ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 911/329/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Бориспільводоканал"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.08.2015у справі№ 911/329/15 Господарського суду Київської областіза позовомЗаступника Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Бориспільводоканал"до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРСМ-Нафта"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл"простягнення суми та зобов'язання вчинити певні діїв судовому засіданні взяли участь представники :- позивачаКуценко Л.Г.- відповідачаТомчишин А.І.- третьої особине з'явився- Генеральної прокуратури України Томчук М.О.

В С Т А Н О В И В:

В січні 2015 року Заступник Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Бориспільводоканал" звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРСМ-Нафта", в якій просив суд стягнути з відповідача 21 555, 07 грн. матеріальних збитків та зобов'язати останнього у повному обсязі виконати технічні умови № 1 від 16.01.2014.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.02.2015 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл".

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.04.2015 (суддя Заєць Д.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 (головуючий Майданевич А.Г., судді: Лобань О.І., Федорчук Р.В.) у даній справі в позові відмовлено повністю. Судові рішення мотивовані необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Бориспільводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "БРСМ-Нафта" заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл" не скористалось правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.01.2015 комісією Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Бориспільводоканал" у складі його заступника директора Чумака Л.І., начальника водопровідних мереж Дзюбенка І.О., контролера Желевської Н.М. проведено обстеження наявності підключень до комунальних мереж водопостачання та водовідведення Товариства з обмеженою відповідальністю "БРСМ-Нафта" за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2/7.

За результатами обстеження складено акт (а.с.26), який підписано вказаними членами комісії та в якому зазначено, що в порушення пунктів 4.1 - 4.10 Товариство з обмеженою відповідальністю "БРСМ-Нафта" самовільно підключилось до мереж централізованого водопостачання та водовідведення. Також зазначено, що договір на користування системами водопостачання та водовідведення між позивачем та відповідачем не укладено та розрахунок витрат води буде проведено відповідно до пункту 3.3 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України".

Відповідно до наданого до матеріалів справи розрахунку витрат води та відводу стоків розмір збитків становить 21 555, 70 грн. (а.с.27).

В своєму позові прокурор послався на те, що під час проведеної перевірки йому стало відомо, що відповідач самовільно підключився до мереж централізованого водопостачання та водовідведення. Договір з позивачем, як з особою, яка надає відповідні послуги, відповідач не укладав. Останньому направлявся акт про порушення Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення від 17.01.2015, однак він на нього не відреагував і визначену суму коштів не сплатив. Крім того, відповідач не виконав технічні умови № 1 від 16.01.2014. Зазначені обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення вимог діючого законодавства та інтересів держави, оскільки не надходження коштів до бюджету територіальної громади унеможливлює фінансування запланованих заходів.

В основу прийнятих у справі судових рішень про відмову у позові покладено висновки судів попередніх інстанцій про недоведеність позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що прийняті у справі судові рішення попередніх інстанцій є достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок користування питною водою із комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації є Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (далі по тексту - Правила).

Згідно з пунктом 2.1. Правил договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Пунктами 3.2. - 3.4. Правил передбачено, що водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними. У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Забороняється будь-яке самовільне приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів) (пункт 4.3. Правил).

До матеріалів справи прокурором надано акт обстеження наявності підключень до комунальних мереж водопостачання та водовідведення ТОВ "БРСМ-Нафта" за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2/7, який оформлений 17.01.2015 та підписаний комісією Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Бориспільводоканал" у складі його заступника директора Чумака Л.І., начальника водопровідних мереж Дзюбенка І.О., контролера Желевської Н.М.

В даному випадку, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що відсутність схем водопостачання та водовідведення не дає можливості перевірити обставини, які викладені в зазначеному акті, а саме щодо самовільного приєднання відповідачем до водопровідних мереж позивача та належності вказаного в акті водопровідного обладнання відповідачу.

Окрім того, вказаний акт не містить зазначення пропускної спроможності труби вводу (діаметру) та відомостей про конкретне місце приєднання до труби, що дало б змогу провести розрахунок заборгованості по пред'явленій вимозі позивача.

Відповідно до пункту 10.4.5. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, які затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 30 від 05.07.1995, у разі виявлення самовільного приєднання абонента до системи водопостачання, а також самовільних робіт на водопровідному вводі складають двосторонній акт для притягання винуватців до відповідальності і стягнення плати за воду згідно з Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами встановлено, що акт про виявлені порушення від 17.01.2015 складено та підписано лише співробітниками Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Бориспільводоканал" в односторонньому порядку. Акт не містить підписів представників відповідача та відміток про те, що останній відмовився від його підписання. До того ж, у своїх поясненнях відповідач заперечував свою присутність при проведенні перевірки 17.01.2015 та відмову від підписання відповідного акту.

Крім того, до матеріалів справи не залучено доказів, які б підтверджували повідомлення відповідача про час і місце проведення обстеження та доказів надсилання відповідачу акта у будь-який спосіб.

Прокурором до матеріалів справи також надано розрахунок витрат води та відводу стоків, який складений відповідно до пункту 3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, даний розрахунок, як документ, не містить ні дати його складання, ні номеру. Відсутні й відомості на підставі яких саме документів він складений, не зазначено особу-споживача щодо якого складено такий розрахунок.

Визнавши встановленими зазначені обставини на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що надані позивачем документи не дають можливості встановити факт самовільного підключення до водопровідних мереж саме відповідачем.

До того ж, до матеріалів справи прокурором залучено акт приймання-передачі об'єкта оренди (автозаправного комплексу, розташованого у м. Бориспіль по вул. Київський шлях, 2/7) від 08.01.2015 (а.с.35), відповідно до якого відповідач, як орендодавець, передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл", як орендар, прийняло за плату на визначений строк у користування майно. Даний акт складено та підписано сторонами на виконання договору оренди № 08/01/15-127 від 08.01.2015, в той час як акт про виявлені порушення було складено позивачем 17.01.2015.

Отже, обставини викладені у позовній заяві щодо самовільного підключення відповідачем до водопровідних мереж позивача, не були доведені ні прокурором, ні позивачем у встановленому законом порядку належними і допустимими засобами доказування, що стало підставою для відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 21 555, 07 грн. матеріальних збитків, заподіяних самовільним підключенням.

В цій частині доводи касаційної скарги пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виконати в повному обсязі технічні умови № 1 від 16.01.2014, слід зазначити наступне.

Позов в цій частині мотивовано тим, що діючим законодавством передбачено отримання та виконання замовником послуг технічних умов, необхідних для укладення договору з підприємством та приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення. Виконання технічних умов є обов'язковим при розробленні проектів на об'єкти будівництва. Прокурор послався на те, що відповідач в порушення вимог діючого законодавства не виконав технічні умови № 1 від 16.01.2014.

В технічних умовах № 1 від 16.01.2014, на які посилається прокурор у своїй позовній заяві, зазначено, що вони є дійсними на період проектування та будівництва (а.с.25).

Відповідно до матеріалів справи, 05.11.2014 складено акт готовності об'єкта до експлуатації, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2/7 (т.1, а.с.97-100), а 11.11.2014 на підставі зазначеного акту Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано сертифікат, яким засвідчується відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджується його готовність до експлуатації (т.1., а.с.101).

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що технічні умови № 1 від 16.01.2014 на момент звернення прокурором до суду з позовом не є дійсними, оскільки період проектування та будівництва вже завершено, АЗК введено в експлуатацію, що вказує на відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім цього, слід зазначити наступне.

Пунктами 3.2., 4.3. Правил передбачено, що забороняється будь-яке самовільне приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів). Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

В статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" № 2918-III від 10.01.2002 визначено, що технічні умови - це комплекс умов і вимог до інженерного забезпечення систем питного водопостачання, які мають відповідати його розрахунковим параметрам.

Відповідно до абзацу четвертого статті 23 названого Закону, якою регламентовано питання щодо прав та обов'язків підприємств питного водопостачання, підприємства питного водопостачання мають право видавати дозволи і технічні умови на підключення споживачів до систем централізованого питного водопостачання.

Виходячи з наведених положень чинного законодавства, вимога про зобов'язання виконати технічні умови за відсутності передбаченого статтею 23 вищезазначеного Закону дозволу на підключення до систем централізованого питного водопостачання не призведе до відновлення порушених прав позивача.

Невиконання технічних умов може бути підставою для відмови у наданні дозволу на підключення до систем централізованого питного водопостачання та відмови в укладенні відповідного договору на водопостачання і водовідведення.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача виконати в повному обсязі технічні умови № 1 від 16.01.2014.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

Доводам касатора судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка. Крім того, ці доводи пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 у справі № 911/329/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова