічних споруд і засобів з господарської ланки кругообігу води в його природні ланки у вигляді стічної, шахтної, кар'єрної чи дренажної води.

Згідно ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, зокрема, дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території (п.3); не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища (п.5), здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами (п.7), здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод (п.8); виконувати інші обов'язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством (п.14).

За ст.ст. 110 та 111 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у, зокрема, забрудненні та засміченні вод.

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Статтею 70 Водного кодексу України передбачено, що скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань та за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи.

Відповідно ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно п.п.2.2 та 2.3 Методики №389 факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єктів господарювання та розрахунковим методом.

При визначенні наднормативних скидів забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань, або розрахункові методи.

За п.5.2. Методики №389 у разі відсутності у суб'єкта господарювання первинної документації (журнали обліку за формами ПОД-11, ПОД-13) та протоколів виконання вимірювань складу та властивостей стічних вод розрахунок маси наднормативного скиду забруднюючих речовин виконується на підставі даних державної статистичної звітності 2-ТП (водгосп), затвердженої наказом Державного комітету статистики України №230 від 30.09.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.10.1997 за N 480/2284, та лімітів скиду забруднюючих речовин, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, за формулою.

Однак, господарські суди залишили поза увагою те, що керівник КП "Малоданилівський комунальник" уклав договір із Дергачівською райСЕС та ТОВ "НДІ Профілактичної медицини" на проведення лабораторного контролю якості стічних вод № 64-13 від 19.03.2013, тому Державна екологічна інспекція обґрунтовано використала результати лабораторних досліджень стічних вод для встановлення факту наднормативного скиду забруднюючих речовин та нарахування шкоди.

Також господарські суди залишили поза увагою те, що згідно протоколу дослідження води поверхневих водоймищ, прибережних зон морів і стічних вод №97-вд/168 від 27.09.2013, лабораторією ТОВ "НДІ Профілактичної медицини", які проводились за договором з відповідачем на проведення таких досліджень, встановлено факт наднормативного скиду забруднюючих речовин з перевищенням нормативів ГДС по БСКп, азоту амонійному, СПАР, фосфатам.

Господарськими судами також не взято до уваги, що згідно п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008, акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Пунктом 4.13. цього Порядку визначено, що за результатами проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

В матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на незаконність дій посадових осіб, що здійснювали перевірку.

Акт перевірки №1671/01-03/07-11 є чинним, зафіксовані в ньому порушення не спростовані відповідачем, інші документи також доводять наявність шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

Відповідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарськими судами не взято до уваги, те що між діями відповідача та наслідками у вигляді шкоди є безпосередній причинний зв'язок, а зазначені норми вказаного вище Порядку №464 від 10.09.2008 не дають правових підстав вважати, що за своїм змістом чи формою акт перевірки не може підтверджувати викладених у ньому обставин. Із вказаних вище норм зазначеного Порядку не вбачається, що акт перевірки не є належним доказом.

Отже, враховуючи те, що акт №1671/01-03/07-11 від 13.12.2013, яким встановлено факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства, є чинним та обставини, зафіксовані ним в частині порушення відповідачем ст.ст. 44, 70 Водного кодексу України не спростовані під час розгляду справи по суті та беручи до уваги принцип презумпції вини правопорушника, то господарські суди дійшли передчасних висновків про недоведеність підстав настання цивільно-правової відповідальності КП "Малоданилівський комунальник".

Відповідно до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, аналіз та оцінка викладених в позовній заяві обставин та доданих доказів здійснюється виключно при розгляді справи по суті.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що господарські суди при вирішенні спору не виконали вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та не дослідили всіх обставин справи.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

При вирішенні спору господарський суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні господарського суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Зважаючи на те, що відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.3 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову від 21.07.2015 Харківського апеляційного господарського суду та рішення від 15.05.2015 господарського суду Харківської області зі справи №922/3526/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий В.С.Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга