ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2015 року Справа № 916/373/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоПолянського А.Г.суддівКоробенка Г.П., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"на постановуОдеського апеляційного господарського судувід28.07.2015у справі№916/373/15-гГосподарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Анкор-Інжінірінг"пророзірвання договору
за участю
- позивача:Чумаков Д.В. (довіреність від 28.04.2014),
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись у суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" (далі - позивач) просило розірвати договір №09/1340 від 07.09.2012 про виконання робіт по ремонту кисневої установки, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Анкор-Інжінірінг" (далі - відповідач).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як підрядник на час укладення договору не мав ліцензії на проведення робіт по розробці проектної документації для ремонту кисневої установки, а також не надав необхідну нормативно-технічну документацію на обладнання, що не дає можливість його застосування на об'єкті підвищеної небезпеки, яким є киснева установка.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.06.2015 (суддя Панченко О.Л.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Головей В.М., судді Журавльов О.О., Шевченко В.В.), в позові відмолено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність позовних вимог та законність судових рішень, просить їх залишити без змін.
Постанову прийнято 04.11.2015 у зв'язку з оголошеною у судовому засіданні 21.10.2015 відповідно до приписів статей 77, 1115 Господарського процесуального кодексу України, перервою.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.09.2012 між позивачем ("Замовник") та відповідачем (далі - "Підрядник") був укладений договір підряду №09/1340, згідно з яким Підрядник бере на себе зобов'язання на свій ризик виконати визначену даним договором роботу за завданням Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити її. Предмет підряду: ремонт кисневої установки К-04 інв. №04684 (п. 1.2 договору).
Пунктом 1.4. договору сторони погодили, що проектна документація розробляється на підставі технічного завдання узгодженого сторонами протягом 10 днів після підписання договору і є невід'ємною частиною договору. Передається замовнику в 4-х екземплярах і на електронному носії.
20.06.2013 на підставі акту приймання-передачі, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками підприємств, відповідач передав позивачу робочий проект по ремонту кисневої установки К-04 інв. №04684 та розробку системи управління. Сторони претензій одна до одної не мають.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про відмову у позові мотивував тим, що ліцензування проектних робіт на час укладення договору сторонами та їх виконання відповідачем скасоване і ліцензії на вказані види робіт (проектування) не видавались Державною архітектурно-будівельною інспекцією України; запасні частини, комплектуючи та матеріали відповідно до умов договору відповідачем були передані позивачу на відповідальне зберігання, власником вказаних матеріалів є відповідач, тому посилання позивача на порушення відповідачем обов'язку щодо передачі нормативно-технічної документації на передане обладнання є безпідставними; позивачем не доведено істотного порушення умов договору.
Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.
Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, позивач повинен довести, що відповідачем було істотно порушено умови договору або вимоги законодавства і у зв'язку з цим позивач позбавився того, на що розраховував при укладенні договору.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.
Підставою позову для розірвання договору підряду позивач зазначав, зокрема, відсутність у відповідача при укладенні цього договору необхідної ліцензії на проведення робіт по розробці проектної документації для ремонту кисневої установки.
У касаційній скарзі позивач також посилався як на підставу для скасування судових рішень на відсутність у відповідача на час укладення договору такої ліцензії.
Разом з тим, за приписами статті 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним (ч.1).
Положення вказаних норм у їх сукупності дають підстави вважати, що така підстава позову як відсутність ліцензії може бути правовою підставою для оспорення правочину, а не для його розірвання.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 Цивільного кодексу України є оспорюваним і вимоги про визнання його недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування (п. 17).
Отже з таких підстав позову як відсутність ліцензії на час укладення договору підряду, правових підстав для задоволення позову про розірвання договору підряду у судів не було, тому з таких підстав позову останній задоволенню не підлягав.
Крім того, оцінюючи доводи позивача про те, що договір підряду № 09/1340 від 07.09.2012 року є змішаним та містить елементи договорів купівлі-продажу та виконання робіт, оскільки відповідачем на виконання умов договору позивачу передані обладнання, запасні частини та матеріали, які в свою чергу повинні супроводжуватися відповідними нормативно-технічними документами: паспортами, сертифікатами якості тощо, проте оскільки, як зазначав позивач, йому відповідні нормативно-технічні документи не передані, що на його думку також є підставою для розірвання договору, суд апеляційної інстанції зазначив наступне.
Договір підряду № 09/1340 від 07.09.2012 року укладений сторонами у повній відповідності до положень глави 61 Цивільного кодексу України, є виключно договором підряду та не містить елементів договору купівлі-продажу. Запасні частини, комплектуючи та матеріали були передані відповідачем позивачу на відповідальне зберігання, що підтверджується накладними від 27.04.2013 року № 808/233, від 24.10.2013 року № 809/233 (т.1, а.с. 128-130), тобто власником запасних частин, комплектуючих та матеріалів, переданих позивачу на відповідальне зберігання, є відповідач.
Ці обставини позивачем не спростовані у встановленому процесуальним законом порядку, при цьому відсутні правові підстави вважати, що в цій частині судами порушено норми процесуального права щодо оцінки доказів, позивач у касаційній скарзі таких порушень також не навів.
Отже висновки суду апеляційної інстанції щодо безпідставності посилання позивача на наявність з боку відповідача порушення зобов'язань з надання нормативно-технічної документації на передані обладнання, запасні частини та матеріали, ґрунтуються на встановлених судами обставинах справи та наведених нормах права.
За вказаних обставин підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 у справі Господарського суду Одеської області №916/373/15-г, залишити без змін.
Головуючий суддя А.Г. Полянський
Судді Г.П. Коробенко
Г.М. Мачульський