ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 913/105/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М., розглянувшикасаційну скаргу Сєвєродонецької міської ради

на постанову Донецького апеляційного

господарського суду від 20.07.2015 року

у справі № 913/105/15

Господарського суду Луганської області

за позовом товариства з обмеженою

відповідальністю "Науковий центр

вивчення ризиків "Різікон"

до Сєвєродонецької міської ради

про визнання недійсною додаткової угоди

за участю представників сторін: позивача - Сутковий А.М. дов. від 09.09.2014 р.,відповідача - не з"явились.

За розпорядженням секретаря другої судової палати від 03.11.2015 розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: головуючий - Полянський А.Г., судді - Кравчук Г.А., Мачульський Г.М.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 16.06.2015 року (суддя - Косенко Т.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю центр вивчення ризиків "Різікон" до Сєвєродонецької міської ради задоволено повністю. Визнано недійсною додаткову угоду б/н та без дати, державна реєстрація від 05.10.2011 за № 441290004000315 до договору оренди землі від 18.01.2008, державна реєстрація від 31.01.2008 № 040841900047, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю центр вивчення ризиків "Різікон" та Сєвєродонецькою міською радою.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2015 р. (судді - Сгара Е.В., Будко Н.В., Кододова О.В.) рішення Господарського суду Луганської області від 16.06.2015 року залишено без змін. Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, Сєвєродонецька міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2008 р. між Сєвєродонецькою міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науковий центр вивчення ризиків "Різікон" (далі ТОВ "Різікон") (Орендар) на виконання рішення Сєвєродонецької міської ради № 1751 від 25.12.2007 р. було укладено договір оренди землі, державна реєстрація від 31.01.2008 р. № 040841900047.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила: - 686 791 грн. 80 коп. (п.5 договору).

Згідно п.8 договору він укладений на 25 років строком по 25.12.2032 р. включно. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 9 договору, орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі: 7 554 грн. 71 коп. на рік, що складає 1% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Розмір орендної плати переглядається у разі: зміни розмірів земельного податку, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законодавством (п.12 договору).

В подальшому між сторонами була укладена додаткова угода б/н та без дати, в якій було зазначено, що вона укладена на виконання рішення сесії Сєвєродонецької міської ради № 431 від 29.03.2011 р. "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка" та керуючись рішенням сесії Сєвєродонецької міської ради "Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради" від 28.04.2011 р. за № 516, відповідно довідки про грошову оцінку земельної ділянки від 07.07.2011 р. за № 5942.

Згідно з п.1 вказаної додаткової годи п. 5 розділу "Об'єкт оренди" змінено на "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки: кадастровий № 4412900000:05:014:0048 становить 2 098 852 грн. 29 коп.". Пункти 9, 11 договору оренди землі змінено на: "Орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі в розмірі з 01.07.2011 р. по 31.12 2011 р. - 73 459 грн. 83 коп. на рік, що складає 3,5% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2012 р. по 31.12.2012р. - 94 448 грн. 35 коп. на рік, що складає 4,5% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. - 104 942 грн. 61 коп., що складає 5% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. - 115 436 грн. 88 коп. на рік, що складає 5,5% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2015 - 125931 грн. 14 коп. на рік, що складає 6% від нормативної грошової оцінки. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі з 01.07.2011р. по 31.12.2011р. - 6121 грн. 65 коп., з 01.01.2012р. по 31.12 2012р. - 7870 грн. 70 коп., з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. - 8745 грн. 22 коп., з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. - 9619 грн. 74 коп., з 01.01.2015р. - 10494 грн. 26 коп. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Відповідно до п. 3 додаткової угоди б/н та без дати, державна реєстрація від 05.10.2011 р. за № 441290004000315, вона є невід'ємною частиною договору і діє з 01.07.2011 р.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 р. у справі № 1227/3807/2012, яка залишена в силі Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014р. № К/9991/65360/12, визнано протиправним та скасовано вищезазначене рішення Сєвєродонецької міської ради № 431 від 29.03.2011 р.

ТОВ "Науковий центр вивчення ризиків "Різікон" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Сєвєродонецької міської ради про визнання недійсною додаткової угоди б/н та без дати, державна реєстрація від 05.10.2011 за № 441290004000315 до договору оренди землі від 18.01.2008, державна реєстрація від 31.01.2008 № 040841900047.

Згідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до підпункту 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно з пунктами 288.1., 288.4. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з пунктом 288.4., підпунктами 288.5.1., 288.5.2. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів-чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 № 2756-VI, який набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, до частини другої статті 21 Закону України "Про оренду землі" внесені зміни, в силу яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За частиною 2 статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років; частинами 1, 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Реалізовуючи виключні повноваження в земельних правовідносинах, Сєвєродонецька міська рада прийняла рішення № 431 від 29.03.2011 р., яке, було визнане протиправним та скасоване постановою суду в адміністративній справі, що набрала чинності 01.04.2014 р.

Апеляційний господарський суд правомірно врахував, що п. 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначено, що із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання не чинними рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд визначив, що рішення суб'єкта владних повноважень є не чинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Враховуючи, що рішення № 431 від 29.03.2011 р. було скасовано як протиправне, відтак з моменту прийняття воно, як нелегітимне, не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі - у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати.

Отже, судом першої інстанції було прийнято обґрунтоване рішення про визнання недійсною додаткову угоду б/н та без дати, державна реєстрація від 05.10.2011 за № 441290004000315 до договору оренди землі від 18.01.2008, державна реєстрація від 31.01.2008 № 040841900047.

Пунктом 2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. № 11 визначено, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Доводи скаржника стосовно застосування строку позовної давності відхиляються з огляду на те, що відповідно до положень ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відтак, днем початку перебігу вказаного строку є дата набрання законної сили постановою суду, якою скасовано рішення № 431 від 29.03.11 р., що було підставою для укладення спірної додаткової угоди, а саме - 01.04.2014 р. (дата прийняття Вищим адміністративним судом України відповідної ухвали), отже позовну заяву було подано до місцевого господарського суду 07.05.2015 р., тобто в межах встановленого ст. 257 Цивільним кодексом України трирічного строку позовної давності про що вірно зазначено судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сєвєродонецької міської ради залишити без задоволення.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 16.06.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2015 у справі № 913/105/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Полянський А.Г.

Судді Кравчук Г.А.

Мачульський Г.М.