ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 922/1812/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоОстапенка М.І.,СуддівГончарука П.А. (доповідача), Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" на рішення господарського суду Харківської області від 10 червня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 8 липня 2015 року у справі №922/1812/15 за позовом комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" про стягнення суми,

Встановив:

У березні 2015 року комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" 70 771,59 грн. заборгованості за договором постачання теплової енергії № 2317 від 1 жовтня 2004 року, 7 845,15 грн. інфляційних втрат, 933,99 грн. 3% річних та 3 227,97 грн. пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10 червня 2015 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 8 липня 2015 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 82 778,70 грн., з яких 70 771,59 грн. основної заборгованості за договором, 7 845,15 грн. інфляційних втрат, 933,99 грн. 3% річних, 3 227,97 грн. пені.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 10 червня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 8 липня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій 1 жовтня 2004 року між КП "Харківські теплові мережі" і ТОВ "Антекс" було укладено договір про постачання теплової енергії № 2317.

КП "Харківські теплові мережі" на підставі розпоряджень про початок та кінець опалювальних сезонів 2013-2014 років, 2014-2015 років та вищезазначеного договору здійснювало постачання теплової енергії до нежитлових приміщень відповідача, що розташовані за адресою: Харків, вул. Полтавський шлях, 123.

За умовами договору позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах відповідно до договору про постачання теплової енергії №2317 від 1 жовтня 2004 року, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплоенергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2). Облік споживання теплової енергії, відповідно до додатку 4 до договору, здійснюється за приладами обліку.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що у разі підключення споживача без приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) з приладами обліку - від загального споживання теплової енергії, визначеної за приладами обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначеної за приладами обліку споживачів, підключених до ЦТП, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється Споживачу - пропорційно його договірним навантаженням.

Відповідач зобов'язаний за 3 дні до початку розрахункового періоду сплатити енергопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду (п. 6.3).

Відповідно до п. 6.4 при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Додатками до договору було визначено максимальне теплове навантаження, схема межі поділу теплової мережі та умови припинення подачі теплової енергії.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання виконав в повністю, здійснив відпуск теплоенергії відповідачу та направив на його адресу рахунки про оплату спожитої теплової енергії.

Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з січня 2014 року по січень 2015 року утворилась заборгованість в сумі 70 771,59 грн., яка до цього часу не погашена.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, ч. 3 ст. 549, ст.ст. 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 173, ч. 1 ст. 175, ст.ст. 193, 216, 217, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів №1198 від 3 жовтня 2007 року (далі - Правила користування тепловою енергією), задовольнив позов про стягнення з відповідача сум заборгованості за спожиту теплоенергію у розмірі 70 771,59 грн. та 7 845,15 грн. інфляційних втрат, 933,99 грн. 3% річних, 3 227,97 грн. пені.

Такі висновки судів попередніх інстанцій є правильним, виходячи з наступного.

Розрахунок нарахованих за договором сум здійснено позивачем у відповідності до Правил користування тепловою енергією, відповідно до визначеного умовами договору теплового навантаження та низки показників за відповідною формулою.

Згідно пункту 23 цих Правил розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

За пунктом 3 Правил користування тепловою енергією вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, що занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, на основі показів яких визначається обсяг спожитої теплової енергії, здійснюється контроль за параметрами теплоносія і налагодження режиму роботи теплового обладнання.

Судами було встановлено, що нежитлове приміщення відповідача розташоване за адресою: вул. Полтавський Шлях, 123. За даною адресою знаходиться житловий будинок із передбаченими проектом адміністративними приміщеннями, що знаходяться на цокольному, 1, 2 поверхах. В будівлі два теплових ввода. Один ввод у частині будівлі, де знаходяться приміщення житлового будинку; другий - у адміністративній частині будівлі (офісні приміщення). Нежитлове приміщення відповідача знаходиться у офісній частині будівлі. Система опалення приміщення відповідача є невід'ємною частиною системи опалення всіх офісних приміщень будівлі. В приміщенні відповідача окремого теплового вводу немає. Централізоване підключення до джерела теплової енергії та відключення всіх приміщень від джерела теплової енергії, в тому числі приміщень Позивача та інших приміщень, що знаходяться в офісній частині будівлі, здійснюється одночасно. Підключення та відключення приміщень відповідача підтверджено актами про включення та відключення опалення, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Нарахування за спожиту теплову енергію проводяться згідно показників приладу обліку, встановленого на введенні в систему опалення офісних приміщень, та договірного теплового навантаження. Власником теплового пункту та приладу обліку є Публічне акціонерне товариство "Агробуд". Відповідач та низка інших споживачів є користувачами приладу обліку. Даний факт зафіксовано, в протоколах розподілу коефіцієнта часткової участі та теплового навантаження на опалення, скріплених печатками власника приладу обліку та користувачів, і відповідачем не спростовується.

Розподіл теплової енергії між споживачами, що підключені до загального приладу обліку, виконується у процентному відношенні від нормативної потреби, визначеної відповідно до договірних навантажень, вказаних у договорі про постачання теплової енергії, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря і кількості годин (днів) роботи тепловикористовуючого устаткування у розрахунковому періоді.

Проти факту отримання теплової енергії у спірному періоді відповідач не заперечує.

Є правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно визнання відповідачем факту отримання теплової енергії на умовах чинного договору, правильністю проведених нарахувань, сумами нарахувань та кількістю спожитого тепла, оскільки в матеріалах справи містяться банківські виписки, які свідчать про оплати теплової енергії, спожитої у листопаді-грудні 2013 року, проведені з зазначенням платежів згідно спірного договору на підставі направлених рахунків.

З наведеного вбачається, що своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги статті 526 ЦК України, у зв'язку з чим, попередні судові інстанції правильно зазначили, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за невиконання договірних зобов'язань у сумі 70 771,59 грн. за постачання теплової енергії є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, умови п. 7.2.3 договору, яким встановлено обов'язок відповідача в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та положення ч. 3 ст. 549, ст.ст. 610, 611 ЦК України, ст.ст. 216, 217 ч. 1 ст. 230 ГК України, а також ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", попередні судові інстанції, перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, дійшли правильного висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 3 227,97 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Із врахуванням вимог ст. 625 ЦК України, також є правильним висновок місцевого та апеляційного господарського судів про правильний розрахунок позивачем інфляційних втрат і 3% річних, та задоволенні у зв'язку із цим вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 7 845,15 грн. та 933,99 грн. 3% річних.

З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що відповідач не єдиний користувач приміщень за адресою: м. Харків, вул. Полавський шлях, 123, фактично дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав правильну оцінку зазначивши наступне.

Додаток № 4 до Договору містить відомості про об'єкти теплоспоживання - приміщення, що займає відповідач, і їх площу. Ні в Договорі, ні в тексті позову не вказано, що об'єктом теплоспоживання є приміщення всіх споживачів (або вся будівля), розташовані за адресою: вул. Полтавський Шлях, 123.

Власником теплового пункту та приладу обліку є ПАТ "Агробуд". ТОВ "Антекс" та низка інших споживачів є користувачами теплового пункту та приладу обліку. Даний факт зафіксовано, зокрема, в протоколах розподілу коефіцієнта часткової участі та теплового навантаження на опалення, скріплених печатками власника приладу обліку та користувачів. Факт підключення споживача до джерела теплової енергії підтверджено відповідними актами, що містяться в матеріалах справи. Дані акти свідчать про належне виконання позивачем договірних зобов'язань і постачання теплової енергії відповідачу.

Посилання відповідача на правовідносини сторін в частині нарахувань і вартості теплової енергії, що мали місце у 2010-2013 року, суд апеляційної інстанції також правильно визнав безпідставними, оскільки цей період не стосується спірного періоду.

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні відповідачем вказаних положень матеріального права, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень попередніх інстанцій.

Крім того, як вже зазначалось, доводи, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким судом другої інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку була надана відповідна та обґрунтована правова оцінка, зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 ГПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції, а тому такі твердження скаржника не можуть бути підставою для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень.

З огляду на викладене, прийняті у справі судові рішення судів попередніх інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 10 червня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 8 липня 2015 року у справі №922/1812/15 - без змін.

ГоловуючийМ.І. ОстапенкоСуддіП.А. Гончарук Л.В. Стратієнко